Подарувати усмішку
“Отже, будьте в доброму гуморі і не бійтеся, бо Я, Господь, з вами і стоятиму біля вас” (УЗ 68:6).
“Сашо, а що ви сьогодні вивчали у Початковому товаристві”,— спитала мама, коли вони їхали машиною додому з церкви.
“Сестра Даффі навчала нас про особливі дари, які називаються талантами,—відповіла Саша.— Вона сказала, що Небесний Батько дав нам усі таланти, щоб ми могли допомагати іншим людям. Вона сказала, що коли ми ділимося своїми талантами, це робить людей щасливими”.
“Так і є,—сказала мама.— Ісус навчав, що ми повинні використовувати наші таланти, щоб служити іншим людям”.
Саша на мить затихла, пильно дивлячись у вікно. “Мамо, а як же тоді Лоурен?”—спитала вона.
“А що з нею?”—спитала мама.
“Вона ж не може говорити і сидить в інвалідному візку. Які ж таланти має вона, щоб допомагати іншим людям?”
“А що ти відразу помічаєш в Лоурен, коли дивишся на неї?”—спитала мама.
Саша на хвилинку задумалась, а тоді сказала: “Її усмішку. Лоурен завжди уміхається”.
“Так, правильно,—сказала мама.— А ще що?”
“Вона завжди сміється. Особливо, коли ми співаємо або коли вона чує, як грають на піаніно. Вона завжди так радіє. І вона любить посилати людям повітряні поцілунки”.
“І що ти відчуваєш, коли ти з Лоурен?”—спитала мама.
“Щастя. Я завжди відчуваю щастя коло Лоурен”,—сказала Саша.
“Я також,—сказала мама. Це і є один із талантів Лоурен. Вона ділиться любов’ю і щастям з кожним навколо себе. Це—один з найособливіших талантів”.
Ілюстрації Наталі Малан