До нових зустрічей
Прозора пастка
Бджола і поїздка автобусом допомогли мені зрозуміти, що з пастки є вихід, однак часто ми повинні довіритися тому, хто має ширше бачення.
Їдучи вранці автобусом на роботу, я зайняв місце біля вікна. Невдовзі я побачив, що маленька бджола намагається вибратися з пастки. Вона застрягла в подвійному склі вікна і попри всі зусилля не могла звідти вибратися. Ув’язнена у прозорій в’язниці бджола бачила свободу, але не могла знайти до неї рятівний шлях. Хоча і налякана, вона з усіх сил махала крильцями й у розпачі билася об скло.
Я за своїм характером не можу дивитися на стараждання інших. Тож поспостерігавши за бджолою, я спробував допомогти їй вибратися зі скрути. Але оскільки комаха не довіряла мені й не розуміла мого наміру допомогти, то й не могла скористатися запропонованою допомогою. Вона так і продовжувала битися об вікно. І це мене зрештою вивело із себе.
Але тоді я почав думати про те, як іноді люди опиняються в подібній ситуації. Ми потрапляємо в скруту—іноді не зі своєї вини. Ми також припускаємося помилок, навіть дуже серйозних. Як і бджола, ми відчуваємо себе в полоні цих бід. На жаль, хоча Господь знає, що нам потрібно для того, щоб вибратися зі скрути, часто буває так, що ми не звертаємося до Нього—або до тих, кого Він покликав спрямовувати нас—щоб отримати допомогу в скрутні часи. Ми не дослухаємося до шепоту Святого Духа і намагаємося долати свої випробування самотужки, замість того, щоб покладатися на тих, хто має ширше бачення.
Ми, святі останніх днів, дійсно знаємо, як долати випробування: у нас є Писання, молитва і супровід Святого Духа. Наші провідники були покликані Господом і дійсно хочуть допомогти.
Перш ніж я доїхав до своєї зупинки й після того як бідна маленька бджілка настраждалася, мені вдалося вивільнити її з пастки. З цього випадку я зрозумів, що ми також можемо долати випробування і страждати менше, якщо звертаємося до Небесного Батька та Його Сина Ісуса Христа й довіряємо Їм, бо для Них усі пастки є прозорими.
Ілюстрація Джорджа Кокко