Словами провідників Церкви
Десятина—заповідь навіть для нужденних
З виступу на квітневій генеральній конференції 2005 року.
У жовтні 1998 року ураган Мітч спустошив багато районів Центральної Америки. Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) дуже непокоївся долею постраждалих від цього лиха, багато з яких втратили все—їжу, одяг та домашнє майно. Він відвідав святих у містах Сан-Педро-Сула і Тегусігальпа, Гондурас, та в Манагуа, Нікарагуа. Послання цього сучасного пророка в кожному місті звучало в унісон зі словами люблячого пророка Іллі, з якими той звернувся до вдови, що потерпала від голоду,—жертвувати і бути послушним закону десятини.
Але як можна казати про жертву тому, хто залишився без засобів до існування? Президент Хінклі знав, що вантажі з їжею та одягом, які отримали ці люди, допоможуть їм пережити кризу, але його турбота й любов до них були набагато далекогляднішими. Якою б важливою не була гуманітарна допомога, він знав, що найважливіша допомога приходить від Бога, а не від людини. Пророк бажав допомогти їм відкрити отвори небесні, як обіцяно Господом у книзі Малахії (див. Малахія 3:10; Мосія 2:24).
Президент Хінклі навчав людей, що якщо вони платитимуть свою десятину, то завжди матимуть їжу на своїх столах, вони зажди матимуть одяг на своїх спинах і вони завжди матимуть дах над головою.