Спокута Ісуса Христа

Тед Р. Каллістер

Щойно звільнений від покликання служити генеральним президентом Недільної школи

Спасителева Спокута не лише безмежна за своїм масштабом, але й має індивідуальне застосування.

У цю пору року ми особливо радіємо Спасителевій Спокуті й обмірковуємо її. Це дійсно найбожественіше вчення, яке будь-коли знав цей світ або Всесвіт. Воно розширює розум і викликає сильні почуття. Воно дає надію і сповнює сенсом наше життя.

Що ж таке Спокута Ісуса Христа? Можна сказати, що це низка божественних подій, які почалися в Гефсиманському саду, продовжилися на хресті й сягнули свої кульмінації, коли Спаситель воскрес, піднявшись з гробниці. Її рушійною силою була безмежна любов до кожного з нас. Щоб її здійснити, була потрібна безгрішна істота, яка б мала безмежну владу над елементами---навіть над смертю, яка б мала безмежну здатність відстраждати за наслідки усіх наших гріхів і недугів та яка б дійсно спустилася нижче всього¹. Це була місія Ісуса Христа---це була Його Спокута.

У чому ж тоді полягала її мета? Вона полягала в тому, щоб дати нам можливість повернутися у присутність Бога, стати більш подібними до Нього і мати повноту радості. Для того, щоб це зробити, було подолано чотири перешкоди:

Фізична смерть
Духовна смерть, спричинена Адамом і нашими гріхами
Наші страждання та недуги
Наші слабкості й недосконалість

Але як Спаситель міг це здійснити, не порушуючи закони справедливості?

Уявіть на мить чоловіка, який, думаючи про захоплююче вільне падіння, приймає поспішне рішення і спонтанно вистрибує з маленького літака. Зробивши це, він швидко усвідомлює нерозумність свого вчинку. Він хоче безпечно приземлитися, але є перешкода---закон тяжіння. Він махає руками з вражаючою швидкістю, сподіваючись полетіти, але це не вдається. Він розташовує своє тіло так, щоб ширяти або планерувати, аби уповільнити спуск, але закон тяжіння невблаганний і немилосердний. Він намагається посперечатися з цим фундаментальним законом природи, кажучи: “Це була помилка. Я ніколи так більше не вчиню”. Але його благання марні. Закон тяжіння безжальний; для нього немає винятків. Однак, на щастя, цей чоловік раптом відчуває щось у себе на спині. Його друг у літаку, передбачивши такий нерозумний вчинок, надів туди парашут, як раз перед стрибком. Чоловік знаходить кільце парашута і тягне за нього. Заспокоївшись, він безпечно опускається на землю. Ми можемо запитати: “Чи було порушено закон тяжіння або чи цей парашут діяв у межах цього закону, щоб забезпечити безпечне приземлення?”

Коли ми грішимо, то стаємо подібними до цього нерозумного чоловіка, який стрибнув з літака. І що б ми не робили самотужки, на нас очікує тільки аварійна посадка. Ми підвладні закону справедливості, який, подібно до закону тяжіння, є суворим і невмолимим. Ми можемо спастися тільки завдяки тому, що Спаситель Своєю Спокутою милостиво дає нам щось подібне до духовного парашута. Якщо ми виявляємо віру в Ісуса Христа і каємося (тобто виконуємо те, що залежить від нас, і тягнемо за кільце), тоді для нас починає діяти захисна сила Спасителя, і ми можемо приземлитися духовно неушкодженими.

Однак це можливо лише тому, що Спаситель подолав чотири перешкоди, які можуть стати на заваді нашому духовному розвитку.

1. Смерть. Він подолав смерть Своїм славетним воскресінням. Апостол Павло навчав: “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”².

2. Гріх. Спаситель подолав гріх і провину для всіх тих, хто кається. Його очищувальна сила є настільки потужною і всеохоплюючою, що Ісая пообіцяв: “Коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг”³.

Час від часу я зустрічався з хорошими святими, яким було важко простити себе, які несвідомо, але неправильно, вважали, що викупительна сила Спасителя має межі. У їхній уяві безмежна Спокута ненавмисно стала обмеженою, такою, що не в змозі подолати їхні конкретні гріхи або слабкості. Але це безмежна Спокута, оскільки вона охоплює всі гріхи та слабкості, а також всі образи й болі, спричинені іншими, і має владу над ними.

Трумен Г. Медсен зробив таке втішне спостереження:

“Якщо когось з вас обманули, змусивши повірити, що ви зайшли надто далеко, … що ви сповнені отрути гріха, через який взагалі неможливо знов бути тими, ким ви могли би бути,---тоді почуйте мене.

Я свідчу, що ви не можете опуститися настільки низько, куди б не могли сягнути світло та безмежний розум Ісуса Христа. Я свідчу, якщо є хоч одна іскра бажання покаятися і спробувати---Він поруч. Він не лише спустився довашого стану; Він спустився нижче його, “щоб Він міг бути в усьому і серед усього світлом істини”. [Учення і Завіти 88:6]”⁴.

Одна з причин, чому так важливо розуміти Спасилеву Спокуту і її безмежний вплив, полягає в тому, що зі збільшенням розуміння збільшується бажання прощати себе та інших.

Хоча ми можемо й вірити в очищувальну силу Христа, часто виникає запитання: “Як я дізнаюсь, чи мені прощено мої гріхи?” Якщо ми відчуваємо Духа, тоді це і є свідченням для нас, що нас було прощено або що відбувається процес очищення. Президент Генрі Б. Айрінг навчав: “Якщо ви відчували вплив Святого Духа, то вважайте, що у вас є доказ того, що Спокута діє у вашому житті”⁵.

Дехто запитував: “Але, якщо мене прощено, чому я досі відчуваю провину?” Можливо, завдяки Божій милості, пам’ять про цю провину є застереженням, принаймні на деякий час, так би мовити духовним знаком “Стоп”, який, коли перед нами з’являються інші спокуси, нагадує: “Не їдьте цією дорогою. Ви знаєте, який це може принести біль”. У цьому сенсі вона є захистом, а не карою.

Чи можливо тоді пам’ятати наші гріхи і все ж бути вільними від почуття провини?

Алма пам’ятав свої гріхи навіть через роки відтоді, як він покаявся. Але, коли він заволав до Ісуса про милість, то потім сказав: “Я не памʼятав більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи”⁶.

Чому він міг пам’ятати свої гріхи, але не відчував біль чи провину? Тому що, коли ми каємось, то “народжуємося від Бога”⁷. Ми стаємо, як сказано в Писаннях, “новими створіннями”⁸ у Христі. З цілковитою чесністю ми тепер можемо сказати: “Я не той чоловік або не та жінка, ким скоєні ті минулі гріхи. Я нова і змінена істота”.

3. Страждання та недуги. Алма пророкував, що Христос “піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду”. Чому? “Щоб Його нутро сповнилося милості, … щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах”⁹.

Як Він досягає цього? Іноді Він усуває страждання, іноді Він зміцнює нас, щоб ми могли їх витерпіти, а іноді Він дає нам бачення вічної перспективи, щоб ми краще розуміли їхню тимчасову природу. Знемагаючи у тюрмі Ліберті приблизно два місяці, Джозеф Сміт зрештою вигукнув: “О Боже, де Ти?”¹⁰ Замість того, щоб негайно дати полегшення, Бог відповів: “Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час; і тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту”¹¹.

Тепер Джозеф розумів, що цей гіркий досвід був лише дрібницею, з огляду на всю вічність. Маючи таке ширше бачення, він написав святим з тієї самої арештантської камери: “Ніжно улюблені браття, життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо спокійно з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння”¹². Завдяки Спасителевій Спокуті ми можемо мати вічну перспективу, а це дає сенс нашим випробуванням і сподівання на полегшення.

4. Слабкості й недосконалість. Завдяки Своїй Спокуті Спаситель має уможливлюючу силу, яку іноді називають благодаттю¹³. Вона може допомогти нам долати наші слабкості й недосконалість і в такий спосіб сприяти нам у нашому прагненні стати більш схожими на Нього.

Мороній навчав: “Так, прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в Ньому, … щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі”¹⁴. Існує принаймні два канали або засоби, завдяки яким ми можемо мати доступ до цієї уможливлюючої сили, здатної нас очистити і, навіть, вдосконалити.

Перший---це спасительні обряди. У Писаннях сказано: “У його обрядах явлена сила божественності”¹⁵. Іноді ми можемо думати про обряди, як про контрольний перелік---те, що необхідно виконати для піднесення, але, насправді, кожен з них вивільняє божественну силу, яка допомагає нам ставати більш схожими на Христа. Наприклад:

Коли нас охрищують і ми отримуємо дар Святого Духа, ми стаємо чистими---і таким чином стаємо більш святими, більш подібними до Бога.
Крім того, завдяки Святому Духу, наш розум може бути просвітлено і наші серця пом’якшено, щоб ми могли думати і відчувати більш подібно до Нього.
І коли нас запечатують як чоловіка і дружину, ми успадковуємо право на “престоли, царства, панування і влади”¹⁶ як дари від Бога.

Другий канал для отримання цієї уможливлюючої сили---це дари Духа. Завдяки Христовій Спокуті ми маємо право на отримання дару Святого Духа і супроводжуючих його духовних дарів. Ці дари є якостями побожності, тому щоразу, коли ми отримуємо дар Духа, ми стаємо більш подібними до Бога. Безсумнівно, саме тому в Писаннях нам багато разів наказується прагнути цих дарів¹⁷.

Президент Джордж К. Кеннон навчав: “Ніхто не повинен казати: “О, я не можу з цим справитися, це---моя натура”. Йому немає виправдання в цьому, оскільки Бог пообіцяв … надати дари, які викорінять [наші слабкості]. … Якщо хтось із нас недосконалий, то наш обов’язок молитися про дар, який зробить нас досконалими”¹⁸.

Отже, Спасителева Спокута замість смерті дає нам життя, “замість попелу … оздобу”¹⁹, замість рани---зцілення, і замість слабкості---досконалість. Це небесна протиотрута від перешкод і труднощів цього світу.

В останній тиждень Свого смертного життя Спаситель сказав: “Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!”²⁰ Завдяки тому, що Спаситель здійснив Свою Спокуту, не існує жодної зовнішньої сили або події чи людини---жодних гріха, смерті чи розлучення---які можуть завадити нам досягти піднесення, якщо ми виконуємо Божі заповіді. Маючи це знання, ми можемо просуватися вперед у доброму гуморі та з цілковитою впевненістю, що Бог з нами у цьому прагненні сягнути небес.

Я свідчу, що Спасителева Спокута не лише безмежна за своїм масштабом, але й має індивідуальне застосування, що завдяки їй ми можемо не лише повернутися у присутність Бога, але й стати подібними до Нього, а це---найвища мета Христової Спокути. Про це я вдячно і впевнено свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.