Я більше не хвилююся

Борис Антуньєс, Чилі

У рамках заходу молодіжної конференції колу ми планували вручати буклети, щоб знайти для місіонерів людей, яких вони могли б навчати. Я читав брошуру Заради зміцнення молоді. Коли захід розпочався, я знову поклав її на стіл, де вона до того лежала. Але промайнула думка про те, що мені слід взяти її з собою. Тож я так і зробив, поклавши брошуру в Писання.

Ми дуже хвилювалися від думки, як зможемо розмовляти з незнайомими людьми про євангелію, але коли підійшли до жінки, яка розвішувала у своєму дворі випрану білизну, то вона виявила приязність і взяла один з буклетів. Під час розмови вона розповіла про свої сімейні негаразди. Один із її синів намагався подолати залежність від наркотиків та мав інші проблеми. Ми як могли втішили її і пішли далі.

За кілька хвилин я відкрив свої Писання. Побачивши брошуру Заради зміцнення молоді, я згадав, що жінка розповідала про свого сина, і відчув, що мені слід повернутися. Я вже більше не хвилювався.

Жінка все ще була у дворі. Я сказав, що маю щось таке, що може їй сподобатися. Я розповів про норми, яких дотримується наша молодь, і дав брошуру, яку вона зможе почитати зі своїм сином. Я бачив, що жінка зраділа. Вона покликала свого сина, і ми змогли вибрати час, коли вони удвох зустрінуться з місіонерами.

Я вічув себе місіонером! Так чудово було отримати нагоду навчати і, можливо, допомогти тому юнакові. Я знаю, що саме Святий Дух підказав мені взяти із собою брошуру.