Христос---Світло, що сяє у темряві
Якщо ви відчуваєте, що маяк вашого свідчення тьмяніє і темрява підступає, будьте хоробрими. Дотримуйтеся ваших обіцянок Богові.
З вікна мого офісу в будівлі Товариства допомоги відкривається чудовий вид Солт-Лейкського храму. Кожного вечора з точністю годинника, коли настають сутінки, засвічуються зовнішні вогні на храмі. Храм є непохитним підбадьорливим маяком, що знаходиться прямо за моїм вікном.
Одного вечора у цьому лютому, коли сонце вже сіло, мій офіс залишився незвичайно темним. Подивившись у вікно, я побачила, що храм був неосвітленим. Світло не увімкнулося. Раптом мені стало сумно. Я не могла бачити храмових шпилів, які я бачила щовечора протягом років.
Коли я побачила темряву замість очікуваного світла, це нагадало мені, що одна з найголовніших потреб, які ми маємо для нашого зростання,---це залишатися на зв’язку з Ісусом Христом. Він є джерелом нашої сили, Світлом і Життям світу. Без міцного зв’язку з Ним ми почнемо духовно вмирати. Знаючи це, Сатана намагається використовувати мирський тиск, з яким ми всі стикаємося. Він працює, щоб приглушити наше світло, розірвати зв’язок, відрізати постачання, залишаючи нас на самоті у темряві. Цей тиск є звичайним станом у смертному житті, але Сатана старанно працює, щоб ізолювати нас і запевнити, що ми єдині, хто проходить через це.
Деякі з нас паралізовані горем
Коли нас приголомшують трагедії, коли життя стає таким важким, що ми не можемо дихати, коли нас було побито, як чоловіка на дорозі до Єрихону і залишено помирати, приходить Ісус та мастить наші рани, ніжно піднімає нас, відносить до готелю та доглядає за нами1. Тим з нас, хто сумує, Він сказав: “Я … полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, … і щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах”2. Христос зцілює рани.
Деякі з нас просто дуже втомлені
Старійшина Джеффрі Р. Холланд сказав: “Не потрібно, щоб ми бігли швидше, ніж нам під силу. … Але [попри] це я знаю, що багато з вас біжить [дуже], дуже швидко і що стрілка показника на запасі вашої енергії та емоцій наближається до найнижчої позначки”3. Коли очікування приголомшують нас, ми можемо зупинитися і запитати Небесного Батька, що нам треба відкинути. Частина нашого життєвого досвіду---це навчитися, чого нам не варто робити. Однак, життя може бути таким, що дуже втомлює. Ісус запевняє нас: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,---і Я вас заспокою!”4
Христос бажає приєднатися до нас і тягнути наше ярмо, щоб полегшити тягарі. Христос---це спокій.
Дехто з нас відчуває, що не є типовим членом Церкви
З багатьох причин ми не відчуваємо себе прийнятими чи такими, яких можна прийняти. У Новому Завіті показано, які великі зусилля зробив Ісус, щоб охопити всі прошарки народу: прокажених, митарів, дітей, галілеян, блудниць, митників, жінок, фарисеїв, грішників, самарян, вдів, римських солдатів, перелюбників, ритуально нечистих. Майже у кожній історії Він спілкується з кимось, хто традиційно не був прийнятим у суспільстві.
У Лука 19 розповідається про старшого над митниками в Єрихоні на ім’я Закхей. Він заліз на дерево, щоб побачити Ісуса, який проходив повз нього. Закхей працював на римський уряд, і його вважали корумпованим та грішником. Ісус побачив його високо на дереві та звернувся до нього, кажучи: “Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!”5 А коли Ісус побачив доброту серця Закхея та те, що він робив для інших, Він прийняв його пожертвування, кажучи: “Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів”6.
Христос турботливо сказав нефійцям: “Я наказав, щоб ніхто з вас не йшов геть”7. У Петра було могутнє прозріння, описане в Дії 10, коли він проголосив: “Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту”8. Це незмінна вимога до християнських учнів та святих останніх днів виявляти істинну любов одне до одного9. Ісус так само запросив нас, як Він запросив Закхея: “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до [вас] ввійду, і буду вечеряти з [вами], а [ви] зо Мною”10. Христос бачить нас на нашому дереві.
Деякі з нас занепокоєні через запитання
Кілька років тому я була обтяжена та роздратована запитаннями, на які не могла знайти відповіді. Одного суботнього ранку я побачила невеличкий сон. Уві сні я побачила альтанку і зрозуміла, що я мушу зайти у неї. Вона мала п’ять арок, але вікна були зроблені з каменю. Уві сні я скаржилася, не бажаючи заходити всередину, тому що вона була маленькою й темною. Потім мені спала думка, що брат Яреда з терпінням виплавляв каміння, роблячи їх прозорим склом. Скло---це каміння, яке пройшло через структурні зміни. Коли Господь торкнувся камінців для брата Яреда, вони засяяли світлом у темних барках11. Раптом я відчула бажання бути у тій альтанці більше, ніж будь-де. Це було саме те місце---єдине місце---для мене, щоб насправді “побачити”. Запитання, які мене турбували, не зникли, але після того, як я прокинулася, яскравіше запитання постало у моїй голові: “Як ти збираєшся зміцнити свою віру, подібно до брата Яреда, щоб твої камінці могли перетворитися на світло?”12
Наш земний розум створено так, щоб шукати розуміння та значення крок за кроком. Я не знаю всіх причин, чому так важко у смертному житті все зрозуміти. Це не та фаза нашого вічного розвитку, коли у нас на все є відповіді. Це час, коли ми розвиваємо нашу упевненість (чи інколи нашу надію) у доказ небаченого. Упевненість приходить не завжди таким чином, що можна легко проаналізувати, але вона приносить світло у нашу темряву. Ісус сказав: “Я є світло, і життя, і істина світу”13. Для тих, хто шукає істину, спочатку це може здаватися нерозумним бути у маленькому приміщенні з вікнами із каміння. Але з терпінням та вірними запитаннями Ісус зможе перетворити наші вікна з каменю на скляні та світлі. Христос---це світло, завдяки якому ми можемо розуміти.
Дехто з нас відчуває, що ми ніколи не будемо достатньо хорошими
Багряна фарба у Старому Завіті була не лише яскравою, але й довговічною, що означало, що цей барвистий колір в’їдався у вовну і не блякнув, незважаючи на те, скільки разів його прали14. Сатана використовує цю метафору, щоб змусити нас відчувати себе непрощеними: біла вовна, заплямована багрянцем, ніколи не стане знову білою. Але Ісус Христос проголосив: “Вищі дороги Мої за ваші дороги”16 і чудо Його милості у тому, що, коли ми каємося у наших гріхах, Його багряна кров робить нас чистими. Це не логічно, але все ж таки є істинним.
Фотографія з iStock.com/iinwibisono
“Коли ваші гріхи будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,—то стануть мов вовна вони!”16 Господь особливо підкреслює, що коли він або вона “покаявся у … гріхах, того прощено, і Я, Господь, не пам’ятаю їх більше”17. Говорячи іншими словами: Прийдіть і будемо правуватися18. Ви наробили помилок, всі грішать19. Прийдіть до Мене і покайтеся20. Я більше не пам’ятатиму гріха21. Ви можете знову бути спасенними22. Я маю роботу для тебе23. Христос робить вовну білою.
Але, що ми маємо робити? Що є ключем до відновлення зв’язку з силою Ісуса Христа, коли ми віддалилися? Президент Рассел М. Нельсон сказав про це дуже просто: “Ключ цей---укладання й дотримання священних завітів. … Це нескладно”24. Зробіть Христа центром вашого життя25.
Якщо ви відчуваєте, що маяк вашого свідчення тьмяніє і темрява підступає, будьте хоробрими. Дотримуйтеся ваших обіцянок Богові. Ставте свої запитання. З терпінням переплавляйте каміння у скло. Зверніться до Ісуса Христа, який все ще вас любить.
Ісус сказав: “Я є світло, що сяє в темряві, і темрява не осягає його”26. Це означає, що незважаючи на те, як сильно темрява не намагається, вона не зможе подолати це світло. Ніколи. Ви можете покладатися на те, що Його світло буде вас підтримувати.
Ми або люди, яких ми любимо, можуть тимчасово втрачати своє свідчення. Як у випадку з Солт-Лейським храмом, менеджер, відповідальний за майно, брат Вал Уайт, майже негайно отримав дзвінок. Люди помітили. Що сталося з освітленням храму? Спочатку працівники особисто підійшли до кожної електричної панелі у храмі і вручну увімкнули освітлення знову. Потім вони замінили батареї, що автоматично постачали електроенергію і перевірили їх, аби дізнатися, що у них вийшло з ладу.
Важко увімкнути своє світло знову самому. Нам потрібні друзі. Ми потрібні одне одному. Так само, як працівники, які відповідальні за храмове майно, ми можемо допомагати одне одному особисто відвідуючи, заряджаючи наші духовні батареї, лагодячи те, що зламалося.
Наше особисте світло може бути подібним світлу однієї лампочки на дереві. Але ми все ще випромінюємо наше мале світло, і всі разом, як Храмова площа під час Різдва, ми привертаємо увагу мільйонів людей до дому Господа. За словами Президента Нельсона, найкраще за все ми можемо принести світло Спасителя собі та людям, які для нас важливі, просто дотримуючись своїх завітів. Безліччю способів Господь винагороджує ці вірні дії силою та радістю27.
Я свідчу, що ви---улюблені. Господь знає, як сильно ви намагаєтеся. Ви розвиваєтеся. Рухайтеся далі. Він бачить всі ваші приховані жертви і враховує їх на ваше благо і на благо тих, кого ви любите. Ваша робота недаремна. Ви не самотні. Його ім’я дійсно---Еммануїл, що означає “з нами Бог”28. Він напевно з вами.
Зробіть ще кілька кроків на шляху завітів, навіть, якщо дуже темно, щоб бачити далеко вперед. Світло повернеться. Я свідчу про істинність Ісусових слів, що наповнені світлом: “Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас; шукайте Мене старанно, і ви знайдете Мене; просіть, і ви отримаєте; стукайте, і вам буде відчинено”29. В ім’я Ісуса Христа, амінь.