Домівка, де перебуває Дух Господа
Ви знайдете найбільшу радість, коли будете докладати зусилля, щоб зробити вашу домівку місцем віри в Господа Ісуса Христа і місцем, сповненим любові.
Мої дорогі брати і сестри, я вдячний за те, що мене запросили виступати перед вами на цій, 189-й річній генеральній конференції Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У цей день, у 1830 році, Джозеф Сміт організував Церкву під скеруванням Господа. Це було зроблено у домівці сім’ї Уітмера, біля Фейєтта, шт. Нью-Йорк. Того дня там перебували шість членів Церкви і близько 50 інших зацікавлених людей.
Хоча я не знаю, що сказав Пророк Джозеф, або як він виглядав, коли стояв перед тією маленькою групою людей, я знаю, що відчували ті люди з вірою в Ісуса Христа. Вони відчували Святого Духа, і вони відчували, що перебували у святому місці. Вони певно почувалися поєднаними як одне.
Те дивовижне відчуття є саме тим, яке ми всі бажаємо мати в наших домівках. Це відчуття приходить тоді, коли ми, як сказав Павло, маємо “думку духовну”1.
Моя мета сьогодні---навчати, що мені відомо про те, як нам частіше бути гідними цього почуття і запрошувати його перебувати в наших домівках довше. З власного досвіду ви знаєте, що це нелегко. Слід утримуватися від суперечок, гордині та гріха. Чиста любов Христа має перебувати в серцях членів наших сімей.
Адам і Єва, Легій та Сарія та інші батьки, відомі нам з Писань, дізналися, що то було важке завдання. Але нас заохочують і вселяють в нас впевненість приклади тривалого щастя в сім’ях і домівках. І ці приклади допомагають нам зрозуміти, як цього можна досягти і в нашому серці, і в наших сім’ях. Ви пам’ятаєте розповідь з книги 4 Нефій:
“І сталося, що не було суперечок на цій землі через любов Бога, яка жила в серцях людей.
І не було ані заздрощів, ані розбрату, ані заворушень, ані розпусти, ані неправди, ані вбивств, ніякої похітливості; і певно не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога.
Не було ані розбійників, ані вбивць, не було також Ламанійців, і ніяких інших -ійців; але були вони всі як один дітьми Христа і спадкоємцями царства Бога.
І якими благословенними були вони! Бо Господь благословив їх у всіх їхніх діяннях; так, саме були вони благословенними і процвітаючими, доки сто і десять років не пройшло; і перше покоління від Христа пішло з життя, і не було суперечок по всій землі”2.
Як вам відомо, той щасливий час тривав не вічно. У книзі 4 Нефій описано ознаки духовного занепаду, які з часом проявилися серед групи хороших людей. Це зразок, який віками повторювався у цілих народів, в окремих групах і, що найсумніше, в сім’ях. Вивчаючи цей зразок, ми можемо побачити, як нам зберегти і навіть посилити любов у наших сім’ях.
Ось зразок занепаду, який з’явився після 200 років життя у повному спокої, який приносить євангелія:
Прокралася гординя.
Люди припинили ділитися одне з одним тим, що мали.
Вони почали вважати себе різними прошарками суспільства---вище або нижче одне одного.
Їхня віра в Ісуса Христа почала зменшуватися.
Вони почали ненавидіти.
Вони почали чинити різні гріхи.
Мудрі батьки будуть достатньо уважно слідкувати, аби помітити ці ознаки, щойно вони виникнуть серед членів їхніх сімей. Вони, звичайно ж, будуть занепокоєні. Але вони знатимуть, що головною причиною є вплив Сатани, який намагається відвести хороших людей на путь гріха, щоб таким чином вони втратили вплив Святого Духа. Тому мудрі батьки зрозуміють, що виходом буде приведення кожної дитини і самих себе до більш повного прийняття запрошення Господа прийти до Нього.
Ви можете досягти певного успіху, закликаючи дитину покаятися, наприклад, в гордині. Ви можете намагатися вмовити дітей щедріше ділитися тим, що вони мають. Ви можете просити їх припинити вважати, що вони кращі за іншого члена сім’ї. Але потім ви можете прийти до симптому, який я раніше описав як, “їхня віра в Ісуса Христа почала зменшуватися”.
Вирішенням у цій ситуації буде допомога членам вашої сім’ї піднятися до того духовного стану, якого ви їм бажаєте,---і щоб ви були там разом з ними. Коли ви будете допомагати їм зміцнювати віру в те, що Ісус Христос---це їхній люблячий Викупитель, вони відчують бажання покаятися. Коли вони зроблять це, то смирення почне заміняти гординю. Коли вони почнуть відчувати, що їм дав Господь, вони бажатимуть ділитися цим щедріше. Змагання за славу або визнання зменшиться. Любов прожене ненависть. І, зрештою, як це сталося з народом, наверненим царем Веніямином, бажання робити добро зміцнить їх проти спокуси грішити. Народ царя Веніямина свідчив, що вони “більше не ма[ли] бажання чинити зло”3.
Тому зміцнення віри в Ісуса Христа є початком подолання духовного занепаду у вашій сім’ї та у вашій домівці. Ця віра з більшою вірогідністю приведе до покаяння, ніж ваше проповідування проти кожного симптому духовного занепаду.
Ви найкраще вестимете своїм прикладом. Члени сім’ї та інші мають бачити, як ви зростаєте у вашій власній вірі в Ісуса Христа і Його євангелію. Вам недавно була надана велика допомога. Батьки в Церкві були благословенні натхненним навчальним планом для сімей та окремих осіб. Коли ви будете його використовувати, ви зміцните вашу віру і віру ваших дітей у Господа Ісуса Христа.
Зростати у вірі
Ваша віра в Спасителя зросла, коли ви виконували пораду Президента Рассела М. Нельсона перечитати Книгу Мормона. Ви позначали уривки і слова, які стосувалися Спасителя. Ваша віра в Ісуса Христа зростала. Але як і паросток, така віра в Ісуса Христа зів’яне, якщо ви не будете продовжувати діяти за зобов’язанням розмірковувати й молитися про її зростання.
Можливо, не всі члени вашої сім’ї наслідуватимуть ваш приклад зростання у вірі зараз. Але знайдіть заохочення в тому, що сталося з Алмою молодшим. У своїй гострій потребі покаятися й отримати прощення, він згадав віру свого батька в Ісуса Христа. Ваші діти можуть згадати вашу віру в Спасителя у той момент, коли їм нагально буде потрібне покаяння. Алма сказав про подібний момент:
“І сталося, що я так був виснажений катуванням, змучений згадками про багато моїх гріхів, ось, я пригадав також, що чув, як мій батько пророкував людям про пришестя якогось Ісуса Христа, Сина Божого, щоб спокутувати гріхи світу.
Тож коли мій розум схопився за цю думку, я заволав у серці своєму: О Ісусе, Ти, Сину Божий, змилуйся наді мною, бо я у жовчі гіркій, і оточений навколо вічними путами смерті.
І ось, знаєш, коли я подумав це, я не памʼятав більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи”4.
Молитися з любов’ю
Окрім вашого прикладу зростання у вірі, ваша сімейна молитва може відігравати ключову роль у перетворенні вашої домівки на священне місце. Зазвичай, одна людина проголошує молитву від усієї сім’ї. Коли молитва чітко промовляється Богу від імені усіх, хто став на коліна і слухає, віра зростає у кожного з присутніх. Вони можуть відчувати вислови любові до Небесного Батька і до Спасителя. І коли той, хто молиться, згадує тих, хто стоять на колінах у тому сімейному колі і кому потрібна допомога, усі можуть відчувати і любов до кожного члена сім’ї, і любов від кожного з них.
Навіть коли члені сім’ї живуть не вдома, молитва може зміцнювати узи любові. Молитва в сім’ї може досягати усіх куточків світу. Не раз я пересвідчувався, що якийсь член сім’ї, перебуваючи дуже далеко, молився в той же час і про те саме, що і я. Я міг би розширити відомий вислів “Сім’я, яка молиться разом, залишається разом” сказавши “Сім’я, яка молиться разом, залишається разом, навіть коли їх відділяє велика відстань”.
Навчати невідкладно каятися
Оскільки всі ми недосконалі і наші почуття легко поранити, сім’ї можуть стати священними місцями, лише якщо ми будемо каятися своєчасно і від щирого серця. Батьки можуть показувати приклад. Ми можемо швидко і щиро каятися в грубих словах і недобрих думках. Просте “вибач” може зцілити душевні рани і повернути як прощення, так і любов.
Пророк Джозеф Сміт був для нас прикладом у тому, як він справлявся зі злісними нападами і зрадниками і навіть із суперечками в його власній сім’ї. Він швидко пробачав, навіть коли знав, що нападник буде знову нападати. Він просив пробачення і вільно пробачав5.
Плекати дух місіонерської роботи
Сини Мосії були рішуче налаштовані пропонувати євангелію всім. Це бажання було викликане їхнім особистим досвідом покаяння. Вони не могли знести навіть думки про страждання будь-якої людини від наслідків гріха. Тому вони пішли на роки відмов, труднощів і небезпеки, щоб нести євангелію Ісуса Христа своїм ворогам. У цьому процесі вони знайшли радість у тому, що багато людей покаялися і відчули радість прощення через Спокуту Ісуса Христа.
Члени нашої сім’ї зростатимуть у своєму бажанні ділитися євангелією, коли відчуватимуть радість прощення. Це може приходити, навіть якщо вони поновлять завіти під час прийняття причастя. Дух місіонерської роботи зростатиме у наших домівках, коли діти і батьки будуть відчувати радість прощення під час причасної служби. Своїм прикладом благоговіння і батьки, і діти можуть допомагати одне одному відчувати ту радість. Та радість може мати великий вплив на перетворення наших домівок на центри підготовки місіонерів. Не всі, можливо, служитимуть на місіях, але всі відчують бажання ділитися євангелією, завдяки якій вони відчули прощення і спокій. І незалежно від того, чи служать вони зараз на місії повного дня, всі можуть відчувати радість, пропонуючи євангелію іншим.
Відвідувати храм
Як батькам, так і дітям храм надає найкращу можливість відчути, що таке небесні місця і полюбити їх. Це особливо істинно, коли діти маленькі. Діти народжуються зі Світлом Христа. Навіть немовля може відчувати, що храм є священним. Оскільки батьки люблять своїх маленьких дітей, храм символізує для них надію, що вони можуть вічно любити своїх дітей у своїх вічних сім’ях.
Дехто має фотографії храмів у себе вдома. Оскільки по всьому світу будуються нові храми, багато батьків можуть відвідувати храмову ділянку зі своїми сім’ями. Дехто може навіть відвідувати дні відкритих дверей після побудови храмів. Батьки можуть запитувати дітей, що вони відчували в храмі чи біля нього.
Кожен з батьків може приносити свідчення про те, що для нього чи неї значить храм. Президент Езра Тефт Бенсон, який любив храми, часто говорив про те, як бачив свою матір за старанним прасуванням храмового вбрання6. Він говорив про свої спогади, коли хлопчиком бачив, як його сім’я виходила з дому, аби відвідати храм.
Коли він був Президентом Церкви, то відвідував храм у той самий день щотижня. Він завжди виконував храмову роботу за когось із предків. Це великою мірою було завдяки прикладу його батьків.
Моє свідчення
Ви знайдете найбільшу радість, коли будете докладати зусилля, щоб зробити вашу домівку місцем віри в Господа Ісуса Христа і місцем, сповненим любові, чистої любові Христа. Відновлення євангелії почалося із смиренного запитання, яке обмірковувалося у скромній домівці, і воно може продовжуватися у домівці кожного з нас, коли ми намагаємося встановити там принципи євангелії і жити за ними. Це було моїм сподіванням і моїм найглибшим бажанням з тих пір, як я був маленьким хлопчиком. Ви всі бачили проблиски таких домівок. Багато хто з вас із допомогою Господа створили їх.
Дехто намагався зі щирим серцем отримати таке благословення, але поки що не отримав його. Я обіцяю вам, як мені колись пообіцяв член Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Я сказав йому, що через певний вибір деяких близьких родичів нашої сім’ї я сумнівався, що ми зможемо бути разом у наступному світі. Він відповів, наскільки я пам’ятаю, таке: “Ви непокоїтеся не про ту проблему. Ви просто живіть гідно целестіального царства, і сім’ю буде впорядковано прекрасніше, ніж ви можете собі уявити”.
Я вірю, що він би надав цю приємну надію будь-кому з нас у смертному житті, хто зробили все, аби бути гідними і особисто, і як сім’я отримати вічне життя. Я знаю, що план Небесного Батька є планом щастя. Я свідчу, що Його план дає можливість кожному з нас, хто доклав усіх зусиль, бути запечатаними в сім’ях навіки.
Я знаю, що ключі священства, відновлені Джозефу Сміту, були передані через безперервну лінію Президенту Расселу М. Нельсону. Ті ключі дають можливість запечатувати сім’ї сьогодні. Я знаю, що Небесний Батько любить нас, Своїх духовних дітей, досконалою любов’ю. Я знаю, що через Спокуту Ісуса Христа ми можемо покаятися, бути очищеними і стати гідними жити у люблячих сім’ях навіки з нашим Небесним Батьком і Його Улюбленим Сином, Ісусом Христом. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.