Що може зробити одна людина
Цей юнак із Сурінаму не робить чогось надзвичайного. Однак те просте, що він робить, приносить надзвичайні результати.
Ів Верві—спокійний і навіть трохи сором’язливий. Але це не заважає йому бачити, що треба робити і виконувати роботу.
Музиканти
Наприклад, Ів, 18-річний юнак з філії Таменга в Суринамському окрузі Парамарібо, бачив, що коли він грає на електронному піаніно під час церковних зборів і заходів, багато людей виявляли бажання навчитися грати. Тому він почав давати безкоштовні уроки для дітей, підлітків і дорослих.
Він веде уроки в кількох філіях і радий усім, хто хоче приходити. У більшості випадків, коли Ів проводить свої вечірні заняття, на них приходить принаймні 6 студентів, серед яких не лише святі останніх днів, але і всі, хто почув про заняття від членів філії. Він також навчає грі на флейті, якщо знаходяться бажаючі. Він керує хором філії та диригував хором колу під час особливого виступу. Юнак каже, що все, що він робить у сфері музики, це спосіб виявити вдячність місіонерській подружній парі, яка навчила його читати по нотах і грати.
Читачі Писань
Ів знайшов спосіб допомогти своїм друзям, які хотіли ділитися одне з одним тим, що вони дізналися з Писань. Вони ходили до церкви і на заняття семінарії або інституту релігії, виступали, коли їх просили це зробити, і брали участь в уроках. Але вони хотіли поговорити одне з одним у молодіжному осередку. Тож раз на тиждень десь по півгодини вони почали разом читати Книгу Мормона і запрошували інших, особливо менш активних молодих людей, робити це разом з ними. Минуло вже кілька місяців з того часу, як вони почали читати разом, збираючись то в одному домі, то в іншому.
“Усе почалося з моїх друзів—Леррі Роузвела, який ходить до філії Ваніка, і Саффіри Зігелаар з моєї філії. Але зараз нас уже восьмеро,—каже Ів.— Ми читаємо розділ, обговорюємо його, свідчимо про нього та інколи ділимося тим, що відкрили для себе упродовж тижня”.
Ці читачі Писань також підбадьорюють одне одного іншим чином. Наприклад, вони взяли зобов’язання наповнити пісні неділі глибшим змістом, постячись з певною метою. “Минулої пісної неділі ми думали про конкретних людей, які зараз менш активні, і постилися та молилися, щоб вони могли повернутися до повної активності у Церкві”,—пояснює Ів.
Друзі-місіонери
Місіонерам повного дня потрібна допомога членів Церкви, тому Ів робить дещо і в цій сфері. Як тільки у нього є можливість, він ходить з місіонерами, коли вони когось навчають. “Просто мені подобається бути з місіонерами,—каже він.— Це наповнює мене оптимізмом і радістю”.
Складається враження, що і у місіонерів виникають подібні почуття, коли вони разом з Івом. Ів є джерелом невгасимої енергії, яка підносить кожного, і вони також знають, що він має бажання ділитися своїм свідченням про істину. Невдовзі Іву виповниться 19 років, і він з нетерпінням чекає, коли сам служитиме на місії повного дня.
“З того часу як я почав ходити до Початкового товариства,—розповідає Ів,—я повторював 1 Нефій 3:7 і співав пісню, в якій ідеться про те саме: “Я піду, я зроблю, що Бог мені звелів”; тому в мене ніколи не виникало питань стосовно того, чи прийму я покликання”1
Незліченні благословення
Ів познайомився з Церквою, коли до неї приєдналася його мати. Йому було сім років. Через рік він охристився і був конфірмований. Хлопець залишався активним навіть у такі нелегкі періоди життя, коли батьки розлучилися і довелося продавати дім, у якому жила сім’я, щоб сплатити борги. Він витримав ущипливі глузування людей, коли по неділях ішов до церкви в костюмі й краватці. “Я знаю, чому так одягаюся, коли іду до церкви, тому ті зауваження не зачіпають”,—каже хлопець. Він відмовлявся, коли йому пропонували цигарку чи алкоголь. “Мені ніколи не було важко сказати “ні”. Дотримання Слова мудрості дає мені фізичне здоров’я і духовну міць. Чи можуть вони запропонувати мені щось краще, ніж це?”
Увесь цей досвід допоміг Іву цінувати свої благословення. Він заохочує інших також пам’ятати про благословення.
“Коли ви більше дізнаєтетеся про євангелію і те, як слід виконувати заповіді,—каже він,—то краще розумієте, що Небесний Батько хоче всіх нас благословити. Щастя не в тому, щоб бути крутим, а в тому, щоб мати норми й дотримуватися їх у житті. Щастя—це бути вдячним Богові та іншим за все добре, що є у житті”.
Таке ставлення—це ще одне завдання, яке, на думку Іва, слід виконати. І він його виконує, закликаючи інших чинити так само. ■
Фотографії Річарда М. Ромні
ПІВДЕННА АМЕРИКА
Атлантичний океан
Венесуела
Гайана
СУРИНАМ
ПАРАМАРІБО
Французька Гвіана
Бразилія
Mountain High Maps © 1993 Digital Wisdom, Inc.
Як зірка на прапорі Суринаму, Ів ділиться своїм світлом з іншими людьми. Він навчає грі на електронному піаніно всіх зацікавлених святих останніх днів і мешканців громади. Він також регулярно зустрічається з друзями, щоб вивчати Книгу Мормона.
Ів, який у захопленні від місіонерської роботи, разом з матір’ю згадує своє хрищення і сам готується до служіння на місії повного дня. Він любить спілкуватися з друзями на зборах і відвідувати історичні райони сурінамської столиці—міста Парамарібо.