Зведіть фортецю духовності й захисту
Якщо ми живемо за євангелією Ісуса Христа, якщо ми покладаємося на Спасителеву Спокуту і просуваємося вперед з вірою, тоді ми захищені від супротивника.
Мої дорогі брати і сестри, ця конференція наближається до завершення, і я дякую нашому Небесному Батьку за поради, істини та одкровення, які лунали з цієї трибуни протягом останніх двох днів. Нас навчали слуги Бога, покликані промовляти Його святі слова. У сучасному одкровенні Господь нагадував нам: “Чи Моїм власним голосом, чи голосом Моїх слуг, все одно”1.
Дивлячись на це зібрання святих і уявляючи собі членів Церкви, які дивляться генеральну конференцію по всьому світу, я думаю про зібрання у Книзі Мормона, коли Ісус Христос явився нефійцям після Свого розп’яття. Він навчав їх євангелії, а потім закликав: “Ідіть до своїх домівок, і подумайте над тим, що Я сказав, і просіть у Батька в Моє імʼя, щоб ви могли зрозуміти”2.
“Ідіть до своїх домівок, і подумайте”---таким є наступний крок, щоб взяти до серця слова пророків та провідників Церкви, виголошені в цій священній обстановці. Зосереджені на Христі домівки є фортецями для Божого царства на землі у дні, коли, як було пророковано, диявол “гнівається у серцях дітей людських, і збурює їх до злоби проти того, що є добрим”3.
Протягом всієї історії люди будували фортеці, щоб не допустити ворога. Часто у таких фортецях була сторожова башта, де знаходились вартові, які---подібно до пророків---заздалегідь попереджали про загрози та напади.
На початку доби піонерів у Юті мій прадід, Томас Разбанд, і його сім’я були одними з перших, хто мав оселитися в долині Гебер у цих прекрасних горах Васатч у Юті.
У 1859 р. Томас допомогав зводити форт Гебер, що будувався для їхнього захисту. То була проста споруда з тополиних колод, розташованих одна біля одної, які утворювали периметр форту. Всередині цього форту, з використанням цієї спільної стіни, були побудовані зруби. Ця споруда забезпечувала і захист, і безпеку тим сім’ям піонерів, коли вони оселилися там і поклонялися Богові.
Так і з нами. Наші домівки є фортецями, які захищають від зла цього світу. У наших домівках ми приходимо до Христа---навчаємося виконувати Його заповіді, вивчаємо Писання та молимося разом і допомагаємо одне одному залишатися на шляху завітів. Новий наголос на особистому і сімейному вивченні вдома за допомогою навчальних матеріалів із серії За Мною йдіть призначений “поглибити наше навернення і допомогти нам стати більш подібними до Ісуса Христа”4. Роблячи це, ми станемо тими, кого Павло називав “створіння[ми] новим[и]”5, чиї серця і душі перебувають в гармонії з Богом. Нам потрібна ця сила, щоб сміливо зустріти і відбити напади супротивника.
Якщо ми живемо з відданістю, джерелом якої є віра в Ісуса Христа, ми відчуємо спокійну присутність Святого Духа, Який направляє нас до істини, надихає нас жити так, щоб бути гідними Господніх благословень, та свідчить, що Бог живий і що Він любить нас. Усе це---всередині фортеці наших домівок. Але пам’ятайте, міць наших домівок залежить від духовної стійкості кожного з нас, хто живе в них.
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “У майбутньому буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”6. Як живий пророк Господа, провидець і одкровитель у наш час, як вартовий на башті нашої фортеці, Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, він бачить наближення ворога заздалегідь.
Брати і сестри, ми беремо участь у війні з Сатаною за людські душі. Ця боротьба розпочалась у нашому доземному житті. Сатана і третина дітей нашого Небесного Батька відкинули Його обіцяння піднесення. Відтоді прибічники супротивника воюють проти відданих, які вибрали план Батька.
Сатана знає, що його дні пораховані та що часу залишається все менше і менше. Незважаючи на всю свою хитрість і підступність, він не переможе. Однак його битва за душі кожного з нас триває.
Заради нашої безпеки ми повинні звести фортецю духовності й захисту для наших душ, фортецю, в яку не проникне злий.
Сатана---це підступний змій, який прокрадається в наш розум і серце, якщо ми дозволили собі втратити пильність, стикнулися з розчаруванням або втратили надію. Коли ми засмучені, він манить нас лестощами, обіцянням легкості, комфорту або тимчасового задоволення. Він виправдовує гордовитість, недоброзичливість, нечесність, невдоволення й аморальність, і з часом ми можемо опинитися “поза почуттям”7. Нас може залишити Дух. “І таким чином диявол ошукує їхні душі, і веде їх старанно до пекла”8.
На відміну від цього, ми часто настільки сильно відчуваємо Духа, що співаємо хвалу Богові такими словами, як ці:
Фортеця правди наш Господь
І башта сил незламних,
Він живить дух і живить плоть,
Він завжди поруч з нами9.
Якщо ми зводимо фортецю духовної сили, то зможемо уникнути спокус супротивника, цілковито відвернутися від нього і відчувати спокій, який дає Дух. Ми можемо наслідувати приклад нашого Господа і Спасителя, Який сказав, коли Його спокушали в пустині: “Відійди, сатано!”10. Кожен з нас має навчитися з життєвого досвіду як це робити.
Таку праведну мету добре описано у Книзі Мормона, коли полководець Мороній підготував нефійців до нападів віроломного, кровожерливого і сповненого жаги до влади Амалікії. Мороній зводив фортеці для захисту нефійців, “щоб вони могли жити для Господа Бога свого, і щоб вони могли зберігати те, що їхні вороги називали справою Християн”11. Мороній був “твердим у вірі в Христа”12 і вірним у “виконанні заповідей Бога … і протистоянні беззаконню”13.
Коли ламанійці прийшли на битву, вони були здивовані підготовленістю нефійців і зазнали поразки. Нефійці дякували “Господові Богові своєму за Його незрівнянну силу у визволенні їх з рук їхніх ворогів”14. Вони звели фортеці для захисту ззовні, а для внутрішнього захисту---глибоко у своїх душах---зміцнили віру в Господа Ісуса Христа.
Якими ж є деякі зі способів, у які ми можемо зміцнити себе у неспокійні часи, щоб ми могли бути “знаряддям у руках Бога для виконання цієї великої роботи”?15 Давайте поглянемо у Писання.
Ми послушні. Господь наказав батьку Легію послати своїх синів назад в Єрусалим, щоб вони “знайшли ці записи, і принесли їх сюди в пустиню”16. Легій не сумнівався; він не розмірковував “чому” або “як”. Так само і Нефій, який відповів: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав”17.
Чи діємо ми, охоче виявляючи послух, як Нефій? Або ж ми більш схильні ставити під сумнів Божі повеління, як це робили брати Нефія, які, через маловірність, зрештою відвернулися від Господа? Тим, чого Господь просить від нас,---є послух, який виявляється у “святості серця”18.
Ми довіряємо Господу, Який сказав Ісусу Навину, коли той готувався вести ізраїльтян в обіцяну землю: “Будь сильним та відважним; не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити”19. Ісус Навин повірив цим словам і наставляв народ: “Освятіться: бо Господь узавтра чинитиме чуда поміж вами”20. Господь розділив води Йордана, і 40-річні блукання ізраїльтян у пустині завершилися.
Ми відстоюємо істину, як це робив пророк Авінадій у Книзі Мормона. Заарештований, поставлений перед царем Ноєм і його злочестивими священиками, Авінадій навчав Десяти заповідям і виголосив могутню проповідь про те, що Христос “зійде до дітей людських, і викупить Свій народ”21. Потім Авінадій, сповнений глибокої віри, вигукнув: “О Боже, візьми мою душу”22 і “прийняв смерть від вогню”23.
Ми укладаємо та поновлюємо наші завіти, коли приймаємо причастя і поклоняємося у храмі. Причастя є ключовою подією недільного богослужіння, коли ми отримуємо обіцяння, що “Його Дух може завжди бути з нами”24. Під час цього священного обряду ми зобов’язуємося взяти на себе ім’я Ісуса Христа, наслідувати Його і виконувати наші обов’язки у цій божественній роботі, як це робив Він. У храмі ми можемо “відкласти те, що від цього світу”25, і відчувати присутність Господа та Його незрівнянний мир. Ми можемо зосередити думки на наших предках, наших сім’ях та вічному житті у присутності Батька. Не дивно, що Президент Нельсон недавно сказав у Римі: “Завдяки цьому храму буде зроблено незлічиму кількість добрих справ”26.
В усьому, що ми робимо, нам слід виявляти цілісність. Ми маємо розвинути проникливість і дисципліну, щоб нам не треба було постійно визначати, що є правильним, а що неправильним. Ми повинні взяти до серця слова Петра, одного з апостолів первинної Церкви, який застеріг: “Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”27.
Якщо ми старанно зміцнюємо наші фортифікаційні споруди, то стаємо схожими на Ісуса Христа, як Його справжні учні, і Він захищає наші душі.
Ваше свідчення про Ісуса Христа---це ваша особиста фортеця, захист для вашої душі. Коли мій прадід та його товариші-піонери зводили форт Гебер, вони укладали колоди, по одній, доки весь форт не був “улад побудован[ий]” 28, і вони отримали захист. Так само і зі свідченням. Крок за кроком ми набуваємо свідчення від Святого Духа, коли Він промовляє до нашого духа, навчаючи “правд[і] в глибинах”29. Якщо ми живемо за євангелією Ісуса Христа, якщо ми покладаємося на Спасителеву Спокуту і просуваємося вперед з вірою, не боячись, тоді ми захищені від хитрощів супротивника. Наші благословення з’єднують нас з небесами, і ми благословенні знанням “правд[и] про все”30. І, подібно до піонерів, захищених фортецею, нас безпечно оточено руками любові Спасителя.
Пророк Етер навчав: “Ось чому той, хто вірить в Бога, може з впевненістю надіятися на кращий світ, так, саме на місце праворуч Бога, така надія приходить через віру, стає якорем для душ людей, який зробить їх впевненими і непохитними, завжди багатими на добрі діяння, і веденими до уславлення Бога”31.
Мої дорогі брати і сестри, я залишаю вам моє благословення, щоб ви йшли вперед з впевненістю у Господі та Його євангелії. Огортайте своїми руками тих, хто спотикається, і з силою Духа, яка є у вас, ведіть їх з любов’ю назад до фортеці духовності й захисту. Прагніть “на Господа схожими бути”32 в усьому, що ви робите; ухиляйтесь від зла і спокус; покайтесь, як про це благав нас вчора наш любий пророк; будьте чесними серцем; будьте справедливими та чистими; виявляйте співчуття і милосердя та любіть Господа вашого Бога з відданістю справжнього учня.
Наші свідчення про євангелію Ісуса Христа, наші домівки, наші сім’ї та наше членство в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів можуть бути нашою особистою фортецею, яка оточує нас і захищає від сили злого. Про це я урочисто свідчу, в ім’я нашого Господа і Спасителя, саме Ісуса Христа, амінь.