Бути разом з Господом
З “Friend to Friend,” Liahona, Apr. 1999, F2–F4.
У ранньому дитинстві я жив у Цвікау, Німеччина. У моєї бабусі була подруга з сивим м’яким волоссям. Її звали сестра Евіг, і вона запросила мою бабусю до церкви. Коли наша сім’я туди прийшла, ми побачили багато дітей. Усім нам дуже сподобалася музика, особливо спів. Одна пісня—“Як промінь сонячний”—справила на мене особливе враження1. Я відчув поруч Ісуса, коли співав її. Я знав, що Він хоче, аби я був променем для Нього. Я й досі люблю цю пісню і те свідчення, яке вона дає мені про Спасителя.
Уся моя сім’я—крім мене, бо мені було лише шість років—охристилася у Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Коли мені було вісім років, мій батько охристив мене в міському басейні.
Коли мені було 11, моя сім’я мала залишити Східну Німеччину. Ми переїхали до Франкфурта, Західна Німеччина. Я ходив до Франкфуртської філії, яка не була такою ж великою, як у Цвікау. Дім зборів у Франкфурті був маленьким, і класні кімнати знаходилися в підвальному приміщенні. Місіонери навчали нас важливих євангельських принципів.
Один з місіонерів, старійшина Стрінгхем, справив на мене велике враження своїми уроками про книгу Дорогоцінна Перлина, особливо про епізод, коли Мойсей дізнався, що він син Божий (див. Мойсей 1:3–4). Старійшина Стрінгхем навчив мене вірша з Писань, де сказано: “Коли за нас Бог, то хто проти нас?” (Римлянам 8:31). Це втішало мене і додавало сміливості, адже в той час майбутнє здавалося непевним у Німеччині. Франкфурт був у руїнах після бомбардувань. А те вчення залишалося зі мною упродовж усього життя. Воно навчало мене бути разом з Господом. Я не можу дозволити собі не бути разом з Господом.
Закликаю вас, діти, слухатися слів пророків. Коли ви так будете чинити, то знайдете відповіді на запитання, скільки б років вам не було: 6, 9, 11, 19 чи, як мені, 69!
Фон: ілюстрація Діллін Марш; книга © Getty Images