Вимкни телевізор!
Джонатан Х. Вестовер, шт. Юта, США
Суботнього вечора, відразу після Дня подяки, я був один у своїй квартирі, яка знаходилася за межами студмістечка. Робити мені було нічого, тож я переключав телевізор з каналу на канал, поки не натрапив на фільм, який щойно розпочався.
За кілька хвилин я зрозумів, що то був неналежний фільм. Якусь мить я роздумував: “Ну що тут такого? Нікого поруч немає. Зрештою, його показують по телевізору, тож найгірші сцени вже вирізали”.
Однак Дух спонукав мене вимкнути телевізор. І я вирішив почитати книгу.
Минуло півгодини, і в двері постукали. То був член мого кворуму старійшин, який розповів, що одна з молодих жінок, яку він відвідує як домашній учитель, була хвора й потребувала благословення. Він уже півгодини телефонував усім поблизу й ходив по квартирах, намагаючись знайти когось, хто допоможе йому. Нарешті він прийшов до мене. Я погодився допомогти йому і швидко переодягнувся в недільний одяг.
Коли ми йшли до квартири, в якій жила дівчина, я запитав, чи сильно вона захворіла. Усе, що знав цей брат, це те, що він отримав терміновий телефонний дзвінок від сусідки по кімнаті тієї молодої жінки, яка просила його негайно прийти.
Коли ми прибули до помешкання, було очевидно, що дівчині було зле. У неї була висока температура, і вона була дуже бліда. Сусідка по кімнаті розповіла, що дівчина захворіла кілька годин тому, була слабка і не могла їсти через розлад шлунку.
Я запропонував помазати її олією, однак натомість брат з мого кворуму священства попросив мене дати благословення. Я відчував себе непідготовленим для цього і не знав, що казати. У мене не було часу впорядкувати думки, щоб дати благословення, але я подумки помолився, щоб Господь спрямував мої слова.
Після помазування я назвав молоду жінку за ім’ям і промовив благословення. Я чув, як даю обіцяння про відновлення здоров’я і промовляю слова втішення, які не належали мені. Після цього я закінчив благословення. Коли ми відкрили очі, я побачив широку усмішку на обличчі молодої жінки, коли вона дякувала нам за благословення. Невдовзі вона одужала і змогла повернутися до навчання та закінчити семестр.
Розмірковуючи над тим випадком, я відчуваю вдячність за можливість бути носієм священства. Уся та подія тривала хвилин 10, і я впевнений, що хвора молода жінка вже забула про неї. Однак на мене вона справила тривалий вплив.
Я вдячний за підказку Духа, Який спонукав мене не піддатися спокусі й залишатися духовно готовим. Крім того, я вдячний, що Дух спрямував брата з кворуму старійшин до моєї квартири.
Понад усе я вдячний за доброго милостивого Небесного Батька, Який зміцнив мене, коли я почувався невпевнено, вклав у мої уста слова благословення, а потім виконав ті слова, які через мене промовив. Я знаю, що коли ми гідні, то Дух направлятиме нас таким чином, щоб ми були готові служити людям навколо нас.