Послання візитного вчителювання

Стати знаряддям у руках Бога, виявляючи святість

Помолившись, виберіть і прочитайте з цієї статті вірші з Писань та вчення, що відповідають потребам сестер, яких ви відвідуєте. Поділіться власним досвідом і свідченням. Запросіть тих, кого ви навчаєте, зробити те саме.

Що означає виявляти святість?

Президент Джеймс Е. Фауст, другий радник у Першому Президентстві: “Святість є силою душі. Вона приходить через віру і покірність Божим законам і заповідям. Бог тоді очищає наше серце вірою, і серце позбувається усього поганого та негідного. Коли святість досягається підкоренням Божій волі, то людина вже інтуїтивно знає, що є неправильним. …

Нам слід відвідувати храм також і для того, аби зберегти нашу власну святість і святість наших сімей.

Окрім храмів, безсумнівно, святим місцем на землі повинні стати наші домівки. …

Нехай Господь благословить кожного з нас в нашій особистій відповідальності знайти святиню для Господа, стоячи на святих місцях. Саме там ми знайдемо духовний захист, необхідний нам і нашим сім’ям” (“Стояти на святих місцях”, Ліягона, трав. 2005 р., сс. 62, 67–68).

Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Розвиток Христового характеру в нашому житті справа непроста. … Успішність цього перевіряється, коли Христові риси треба проявити в житті—чоловіку чи дружині, батьку чи матері, синові чи доньці, друзям на роботі, в бізнесі та у відпочинку. Ми можемо побачити прогрес, як і оточуючі, коли поступово додаємо в здатності “ді[яти] в усій святості перед [Ним]” (УЗ 43:9)” (“Христові риси—вітер під нашими крилами”, Ліягона, лист. 2005 р., с. 102).

Як я можу виявляти святість і бути знаряддям у руках Бога?

Кетлін Х. Х’юз, колишній перший радник у Генеральному президентстві Товариства допомоги: “Хто з нас не прагне відчувати на собі турботу, піклування, втішення і навчатися тому, що веде до Бога? Як це відбувається? Один вияв доброти, один прояв любові, один дбайливий жест, одна рука, готова допомогти в потрібний момент. Але моє послання не до тих, хто отримує такі прояви милосердя, а до всіх вас, хто має виявляти таку святість кожного дня. Щоб стати, як Ісус Христос, учив Джозеф Сміт, “ви маєте розпростерти ваші душі до інших людей” (“Щоб всі могли посісти разом на небесах”, Ліягона, лист. 2005 р., с. 110).

Бонні Д. Паркін, колишній генеральний президент Товариства допомоги: “Завіти, або зв’язуючі обіцяння між нами й Небесним Батьком, є важливими для нашого вічного розвитку. Крок за кроком Він навчає нас, залучаючи до Своєї роботи, щоб ми стали такими, як Він. Під час хрищення ми вступаємо в завіт любити Його всім серцем, а також любити наших сестер і братів, як себе самих. У храмі ми поглиблюємо завіт бути слухняними, безкорисливими, вірними, чесними, милосердними. Ми вступаємо в завіт приносити жертви й посвятити все, що маємо, Богові. …

Господь покликав нас робити все, що ми робимо, “зі святістю в серці” [УЗ 46:7]. А святість є наслідком життя в завіті. … Святість спонукає до слів: “Ось я, пошли мене” (“Зі святістю в серці”, Ліягона, лист. 2002 р., сс. 103, 105).