По мові твоїй пізнають тебе

Старійшина Л. Том Перрі

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Мова, якою ви спілкуєтеся, може вказати, до якого типу і категорії людей ви відноситеся.

Одна з величних постатей Нового Завіту, яка завжди викликала у мене особливе захоплення—це Петро. Петрові доводилося докладати стільки зусиль, щоб подолати те, що від світу, і приготуватися, щоб стати свідком і учителем євангелії Ісуса Христа. Ми можемо почерпнути цікавий урок зі стосунків між Спасителем і Петром під час тих останніх годин, перш ніж Спасителя було засуджено і розіп’ято.

“Промовив до нього Ісус: “Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень,—відречешся ти тричі від Мене”. …

Говорить до Нього Петро: “Коли б мені навіть умерти з Тобою,—я не відречуся від Тебе!” (Матвій 26:34–35).

Наша мова показує, хто ми є

Потім настали ті доленосні години, коли Петро не зізнався, що був учнем Спасителя, але любов до Нього змусила Петра прийти до місця суду й побачити, що відбувається.

“А Петро перед домом сидів на подвір’ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: “І ти був з Ісусом Галілеянином!”

А він перед всіма відрікся, сказавши: “Не відаю я, що ти кажеш”. …

А коли до воріт він підходив, побачила інша його, та й сказала приявним там людям: “Оцей був з Ісусом Назарянином!”

І він знову відрікся та став присягатись: “Не знаю Цього Чоловіка!” …

Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: “І ти справді з отих, тай мова твоя виявляє тебе”.

Тоді він став клястись та божитись: “Не знаю Цього Чоловіка!” І заспівав півень хвилі тієї. …

І згадав Петро сказане слово Ісусове: “Перше ніж заспіває півень,—відречешся ти тричі від Мене”. І вийшовши звідти, він гірко заплакав” (Матвій 26:69–75).

Як фотографія в паспорті, підпис або відбиток пальців може служити для встановлення особистості, так і мова Петра виявляла, ким він був і де зростав. Так само й ті, хто чує вашу мову, визначають, людиною якого типу є ви. Наша мова є відображенням того, якою людиною ми є, викриваючи наше минуле і наш стиль життя. Мова відображає наші думки і глибинні почуття.

Вражаюче слово

У наш час, як ніколи, мабуть, в жоден інший період історії, ми чуємо набагато більше богохульства і вульгарних слів. У моєму житті була одна особлива подія, що показала, як сказане погане слово шокувало тих, хто не сподівався почути від мене такого вислову. У часи Другої світової війни я був у таборі для новобранців Корпусу морської піхоти ВМС США. Звичайно ж, мова серед моїх товаришів-піхотинців по службі була такої якості, що її не хотілося б повторювати. Оскільки я щойно повернувся з місії, то прийняв тверде рішення, що не буду в мові опускатися до їхнього рівня. Я постійно слідкував за собою, щоб не сказати навіть найпростішого і найбільш уживаного непристойного слова.

Одного разу ми були на стрільбищі і здавали заліковий норматив. Я мав хороший результат зі стрільби на відстані 90, 180 і 275 метрів. Тепер ми були на відстані 450 метрів. Все, що мені потрібно було—набрати середній бал, стріляючи по мішені. Мені не потрібно було навіть влучити “в яблучко”, щоб здобути звання “Відмінник зі стрільби”. Усіх нас переповнювало бажання досягнути найкращих результатів і стати найкращим підрозділом зі стрільби на заліковий результат. Я надто розхвилювався, стоячи на 450-метровій позиції, і при першому ж пострілі плечем підштовхнув рушницю. Звичайно, був помах прапорця і я не влучив, разом з цим втративши можливість здобути звання “Відмінник зі стрільби”.

З моїх вуст злетіло одне слівце, яке я обіцяв собі ніколи не вживати. На мій величезний подив і досаду раптом уся шеренга припинила вогонь й усі дивилися на мене, відкривши рота. Якби хтось інший з моряків, які стріляли з тієї відстані в той день, сказали те слово, що сказав я, ніхто і не звернув би уваги. Але оскільки я прийняв рішення жити за місіонерськими нормами на флоті, то всі були вражені тим, що я міг так забутися.

Сам Спаситель давав нам настанови, якою повинна бути наша мова. Він сказав: “Не те, що входить до вуст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить” (Матвій 15:11).

Часто, намагаючись уникати грубих слів, ми знаходимо інші слова-замінники. Іноді вони настільки близькі до вульгарних фраз, що кожен напевне знає, що ми замінюємо слова і насправді не покращуємо свій словник.

Іноді мене вражало, як колишні місіонери виступають на причасних зборах. Я чув слова, фрази або речення, яких вони “нахапалися” під час місії і які дійсно є лише заміною вульгарності, що було виявом їхньої неспроможності оволодіти належним лексиконом і передати правильне враження стосовно того, що вони робили на місії.

Як покращити мову

Кожному, хто звик вживати грубі або вульгарні слова і хотів би позбавитися цієї звички, я міг би дати такі поради:

1. Прийміть рішення вилучити такі слова зі свого словника.

2. Якщо ви забудетеся і скажете непристойне слово або слово-замінник, подумки перебудуйте речення, уникаючи вульгарності або слова-замінника.

3. Вголос повторіть нове речення.

Згодом ви звикнете розмовляти без вживання вульгаризмів.

Вважаю, що настанова, яку Павло дав ефесянам, є цінною і для нас:

“Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.

І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу” (Ефесянам 4:29–30).

Майте сміливість утримувати свою мовою чистою і здоровою. Покращуйте свій словник, і це допоможе вам бути серед тих, хто служить Господу.

Спаситель навчав: “Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!” (Лука 6:45).

Нехай ваші вуста промовляють багато того хорошого, що є у вашому серці. Про це я молюся за всіх вас.