Ваша життєва місія вже розпочалася

Джен Пінбороу

Співробітник редакції церковних журналів

Три принципи допоможуть нам зробити крок у майбутнє з більшою впевненістю, заповзяттям та вірою.

У молоді роки я багато думав про своє майбутнє. Місія, шлюб, освіта, кар’єра—все це були відкриті запитання, а відповідей у мене було небагато. Я хотів виконати ту місію, яку Господь для мене призначив, але мені потрібно було зрозуміти, у чому вона полягає.

Патріарше благословення розгортало широку картину мети мого життя. Але у мене складалося враження, що я намагався знайти дорогу до гастронома, користуючись картою сонячної системи. А що, коли я зверну не в тому місці? Чи зможу я після того зрозуміти й виконати місію, яку Господь для мене призначив?

З того часу я відкрив для себе три принципи, які допомогли мені зробити крок у невідоме з більшою впевненістю, заповзяттям та вірою.

1. На короткий час

Перший принцип навчає про цінність теперішнього.

Починаючи з 1831 року, багато святих провели приблизно сім років у Кертленді, шт. Огайо. Вони залишили домівки, бізнес і ферми у Нью-Йорку та Пенсільванії, щоб прийти в незнайоме місце. І Господь сказав їм, що це місце буде лише тимчасовим:

“І Я освячу для них цю землю на короткий час, доки Я, Господь, не забезпечу їх інакше і не накажу їм піти звідси;

А час і день не дано їм, отже нехай діють на цій землі так, ніби на роки, і це обернеться їм на благо” (УЗ 51:16–17).

Я дуже чітко уявляю, як ті перші святі, почувши настанови від Господа, беруться до роботи. Вони орють поля, не знаючи, чи будуть збирати врожай, садять дерева, хоча, може, ніколи не будуть збирати з них плодів, і будують прекрасний храм, який зрештою їм доведеться залишити. Я чітко уявляю, яким наповненим, продуктивним було їхнє життя. Вони не займалися тим, що без кінця зазирали в невідоме, гадаючи, куди й коли потім підуть. Вони жили “так, ніби на роки”, вірячи в те, що їхня праця не буде марною.

Коли у 1838 році святі пішли з Огайо, вони допомогли закласти міцну основу майбутнього зростання Церкви. Лише замисліться, що відбулося у той важливий, багатий на події період.

Пророк Джозеф Сміт організував Школу пророків, закінчив натхненний переклад Біблії й отримав багато важливих одкровень.
Були організовані Перше Президентство, Кворум Дванадцятьох Апостолів і кворум сімдесятників.
Було побудовано й освячено Кертлендський храм. Джозеф Сміт і Олівер Каудері бачили Ісуса Христа і отримали ключі священства від Мойсея, Еліяса та Іллі.
До Англії було послано перших місіонерів.

Мої роки молодості були надзвичайно важливим “коротким періодом”, який дав мені Господь. У молодості ми знаходимося на гребені своїх фізичних і розумових можливостей. Ми найкраще можемо ними скористатися, якщо довіримося Господу і будемо діяти “ніби на роки”. Тоді ці роки можуть стати священним періодом надзвичайної продуктивності, зростання, навчання і служіння.

2. Щоденна місія

Я засвоїв другий корисний принцип завдяки простій думці: моя місія в житті не чекає на мене у невизначеному далекому майбутньому. Вона реалізується кожного дня.

Президент Бригам Янг (1801–1877) пояснював: “Не існує жодного чоловіка чи жінки в цій Церкві, які не були б на місії. Ця місія триватиме, допоки вони живуть”¹. Іншими словами, моя місія в житті вже розпочалася. І все, що мені було потрібно,—усвідомити це.

Один з відкритих мною способів усвідомлення цього—це зрозуміти три складові, які вже були частиною мого життя.

Унікальність особистих дарів.
Унікальність особистих випробувань.
Особливі потреби світу, які за бажанням Господа, я маю задовольнити.

Одним словом, ми виконуємо свою місію, коли ці три складові переплітаються і ми приймаємо рішення діяти. Розгляньмо, як це відбувалося в житті Йосипа зі Старого Завіту (див. Буття 37–47).

У Йосипа було багато дарів. Він виховувався у сім’ї, яка мала знання про Бога, і він був спадкоємцем Авраамового завіту. У Йосипа був духовний дар тлумачення снів.

У нього було також і багато випробувань. Думаю, що деякі проблеми виникали через те, що батько відверто виявляв свою прихильність до нього, брати йому заздрили, а він сам з ними не дуже тактовно поводився. У молоді роки його продали в рабство до чужої країни й хибно звинуватили в аморальній поведінці та кинули до в’язниці.

Однак Йосип мав бажання діяти, а дари і випробування допомагали йому задовольняти потреби, які виникали у світі. Кілька разів, у тому числі й у в’язниці, він використовував свій духовний дар і тлумачив сни. Це рішення, у свою чергу, відкрило можливість працювати у фараона, заготовляючи продовольчі запаси для народу Єгипту. Оскільки Йосип був вірним і старанно виконував це доручення, то зміг здійснити місію зі спасіння життя людей, у тому числі й своєї сім’ї, від голоду.

Поєднання дарів і випробувань створило для Йосипа унікальні умови, надавши змогу діяти, коли в країні настав голод. Оскільки Йосип був тим, ким він був, і там, де він був, і оскільки він прийняв рішення діяти, виявляючи віру та послух, йому вдалося виконати свою унікальну місію в служінні Господу, народу Єгипту й своїй сім’ї.

Але ці три складові не переплітаються лише в житті людей, про яких ми читаємо на сторінках Писань. Вони переплітаються щодня в житті кожного з нас.

Молода жінка мала талант письменниці й з власного досвіду знала, що таке депресія. Коли її сестра-підліток стикнулася з важкою ситуацією в школі, молода жінка помітила, що її сестра занепадає духом. Прислухавшись до спонукань Духа, вона написала своїй сестрі серію чудових послань, у яких висловила свою любов та довіру, по одному на кожен день упродовж особливо важкого двотижневого періоду. Те невеличке рішення допомогти сестрі у важку мить допомогло тій молодій жінці виконувати місію свого життя.

Коли рішення прислухатися до Духа і діяти відповідно приймається день за днем, тиждень за тижнем і рік за роком, тоді створюється більша модель, у якій згодом ми вирізнимо місію, призначену нам Господом для виконання.

3. Вгамуйтесь та знайте

Тепер, коли мені вже давно не 20 років, я нарешті можу бачити, що моє життя ішло тим шляхом, який було описано в патріаршому благословенні багато років тому. Звичайно, усе здійснилося не тому, що я безпомилково знав, що робити і що буде зі мною в майбутньому. У більшості випадків я цього не знав.

У моєму житті були повороти, переломні моменти, розчарування, коли мені доводилося думати, а чи не збився я з дороги. Але, як виявилося, мені не потрібно було хвилюватися. Господь завжди знав, де я був і куди Він хотів мене направити. Я з усіх сил намагався виконувати Його заповіді, служити Йому і дослухатися до Духа. І хоча частенько я не міг його відчути відразу ж, зараз я розумію, що Його рука завжди спрямовувала моє життя.

Роки юності невід’ємно пов’язані з прийняттям важливих рішень; їм притаманна непевність і переживання. Але наша впевненість зростає, коли ми вчимося покладатися на Господню здатність здійснювати Його цілі в нашому житті—день у день. Тоді нам легше вдасться “вгаму[ватись] та зна[ти], що Бог [Він]” (Псалми 45:11). Це принесе нам спокій.

Перші святі у Кертленді жили “так, ніби на роки”, вірячи в те, що їхня праця не буде марною. Якщо ви також живете “так, ніби на роки”, то зможете досягнути найбільшого на кожному етапі свого життя.

Дари, випробування і вірність Йосипа з Єгипту допомогли йому виконати його унікальну місію в служінні Господу та іншим. Ці самі складові переплітаються в повсякденному житті кожного з нас.

Фотоілюстрація Джона Люка; Час, таланти і все, що ти маєш, художник Гарт Оборн, копіювання заборонено