Наш досконалий небесний дім
З виступу на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга, що проводився 19 вересня 2006 р. Повний текст виступу англійською мовою знаходиться на сайті http://speeches.byu.edu.
Якби ми могли розсунути завісу й подивитися на свій небесний дім, то були б вражені розвиненістю розуму й благородністю серця тих, хто так щасливо живе там. Я уявляю собі, якими досконалими є наші небесні батьки. У цій чудовій євангелії ми навчаємося, наслідуючи приклад, і одна з цілей нашого земного випробування—стати якомога більше схожими на своїх небесних батьків, щоб впевнено почувати себе у їхній присутності і, за словами Еноша, побачити їхні обличчя “з радістю” (Енош 1:27).
Президент Бригам Янг (1801–1877 рр.) сказав: “Ми намагаємося бути подібними до тих, хто живе на небесах; ми намагаємося наслідувати їх, бути схожими на них, ходити й говорити, як вони”.1 Мені хотілось би зазирнути крізь завісу, що тимчасово відділяє нас від нашого небесного дому, і словами описати доброчесність, любов і витонченість, що панують там. Я буду говорити про мову, літературу, музику та мистецтво на небесах, а також про бездоганно чисту зовнішність небесних істот, бо я вірю, що на небі ми знайдемо кожну з них у чистій і досконалій формі.
Чим більше ми уподібнюємося до Бога, тим легше витонченому й прекрасному торкатися нашого духа.
Мова
Бог говорить усіма мовами, і володіє Він ними досконало. У мові Він лаконічний і стриманий. Описуючи грандіозний процес створення цієї землі, Він стриманим тоном сказав, що це “добре” (Буття 1:4). Ми були б здивовані, якби Бог вжив слово “класно” або ще якісь подібні слова.
Британський драматург, поет і актор Бен Джонсон сказав: “Про людину найбільше скаже її мова. Скажи, щоб я міг тебе побачити”.2 Наша мова відкриває наші думки, чесноти, страхи, сумніви—навіть те, звідки ми родом. Ми будемо впевненіше себе почувати в присутності Небесного Батька, якщо навчимося говорити належним чином.
Мені здається, що мова небес, належним чином передана, може звучати як музика. Чи не це мав на увазі К. С. Льюїс , коли написав: “Чи не дивно, що ті чи інші поєднання слів можуть передавати вам —майже незалежно від їхнього значення—певні почуття, як і музика?”3 Коли народився Ісус, ангели з’явилися і не проспівали, а сказали: “Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Лука 2:14). Тепер ми намагаємося передати цю красу піснею, але тоді це ангельське послання звучало словами.
Ван Уік Брукс у написаній ним біографії Ральфа Уелдоу Емерсона розповідає, що якось того запросили виступити на святкуванні 300-ї річниці з дня народження великого Шекспіра. Емерсона належним чином представили, він вийшов до кафедри, а потім—повернувся до свого місця. Він забув свої нотатки. Він вважав, що краще нічого не сказати, ніж сказати щось непродумане. Для декого цей вчинок Емерсона був одним з найкрасномовніших його виступів.4
Витонченість у мові—це більш ніж відточене красномовство. Вона приходить завдяки чистоті думки і щирості висловлення. Дитяча молитва іноді може передавати мову небес краще за монолог із шекспірівських п’єс.
Витонченість у мові визначається не лише нашим вибором слів, але й тим, про що ми говоримо. Є люди, які завжди говорять лише про себе; такі або невпевнені в собі, або гордовиті. Є люди, які завжди говорять лише про інших; вони, як правило, надокучливі. Є люди, які говорять про захоплюючі ідеї, незрівнянні книжки і надихаючі вчення; вони з тих небагатьох, хто залишає свій слід у цьому світі. Теми, що обговорюються на небесах, не є легковажними чи світськими; вони там настільки піднесені, що ми й уявити собі не можемо. Там ми будемо відчувати себе вдома, якщо тут, на цій землі, добре навчимося послуговуватися у спілкуванні прекрасними й благородними словами, що складаються у добре обдумані фрази.
Література
Чи вечір у п’ятницю існує для того, щоб нестямно шукати, де і які розваги чи дійства відбуватимуться? Чи могло б сучасне суспільство породити таких, як Ісак Ньютон або Вольфганг Амадей Моцарт? Чи можуть 85 каналів і незчисленна кількість DVD коли-небудь вгамувати наше прагнення до розваг? Чи ж мудро ставати залежними від комп’ютерних ігор чи блукання в Інтернеті і через це втрачати цінніший досвід, який нам дають читання прекрасних книг, спілкування і насолода музикою?
Я не знаю, чи є в нашому небесному домі телевізор або DVD плеєр, але в моєму уявленні там точно є рояль і прекрасна бібліотека. Вдома у Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008 рр.), коли він був ще малим була дуже гарна бібліотека. Будинок у них був непоказний, але в їхній бібліотеці нараховувалось приблизно 1000 томів кращих книжок світової літератури, і Президент Хінклі проводив свої ранні роки, занурюючись у читання цих книжок. Однак, щоб бути добре начитаним не обов’язково мати зібрання цінних книг, бо вони однаково доступні як багатим, так і бідним у бібліотеках, що існують у світі.
Президент Девід О. Мак-Кей (1873–1970 рр.) мав звичку прокидатися о 4-ій ранку, він швидко прочитував одну-дві книги, а потім о 6-ій приступав до своєї роботи. Він міг процитувати по пам’яті 1000 віршів. Він називав великих письменників “меншими пророками”. Він був живим втіленням поради із Писань “шукайте в найкращих книгах слів мудрості” (УЗ 88:118).
Виконуючи церковне доручення, ми з дружиною провели недавно чотири роки у Східній Європі. Ми часто їздили московською підземкою, що називається метро. Ми звернули увагу на схилені голови російських пасажирів, які читали Толстого, Чехова, Достоєвського або Пушкіна, а іноді—Марка Твена. Люди були бідні, але не зациклені на своїй бідності. Вони мали багаті традиції російської літератури, мистецтва й музики.
Президент Мак-Кей зауважив: “З книжками так само, як і з друзями. Ми можемо вибрати ті, які зроблять нас кращими, розумнішими, вдячнішими за добре й прекрасне у світі, або можемо вибрати серед них непотріб, вульгарність, непристойність, що змусять нас відчути себе наче “виваляними у багнюці”5
Звичайно ж, серед усієї хорошої літератури Писання височать як вершина, бо вони не спираються на погляди людей.
Музика
Якби ми могли зазирнути за небесну завісу, то, ймовірно, були б натхненні музикою небес, яка, мабуть, є прекраснішою за будь-яку музику, почуту нами на цій землі.
Якщо ті чи інші музичні твори пережили час і їх із захватом слухають благородні й витончені натури, то наша нездатність цінувати їх—це ще не вирок прекрасній музиці. Не музика в цьому винна, а ми. Якщо молода людина виростає на одноманітному харчуванні—лише гамбургерах та чіпсах,—вона навряд чи стане гурманом. Проблема не у вишуканій їжі. Просто така людина виростає на чомусь менш вартісному. Є люди, які виросли на одноманітному харчуванні музичними чіпсами.
Для вас настав час перебрати свою фонотеку і перш за все вибрати те, що підносить і надихає. Це—частина вашого подорослішання у цій вічній подорожі. Це також і чудовий час навчитися грі на якомусь музичному інструменті або, якщо вже вмієте, вдосконалитися в ній.
Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004 рр.), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Ми… живемо у світі, надто схильному до всього позбавленого смаку, і нам потрібно щось робити, аби виховати смак до найкращої музики. Ми живемо у світі, який також надто настроєний на те, що є популярним сьогодні. Необхідно дати людям можливість більше настроюватися на найкращу музику всіх віків”.6
Оскар Уайлд, визнаючи за справді великою музикою здатність глибоко зворушувати душу, вклав у вуста одного зі своїх персонажів такі слова: “Після музики Шопена відчуваю, наче це я ридаю через гріхи, яких я ніколи не вчиняв, і відчуваю скорботу через трагедії, які є зовсім не моїми”. 7 Після першого виконання ораторії Месія Гендель у відповідь на схвальний відгук, сказав: “Мілорде, я маю жалкувати, якщо я лише розважив їх—я хочу зробити їх кращими”.8 Гайдн “одягався у своє найкраще вбрання, приступаючи до написання музики, бо, як він казав, він тоді ходить перед своїм Творцем”.9
Деякі з подій у нашому житті є настільки високо піднесеними, що уявити їх без допомоги прекрасної музики неможливо. Різдво не було б Різдвом без святочних пісень, а генеральна конференція—генеральною конференцією без священних гімнів. Не могло б бути небес без музики неперевершеної краси. Президент Янг сказав: “У пеклі музики немає, бо вся хороша музика належить небесам”.10 Це й справді могло бути достатньою карою—потрапити у пекло і впродовж усієї вічності не чути жодної мелодії.
Мистецтво, зовнішній вигляд і ставлення
Сказане мною про прекрасну мову, літературу та музику, які мають бути в домі, такою ж мірою стосується й справжнього мистецтва—того, що, можливо, зі смаком виставлене в нашому небесному домі. Це саме можна сказати й про нашу фізичну зовнішність та манери, порядок у наших домівках, про те, як ми молимось і як читаємо Боже слово.
Одного разу в мене відбулася коротка розмова з великою актрисою Одрі Хепберн; вона тоді знімалася у фільмі Моя чарівна леді. Вона говорила про сцену на початку фільму, в якій вона зображала скромну, неотесану дівчину-квіткарку. На її обличчі була сажа, щоб вона здавалася частиною свого оточення. “Але,—сказала вона, підморгнувши,—я напахтилася своїми парфумами. У душі я ж знала, що я—леді”. Не дорогі парфуми потрібні, щоб бути леді, а чистота, скромність, самоповага і почуття власної гідності.
Багато років тому один з моїх колег вирішив, що він буде щовечора, повернувшись з роботи, казати своїй дружині якийсь комплімент. Першого вечора він похвалив її за вміння готувати. Другого вечора він подякував їй за те, що вона прекрасна господиня. Третього вечора визнав, що вона має чудовий вплив на дітей. Четвертого вечора, коли він тільки-но хотів заговорити, вона йому сказала: “Я розумію, для чого ти все це кажеш. Я вдячна тобі за це. Але не говори мені більше такого. Просто скажи, що, по-твоєму, я прекрасна”.
Вона сказала, що їй справді потрібно було чути. Жінок слід хвалити за всі отримані ними дари—у тому числі й за їхню уважність до своєї зовнішності,—якими вони так безкорисливо збагачують життя інших людей. Ми не повинні опускатися і ставати неакуратними—навіть неохайними—у своєму зовнішньому вигляді, щоб не віддалитися від краси, дарованої нам небесами.
Хтось бездумно скаже: “Те, як я виглядаю, жодним чином не позначається на почуттях Бога до мене”. Але ж небесні батьки, як і земні, можуть відчувати невимовне розчарування в своїх нащадках, хоч любитимуть їх і не менше.
Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918 рр.), шостий Президент Церкви, мав небагато речей, але добре пильнував за ними. Він дуже стежив за своєю зовнішністю. Він розгладжував пом’яті доларові купюри. Свою валізу він пакував лише сам. Він знав, де в нього лежить кожна річ, кожна гайка, кожний болт усе знаходилося на своєму місці.
Чи можна те саме сказати про середовище, в якому живете ви? Чи це дім порядку? Чи, можливо, вам потрібно повитирати пил, прибрати і навести лад, перш ніж запросити Дух Господа у свій дім? Президент Лоренцо Сноу (1814–1901 рр.) сказав: “За Господніми намірами святі не завжди мають жити у землянках та печерах; Він хоче, щоб вони будували собі прекрасні доми. Коли Господь прийде, Він сподівається зустріти не брудний народ, а народ витонченості”.11
Девід Старр Джордан, колишній президент Стенфордського університету, написав: “Бути вульгарним—це робити те, що не є найкращим. Це—погано робити погане і бути цим задоволеним. … Вульгарно, щоб на тобі була брудна білизна, якщо в тебе не брудна робота. Вульгарно любити погану музику, читати сумнівні книжки, живитися сенсаціями з газет,… захоплюватися бульварними романами, отримувати задоволення від вульгарних театрів, сміятися з низькопробних жартів”.12
Ваш Небесний Батько послав вас із Своєї присутності, щоб ви набували досвіду, якого б не набули у вашому небесному домі—у всьому підготуватися до надання вам царства. Він не хоче, щоб ви втратили бачення своєї перспективи. Ви—діти Піднесеної Особи. Вас висвячено наперед головувати як царів і цариць. Ви будете жити в домі і середовищі безмежної досконалості й краси, що відбиваються в мові, літературі, музиці, мистецтві та порядку небес.
Я закінчу словами Президента Янга: “Давайте ж… покажемо світу, що в нас є талант і смак, і доведемо небесам, що наш розум націлений на красу і справжню довершеність, аби нам стати гідними, щоб перебути в товаристві ангелів”.13
Більш того, давайте станемо гідними вишуканого товариства небесних батьків, бо ми—з роду Богів і є “син[ам]и… Всевишнього” (Псалми 82:6). ■
Фотографія Роберта Кейсі; внизу: обрамлення Shambala Publications; справа: обрамлення Nova Development
Фотографія © Getty Images