Кворум---місце, де почуваєшся своїм
Господь бажає, аби ви встановили міцний кворум. Коли Він збирає Своїх дітей, їм усім потрібне місце, де вони почуватимуться своїми і зможуть зростати.
У 2010 році Андре Себако був юнаком, який шукав істину. Хоча до цього він ніколи не молився від щирого серця, він вирішив спробувати. Незабаром він зустрів місіонерів. Вони дали йому картку із зображенням Книги Мормона. Андре щось відчув і запитав, чи продадуть місіонери йому Книгу Мормона. Вони сказали, що він зможе отримати Книгу Мормона безкоштовно, якщо прийде до церкви1.
Андре сам прийшов до недавно створеної на той момент Мочудської філії у Ботсвані, Африка. Але та філія налічувала близько 40 люблячих, дружніх членів Церкви2. Вони з відкритими обіймами привітали Андре. Він прослухав місіонерські бесіди й охристився. Це було чудово!
Але що мало статися потім? Як Андре мав залишатися активним? Хто мав допомагати йому просуватися шляхом завітів? Одна з відповідей на це запитання---це його кворум священства3!
Кожен носій священства, незалежно від своїх обставин, відчуває переваги міцного кворуму. Мої молоді брати, носії Ааронового священства, Господь бажає, аби ви встановили міцний кворум, місце, де кожний молодий чоловік почуватиметься своїм, місце, де присутній Дух Господа, місце, де радо вітають і цінують усіх членів кворуму. Коли Господь збирає Своїх дітей, їм усім потрібне місце, де вони почуватимуться своїми і зможуть зростати.
Кожен з вас, члени президентств кворумів, йде попереду, коли прагне отримати натхнення4, зростає в любові та встановлює братерські стосунки серед усіх членів кворуму. Ви приділяєте особливу увагу новим членам кворуму, малоактивним або тим, хто має особливі потреби5. Маючи силу священства, ви розбудовуєте міцний кворум6. І міцний, побудований на єдності, кворум має величезний вплив на життя молодого чоловіка.
Коли Церква оголосила про нову зосередженість на вивченні євангелі в домівках7, дехто з думкою про таких членів Церкви, як Андре, запитав: “А як же бути молодим людям, які приходять із сімей, в яких не вивчають євангелію, і в чиєму оточенні ніхто не вивчає євангелію і не живе за нею вдома? Чи залишать їх напризволяще?”
Ні! Нікого не залишать напризволяще! Господь любить кожного молодого чоловіка і кожну молоду жінку. Ми, як носії священства---є руками Господа. Ми є церковною підтримкою в зусиллях зосередитися на домівці. Коли вдома підтримка недостатня, кворуми священства та інші провідники і друзі наглядають за кожною особою та сім’єю і, за необхідності, підтримують їх.
Я бачив як це працює. Я відчув це на собі. Коли мені було шість років, мої батьки розлучилися, і батько покинув матір з п’ятьма маленькими дітьми. Моя мама почала працювати, щоб утримувати нас. У певний період часу їй потрібна була друга робота, а також додаткова освіта. У неї залишалося мало часу на нас. Але бабусі і дідусі, дядьки, тітки, єпископи та домашні вчителі зробили крок назустріч, щоб допомогти моїй мамі-ангелу.
І у мене був кворум. Я дуже вдячний за моїх друзів---моїх братів---які любили і підтримували мене. Мій кворум був місцем де я почувався своїм. Дехто, мабуть, сприймав мене як потенційного невдаху чи аутсайдера через мої сімейні обставини. Може я таким і був. Але кворуми священства компенсували це. Мій кворум підтримав мене і благословив моє життя незмірно.
Навколо нас багато потенційних невдах та аутсайдерів. Мабуть кожен з нас є таким у той чи інший спосіб. Але кожен з нас тут має кворум, місце, де ми можемо як отримати силу, так і поділитися силою з іншими. Кворум---це місце, де “один за всіх і всі за одного”8. Це місце, де ми наставляємо одне одного, служимо людям і зміцнюємо єдність і братерські стосунки у нашому служінні Богу9. Це місце, де відбуваються чудеса.
Я б хотів розповісти вам про деякі чудеса, які відбулися у кворумі Андре у Мочуді. Коли я буду розповідати про цей приклад, знайдіть принципи, які зміцнять кожен кворум священства, який застосує їх.
Після свого хрищення Андре супроводжував місіонерів, коли ті навчали чотирьох інших молодих чоловіків, які також охристилися. Тепер там було п’ятеро молодих чоловіків. Вони почали зміцнювати одне одного і філію.
Охристився шостий молодий чоловік, Тусо. Тусо поділився євангелією з трьома своїми друзями, і невдовзі їх було вже дев’ять.
Учнів Ісуса Христа часто збирають у такий спосіб---щоразу по кілька, за запрошенням своїх друзів. У давнину, коли Андрій знайшов Спасителя, він швидко пішов до свого брата, Симона, і “привів він його до Ісуса”10. Подібним чином, невдовзі після того, як Пилип став послідовником Христа, він запросив свого друга Нафанаїла: “прийди та побач”11.
Незабаром у Мочуді до Церкви приєднався 10-й молодий чоловік. Місіонери знайшли 11-того. І 12-й молодий чоловік охристився після того, як побачив, як євангелія вплинула на його друзів.
Члени Мочудської філії були у захваті. Цих молодих чоловіків “було навернено до Господа і приєднано до церкви”12.
Книга Мормона відігравала значну роль в їхньому наверненні13. Тусо згадує: “Я почав читати Книгу Мормона … у кожну вільну хвилину вдома, у школі, усюди”14.
Оратіль зацікавився євангелією завдяки прикладу своїх друзів. Він пояснює: “Здавалося, що [вони] змінилися миттєво. … Я гадав, що це … було пов’язано з маленькою … книжечкою, яку вони почали носити з собою по … школі. Я побачив, якими хорошими людьми вони стали. … [Я] хотів змінитися також”15.
Усі 12 чоловіків зібралися й охристилися протягом двох років. Кожен з них був єдиним членом Церкви у своїй сім’ї. Але їх підтримувала їхня церковна сім’я: президент Раквела16, їхній президент філії; старійшина і сестра Тейлор17, пара літніх місіонерів, та інші члени філії.
Брат Джуніор18, провідник кворуму, запрошував молодих чоловіків до себе додому після обіду в неділю, і навчав їх. Молоді чоловіки вивчали разом Писання і проводили регулярні сімейні вечори.
Брат Джуніор брав їх з собою відвідувати членів Церкви, людей, яких навчали місіонери, і будь-кого, кого слід було відвідати. Усі 12 молодих чоловіків сідали позаду у вантажівку брата Джуніора. Він розвозив їх по домівках по двоє чи троє, а пізніше підбирав.
І хоча молоді чоловіки лише вивчали євангелію і їм здавалося, що вони мають недостатньо знань, брат Джуніор попросив їх ділитися з тими, кого вони відвідували, однією чи двома істинами, які вони дійсно знали. Ці молоді носії священства навчали, молилися і допомагали наглядати за Церквою19. Вони виконували свої обов’язки у священстві і відчували радість служіння.
Андре сказав: “Ми грали разом, сміялися разом, разом плакали і стали братами”20. Вони так і назвали себе “Ватага братів”.
Разом вони поставили ціль, що всі служитимуть на місії. Оскільки вони були єдиними членами Церкви у своїх сім’ях, їм треба було подолати багато перепон, але вони допомагали в цьому одне одному.
Один за одним ці молоді чоловіки отримали покликання служити на місії. Ті, хто поїхали першими, писали листи додому тим, хто ще готувався, ділилися досвідом і заохочували їх служити. Одинадцять з тих молодих чоловіків служили на місіях.
Ці молоді чоловіки ділилися євангелією зі своїми сім’ями. Матері, сестри, брати, друзі, а також люди, яких вони навчали на місії, були навернені і христилися. Відбувалися чудеса і благословилося життя великої кількості людей.
Я уявляю, як дехто з вас вважає, що, мабуть, таке диво могло статися лише в такому місці, як Африка, на родючому ґрунті прискореного збирання Ізраїля. Але я свідчу, що ці принципи, застосовані у філії в Мочуді, є істинними будь-де. Де б ви не були, ваш кворум може зростати через повернення до активності і проповідування євангелії. Коли навіть один учень робить крок назустріч другові, на місці одного можуть постати двоє. Двоє можуть стати чотирма. Четверо можуть стати вісьмома. А восьмеро можуть стати дванадцятьма. Філії можуть ставати приходами.
Спаситель навчав: “Де двоє чи троє [чи більше] зберуться разом в Моє ім’я, … знайте, там буду Я серед них”21. Небесний Батько готує розум і серця всіх людей навколо нас. Ми можемо прислухатися до підказок, ініціювати дружню підтримку, ділитися істиною, запрошувати людей читати Книгу Мормона, любити і підтримувати їх, коли вони приходять до пізнання нашого Спасителя.
Пройшло майже 10 років з того часу, як “Ватага братів” з Мочуді почала свою спільну подорож, і вони досі залишаються ватагою братів.
Кетлего сказав: “Нас може розділяти відстань, але ми і досі готові підтримувати одне одного”22.
Я молюся про те, щоб ми підтримували запрошення Господа поєднатися з Ним у наших кворумах священства, щоб кожен кворум міг бути місцем, де ми почуваємося своїми, місцем збирання, місцем, яке зростає.
Ісус Христос---наш Спаситель, і це Його робота. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.