Подолання згубних звичок, зцілення крок за кроком
Завдяки церковній програмі подолання згубних звичок ті, хто страждають від згубних звичок, пізнають через Спокуту Ісуса Христа диво уздоровлення.
Приблизно рік тому я прокинувся в якомусь трейлері десь в Іллінойсі, одурманений наркотиками й алкоголем, геть нічого не пам’ятаючи з того, що зробив. Пам’ятав лише, що я у відрядженні, що мені вистачило якихось 10 хвилин після приземлення літака, щоб позбутися колеги, піти прямо в бар і—пропасти на три дні. А другого дня—дня, коли я мав повернутися літаком додому,—був день народження моєї доньки. І це було лише рік тому.
Рік тому Марк (ім’я змінено) і не знав, як йому подолати свою залежність від наркотиків та алкоголю. Він вже намагався, як кажуть, зав’язати. Він розмовляв з єпископом, консультувався з фахівцями, пройшов через реабілітаційні центри і виявляв усю силу волі, яку мав, однак до остаточної зміни це не привело. Невдовзі після того критичного моменту в Іллінойсі він дізнався про церковну програму подолання згубних звичок, що складається з 12-ти кроків і спонсорується Службою з питань сім’ї Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У цій програмі він знайшов принципи і скерування, які могли б змінити його життя.
І така зміна відбувалася, коли він вивчав і застосовував принципи, яких навчався з путівника до цієї програми та на щотижневих зборах із уздоровлення. Путівник направляє читачів до зцілення, пропонуючи їм зробити 12 кроків, кожний з яких стосується принципу, дуже важливого для зцілення, наприклад: чесності, надії або довіри до Бога. На щотижневих зустрічах учасники програми можуть зміцнювати одне одного і ділитися особистим досвідом застосування цих принципів.
Марк дізнався, що шлях від згубної звички до зцілення нелегкий, але знайомство з людьми, які цей шлях вже здолали, може дати надію тим, хто ще по ньому йде. На кожній зустрічі асистент програми—людина, яка сама вже зцілилась—заохочує інших ділитися думками, що стосуються його чи її зцілення. Марк вже є таким асистентом. Щотижня він ділиться своїм досвідом (серед його розповідей і та, що виділена в статті курсивом), щоб допомогти іншим усвідомити, що вони—не самі і що згубних звичок можна позбутися.
Капкан згубних звичок
Кожний раз, коли я зривався, то казав собі: “Наступного разу цього не буде. Господи, будь ласка, допоможи мені. Я не хочу, щоб це було в моєму житті”. Однак все так і продовжувалось.
Марк був активним членом Церкви. У нього й думки ніколи не було, що він може потрапити у капкан згубних звичок. Якщо члени Церкви живуть за її нормами, наприклад, Словом мудрості, то їм можна уберегтися від багатьох згубних звичок; однак у світі, де шкідливі впливи дедалі більше поширюються, той чи інший вид залежності стає все серйознішою проблемою, навіть серед святих останніх днів. Марк боровся зі своєю згубною звичкою вживати алкоголь та наркотики; але згубні звички не обмежуються лише зловживанням якихось речовин. Згубні звички—це й азартні ігри, порнографія, неправильне харчування, неприродна сексуальна поведінка, надмірна залежність від іншої особи.
На кожних зборах, що проводяться за програмою, можуть обговорюватися різні згубні звички. Наприклад, Стів мав залежність від наркотиків, що відпускалися за рецептом. Спочатку він приймав ці препарати, бо в нього був пошкоджений хребет, але після одужання, щоб отримувати їх більше, він вдавався до брехні, а потім почав і красти. Стів, який служив радником у єпископаті, закінчив тим, що в одну з неділь він, вдягнений у костюм, замість того, щоб проводити причасні збори, опинився у в’язниці. Це якраз і був той момент, коли він зрозумів, що потребує допомоги.
У деяких місцевостях створені групи для подолання звички до порнографії. Геррет, який регулярно приходить на заняття такої групи каже, що спочатку не вважав свою звичку згубною. “Порнографічний журнал купувати мені не вдавалося, а ось по Інтернету я дуже легко його знаходив”,—каже він. Він зрозумів, що треба змінитися, коли його сім’я вже готова була розпастися.
Залучення до програми
Моя нездатність узгодити своє свідченння зі своєю поведінкою разом з нездатністю позбутися згубних звичок викликали в мене нестерпний сором. Урешті-решт я захотів спробувати щось змінити.
Від учасників програми можна часто почути слова, що людина прагне зцілитися тоді, “коли біль від проблеми стає сильнішим за біль від її вирішення”. Коли Марк досяг саме такої точки, він прийняв пораду друга і прийшов на зустріч, що проводилася за церковною програмою подолання згубних звичок. Хтось сам вирішує ходити на них. Іншим зробити це пропонують друзі чи провідники священства. Є й такі, хто за рішенням суду має відвідувати ці збори із уздоровлення, на яких навчають необхідним 12 крокам.
Багато людей ходить на ці зустрічі неохоче через сором за своє становище. Сюзен, місіонерка церковного служіння, у своїй роботі дивується тим змінам, які, за її спостереженням, відбуваються з учасниками програми. “Коли вони починають ходити на ці зустрічі,—каже вона,—їхні голови часто опущені. Вони збентежені й відчувають провину та страх. Після кількох тижнів вони піднімають голову, бо знову знаходять надію. Вони розуміють, що у своїй боротьбі вони не самотні”.
Місіонери церковного служіння готові радо прийняти учасників програми і вселити в них надію та підбадьорити. Кожний тиждень учасники зосереджуються на окремому кроці з посібника, а асистент ділиться власним досвідом, що стосується цього кроку. Бажаючі поділитися своїми думками стосовно зцілення, представляючись, називають лише своє ім’я. На зустрічі завжди нагадується про принципи анонімності й конфіденційності, які так необхідні для створення атмосфери захищеності.
Важливою рисою цих зустрічей є те, що учасники знаходяться в середовищі, де вони можуть знову відчувати Духа. Тут вони можуть промовити молитву і принести свідчення, навіть якщо їхній вибір і призвів їх до позбавлення товариства чи відлучення від Церкви. Таке духовне середовище є для учасників джерелом великої сили, коли вони зосереджуються на 12 кроках програми.
Кроки до зцілення
Виконання кроків цієї програми спростило для мене євангелію так, що я міг застосовувати свідчення, яке завжди мав.
Як дізнався Марк, кроки програми подолання згубних звичок—це систематичний спосіб застосування євангельських принципів. 12 кроків адаптовано з оригінальної програми Twelve Steps of Alcoholics Anonymous (Дванадцять кроків анонімних алкоголіків), але ця церковна програма є унікальною, оскільки в ній ці кроки виконуються в “рамках учень і вірувань Церкви”.1 У програмі подолання згубних звичок ці 12 кроків є справді кроками, що уможливлюють доступ до сили Спокути.
Путівник Програма подолання згубних звичок: Путівник з подолання згубних звичок та зцілення (36764 192) подає 12 кроків та пов’язані з ними принципи. Кожному кроку присвячений окремий розділ, який містить посилання на уривки з Писань, які треба вивчити, питання для обдумування та місце для записів. Один учасник каже, що неухильне проходження 12 кроків дало йому надію. На час, коли Кліффорд вийшов із коми, в якій знаходився через передозування наркотиків, його сім’я розпалась, а кар’єра закінчилась. Він задумався, як все повернути назад. “Саме завдяки осяганню євангелії маленькими кроками, 12-ма з них—я зміг зробити це”,—каже він.
Багато хто каже, що четвертий і п’ятий кроки, які зосереджені на оцінці своїх вчинків та визнанні провини, є найважчими. Але це залежить від людини. Паулі, яка бореться з надмірним апетитом і надмірною психологічною залежністю від інших людей у своїх стосунках, найтяжче дався восьмий крок—прощення і відновлення стосунків—коли вона старалась простити свого батька, який знущався з неї. Тепер вона каже: “Я не можу передати вам, як я вдячна за це диво у моєму житті— любити і прощати”.
Надія в Спокуті
Зміна, яка відбулася в мені, полягає в тому, що я більше не відчуваю себе жалюгідним. Іноді буває нелегко. Можливо, Господь не вважає за потрібне звільнити мене від всього цього прямо зараз, але Він зміцнює мене настільки, щоб я міг зносити це терпеливо і в доброму настрої, і я можу просуватися вперед. Він настільки полегшує мій тягар, щоб я міг якомога більше навчитися.
Євангелія вчить, що милість приходить через Спокуту Ісуса Христа (див. Етер 12:27). Милість—це та сила, яка робить можливим зцілення. Це “божественна допомога і сила”, що дає нам робити добрі справи, які самотужки ми зробити чи відстояти не могли б.2
Сюзен, яка сама пройшла через цю програму перш ніж стати місіонеркою церковного служіння, каже: “Я знала, що Бог може сказати мені, що робити, але я ніколи не знала, що Він має силу допомогти мені це зробити. Тепер я розумію цю милість, що приходить через Спокуту Ісуса Христа”.
Завдяки милості до учасників знову приходить надія, яку вони були втратили. Один учасник, Едвард, виріс у Церкві, але його незахищеність у дитинстві сформувала в ньому відчуття, що він не такий хороший, як інші люди. Він каже: “Я не розумів, що є Спокута, і не любив себе, тож для мене не було нічого, що б мало якесь значення”. Після двадцяти він почав пиячити і вживати наркотики, щоб притупити свої негативні почуття—і робив так упродовж 20 років.
Після другого арешту за керування машиною у нетверезому стані його направили на лікування. Завдяки цій церковній програмі він дізнався, що можливо отримати прощення і знову мати почуття власної гідності. Він ходив кожної неділі на церковні збори, вивчав програму 12 кроків і застосовував ці євангельські принципи та рекомендації у своєму житті. Він захотів покладатися на піклування Небесного Батька і в цьому процесі навчився, як любити себе і як дати Спокуті працювати в його житті. “Самотужки я цього всього не подолав би, каже він.— Спаситель може за мене зробити те, що я не можу зробити сам”.
Не лише ті, хто бореться зі своїми згубними звичками, відчувають у собі могутню зміну: близькі їм люди зрозуміли, що коли вони застосовують ці 12 кроків у своєму власному житті і ходять на збори із уздоровлення, вони можуть відчути, як благословення Спокути пом’якшують їхнє горе. У деяких місцях у рамках програми подолання згубних звичок діють групи підтримки для членів сім’ї та друзів, які відкривають для себе, що Спаситель може зцілити від болю, злості і вини, які іноді відчувають дорогі їм люди.
Коли Дебора дізналась, що її син є наркозалежним, то стала відчувати себе винною, думаючи, що вона могла б бути кращою матір’ю. Потім вона дізналась, що може застосовувати ці кроки до себе. Вона каже: “Завдяки програмі я дізналася: що б не робив мій син, я все одно можу бути щасливою і знати, що в мене є Небесний Батько”. Вона додає: “Зовні я не змінилась, але саме моє життя цілковито змінилось”.
Шеннон, чий чоловік був залежним від порнографії, приходила на зустрічі групи підтримки для чоловіків і дружин. Завдяки своїй участі у цих зборах вона також відчула в собі зміну. Спочатку вона зосереджувалася на стражданнях, які відчувала через згубну звичку свого чоловіка. Але потім, коли почала вивчати й застосовувати кроки, в ній відбулася дивовижна зміна. Вона каже: “Я почала все менше й менше говорити про свого чоловіка і все більше про те, чого навчилася з кожного кроку. Я почала бачити, як Господь впливає на моє життя”.
Остаточна мета
У минулому я на певний час міг відмовлятися від своєї згубної звички. Я повернув собі добре ім’я в Церкві, мав покликання, і кожний міг сказати, що я молодець. Але сам про себе я так не думав. Бо самої відмови недостатньо. Справжнє зцілення стається тільки тоді, коли людина не робить і не хоче робити те, що є неправильним, бо її натура змінилася.
Марк дізнався, що через Спокуту люди можуть не лише позбутися згубних звичок, але й викорінити причини цієї залежності. З допомогою своїх провідників священства вони можуть покаятися і знову повернути благословення євангелії у своє життя. Дуг ЛеЧемінент, із Служби з питань сім’ї Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, уточнює мету програми: “Наша остаточна мета для її учасників—допомогти стати гідними, щоб укласти храмові завіти і дотримуватися їх,—а не просто залишатися тверезими”. Найприємнішими результатами є повернення до активності в Церкві, хрищення чи повторне хрищення, просування у священстві, проходження храмових обрядів і відновлення благословень.
Стів, який потрапив у в’язницю у недільному костюмі, каже: “Сьогодні я чистий і тверезий завдяки Небесному Батьку і 12 крокам”. Його активне служіння в Церкві важить для нього дуже багато. “Я—батько. Я—порадник у кворумі священиків. Я також асистент у цій програмі, бо я хочу повернути програмі все, що вона так щедро дала мені”.
День у день підтримувати стан зцілення
Щодня я шукаю Небесного Батька через молитву і читання Писань. Вранці я читаю книжки про уздоровлення та записую свої почуття і враження. Я дзвоню людині, що підтримує мене у цій програмі, аби розібратися в тому чи іншому. Я ходжу на збори. Я намагаюсь служити. І я ні разу не “зірвався” у ті дні, коли все це робив”.
Ті щоденні справи добре підтримують Марка духовно. Інші, які теж пройшли програму, зрозуміли ту саму істину: підтримання духовної сили вимагає постійних зусиль. Ніхто цілком не застрахований від рецидиву, але ті, хто бореться зі своїми згубними звичками, живучи щодня за євангелією, прийдуть до Христа і отримають силу й надію.
“Я навчався тут трохи, і там трохи, приписання за приписанням,—каже Марк.— Моя натура змінюється, і вперше від часу, коли почалися в мені ці зміни, я можу сказати, що маю надію. Я справді вірю, що ніколи більше не візьмуся за старе”. ◼
Милість—ця сила, що приходить завдяки Спокуті Ісуса Христа—уможливлює зцілення. Через милість учасники цієї програми зцілення знову отримують надію, яку вони колись втратили.
Сходження, художник Девід Едвард Лінн, люб’язно надано Музеєм церковної історії
Христос у Гефсиманії, художник Генріх Гофманн, люб’язно надано C. Harrison Conroy Co.; фотографія Busath Photography
Фотоілюстрації Крейга Дімонда та Девіда Стокера; персонажі—моделі; Сходження, художник Девід Едвард Лінн, люб’язно надано Avampato Museum of Art