Причастя—це можливість поновити завіти

Навчайте уривкам з Писань та висловлюванням або, якщо потрібно, іншому принципу, що благословить сестер, яких ви відвідуєте. Свідчіть про це вчення. Запросіть тих, кого ви навчаєте, розповісти, чого вони навчилися і що відчувають.

Причастя запровадив Ісус Христос

“Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав Своїм учням, і сказав: “Прийміть, споживайте” (Матвій 26:26 ).“Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене” (Лука 22:19). Подібним же чином Він узяв чашу з вином, яке традиційно розводили водою, поблагослив його із вдячністю і передав тим, хто був із Ним, сказавши: “Оця чаша—Новий Заповіт у Моїй крові”, “що … проливається на відпущення гріхів”. “Це чиніть на спомин про Мене”…

Після подій, що відбулися в тій горішній кімнаті напередодні Гефсиманії та Голгофи, діти обіцяння перебувають у завіті пам’ятати жертву Христа у цей новіший, вищий, святіший і більш особистісний спосіб”¹.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Причащаючись, ми поновлюємо свої завіти хрищення

“Під час хрищення ми беремо на себе священне ім’я Ісуса Христа. Взяття на себе Його імені є однією з найважливіших подій, які відбуваються в нашому житті.

Щотижня на причасних зборах, коли поновлюємо завіт хрищення, ми обіцяємо пам’ятати спокутуючу жертву нашого Спасителя. Ми обіцяємо робити так, як робив Спаситель—бути слухняними Батькові й завжди дотримуватися Його заповідей. Ми робимо це для того, щоб Його Дух міг завжди бути з нами”².

Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.

“Недавно я була з восьмирічною дівчинкою в день її хрищення. В кінці того дня вона сказала з усією упевненістю: “Я була охрищеною цілий день і не згрішила жодного разу!” Але її досконалий день не триває вічно, і я впевнена, що зараз вона пізнає, як пізнаємо всі ми, що як би завзято не намагалися, ми не завжди уникаємо кожної поганої ситуації, кожного неправильного вибору і не завжди контролюємо себе так, як мали б…

… Неможливо зробити реальну зміну самотужки. Наша власна сила волі і наші власні добрі наміри—цього ще не досить. Коли ми робимо помилки або вибираємо неправильно, ми повинні отримати допомогу нашого Спасителя, щоби повернутися на шлях. Ми причащаємося тиждень за тижнем, щоби показати нашу віру в Його силу змінити нас. Ми сповідуємо наші гріхи і обіцяємо залишити їх”³.

Джулі Б. Бек, генеральний президент Товариства допомоги.

Фотографія Джеррі Гарнса