Розкажи мені історію
Дівчата з класу “Вулик” Першого приходу Айова-Сіті надто юні для участі в переході з ручними візками, але вони були рішуче налаштовані взяти участь у вшануванні піонерів з ручними візками. За порадою одного зі своїх провідників ці молоді жінки запропонували розповідати історії під час Фестивалю ручних візків.
Кожна дівчина вирішила скористатися цією нагодою для виконання проекту за програмою “Особистий розвиток”. Кожна дівчина пошила для участі у фестивалі для себе чепчик і справжній одяг, у якому ходили піонери. Вони годинами вчилися запам’ятовувати вибрану ними історію—історію про Фанні Фрай, яка в 1859 році йшла із загоном ручних візків Джорджа Роулі.
Фанні була розлучена зі своєю сім’єю, і, перетинаючи долини, вона пережила багато труднощів. Одного дня вона знепритомніла, і на неї наїхав її візок. Вважаючи, що вона померла, сестри почали готувати її до поховання. Дівчата з класу “Вулик”, що живуть у Айові, люблять розповідати про те, як здивувалися ті добрі сестри, коли Фанні відкрила очі. Незважаючи на ушкодження, Фанні йшла вперед і пізніше зустрілася зі своєю сестрою.
“Мені подобається, якою сміливою була Фанні, бо змогла вижити, навіть залишившись без сім’ї,—каже Саммер Берч.— Вона була “міцним горішком”.
“Я в захопленні від неї, тому що вона ніколи не впадала у відчай, навіть коли все було погано”,—каже Еллісон Енгл.
Вранці того дня, коли відбувався фестиваль, Саммер і Еллісон разом з подругами з класу “Вулик”—Мірандою Декер, Кендрою Доусон, Ліссою Ейбел і Дженною Ейбел—демонстрували ті здібності, якими вони захоплювалися у Фанні. День був вітряним, дощовим і холодним. Але вони протистояли холоду своїми небайдужими серцями і радісними посмішками. Кожна дівчина була на своєму місці, повністю одягнута в костюм піонерів, готова розповідати історію Фанні кожному і всім, хто хотів її почути.