Розвивати віру в Христа
З виступу на семінарі для нових президентів місій у Прово, шт. Юта, 23 червня, 2011 р.
Є багато того, що ми можемо робити, аби впливати й поглиблювати свій дар віри, який ми отримали через Святого Духа.
Апостол Павло, ймовірно, дав найбільш відоме визначення віри: “Віра—то підстава сподіваного, доказ небаченого” (Євреям 11:1). Алма додає, що це те, на що ми сподіваємося, чого не бачимо, але “що є істинним” (Aлма 32:21).
Віра в Ісуса Христа—це переконаність і впевненість у (1) тому, що Він є Єдинонародженим Сином Божим, (2) у Його нескінченній Спокуті і (3) у Його буквальному Воскресінні—та у всьому, що ці фундаментальні істини несуть з собою.
Павло вносить віру до свого переліку духовних дарів (див. 1 Коринтянам 12:9). Віра дійсно приходить через Духа, однак у Біблійному словнику зазначається, що “хоча віра є даром, її слід розвивати і прагнути, доки вона не виросте з крихітної насінинки у велике дерево”. Є багато того, що ми можемо робити, аби впливати й поглиблювати свій дар віри, який ми отримали через Святого Духа.
Віра приходить через слухання слова Божого
Перші паростки віри в Ісуса Христа з’являються через слухання слова Божого—євангелії Ісуса Христа. Коли те вчення викладають і отримують через Святого Духа, “Духа істини” (див. УЗ 50:17–22), сіється насіння віри в Христа. Павло навчав цього римлян, коли пояснював, що всі можуть отримати дар віри: “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (Римлянам 10:17). Іншими словами, віра з’являється, коли ми слухаємо послання, що є словом, тобто євангелією, Христа.
Мормон, описуючи священнослужіння ангелів, каже нам, що завжди було так, що віра приходить через слухання євангелії:
“І обов’язок їхнього [ангелів] священнослужіння у тому, щоб закликати людей до покаяння та здійснювати і виконувати роботу, щодо завітів Батька, які Він склав з дітьми людськими, щоб підготувати шлях серед дітей людських, проголошуючи слово Христа обраним посудинам Господа, щоб вони могли приносити свідчення про Нього.
І чинячи так, Господь Бог готує шлях, щоб решта людей могла мати віру в Христа, щоб Святий Дух міг мати місце в їхніх серцях згідно з силою Його; і так виповнює Батько завіти, які Він склав з дітьми людськими” (Mороній 7:31–32).
Наділені повноваженнями “приносити свідчення про Нього”, місіонери покликаються, рукопокладаються і отримують повноваження через апостольські ключі і владу. Таким чином вони стають “обраними посудинами Господа”. Інакше кажучи, як уповноважені Господні посланці вони, навчаючи і складаючи свідчення силою Святого Духа, познайомлять з вірою в Христа ті душі, які чують їх.
Слово, яке ми проголошуємо, слово, яке породжує віру в Христа, є євангелією, або доброю новиною, Ісуса Христа. Простіше кажучи, добра новина в тому, що смерть не є кінцем існування і наше відокремлення від Бога є тимчасовим. У нас є Спаситель, Ісус Христос, святий Син Бога, Який Своєю Спокутою подолав смерть і пекло, аби всі воскресли і всі, хто каються й христяться в Його ім’я, могли завжди перебувати в небесному царстві Бога.
Віра приходить через покаяння
Покаяння відіграє надзвичайно важливу роль у розбудові віри в Христа. Коли людина отримає слово Христа, у неї виникає віра, необхідна для покаяння, а покаяння, у свою чергу, живить зростаючу віру. Мормон проголошує: “І [Христос] сказав: Покайтеся ви, всі кінці землі, і приходьте до Мене, і христіться в Моє ім’я, і майте віру в Мене, щоб вас було спасенно” (Moроній 7:34).
Наприклад, мудрий місіонер радитиметься і молитиметься зі своїм напарником, шукаючи натхнення щодо шляху покаяння, яким має пройти кожний зацікавлений. Місіонери спланують свої уроки відповідним чином. Вони з молитвою визначатимуть, до чого саме запрошувати зацікавленого під час кожної зустрічі. Вони будуть проводити свої уроки на основі того, до чого запрошують, підбираючи ті вчення, які слухачеві необхідно зрозуміти, аби прийняти їх запрошення.
Місіонери визначать, як викладати ті вчення, аби вони були найпростіше і найпереконливіше викладені для тієї конкретної людини. Вони плануватимуть способи й засоби того, як залучити всі наявні ресурси, у тому числі й допомогу членів Церкви, щоб зацікавленому було легше дотримуватися всіх зобов’язань діяти відповідно до обговорюваного принципу чи заповіді. Такий вид місіонерського навчання і свідчення є способом проведення зацікавленого через процес покаяння.
Віра приходить завдяки завітам
Ще однією важливою складовою покаяння є хрищення зануренням у воду, внаслідок якого ми беремо на себе ім’я Христа. У багатьох віршах у Писаннях ідеться про “хрищення на покаяння” (див. Дії 19:4; Aлма 5:62; 7:14; Moроній 8:11; УЗ 35:5–6). Ці фрази підтверджують, що хрищення водою є заключним, тобто вінцевим кроком у процесі покаяння. Зречення гріхів у поєднанні з нашим завітом слухатися завершує наше покаяння. В дійсності покаяння залишається незавершеним без цього завіту. З ним завдяки благодаті Ісуса Христа ми маємо право на відпущення гріхів шляхом хрищення Духом (див. 2 Нефій 31:17). Більше того, завіт хрищення діє в обидва боки—в минуле і в майбутнє. Кожного разу, коли ми щиро каємося, цей завіт заново набирає сили, і ми знову гідні отримати прощення гріхів.
Як впливають ці обряди й пов’язані з ними завіти на зміцнення віри? Віра в Христа є важливою умовою для укладання божественних завітів, але й завіти також зміцнюють віру людини так, як ніщо інше. За завітом великий Бог небес дозволяє Собі бути зобов’язаним кожному з нас особисто (див. УЗ 82:10). Якщо ми дотримуємося завітів з Ним, Він зобов’язаний надати нам місце у Своєму царстві, і, згідно вищих завітів,—піднесення в тому царстві. Він є Богом, Який має всю силу і не може брехати. Отже, ми беззастережно віримо, що Він дотримається Своїх обіцянь, даних нам. Згідно із нашими завітами, укладеними з Богом, ми можемо мати настільки сильну віру в Христа, що вона допоможе нам подолати будь-які труднощі чи випробування і знати, що в кінці нам гарантовано спасіння.
Віра може зміцнюватися
Те, що я сказав про зміцнення віри в Христа серед людей, навчених місіонерами, стосується всіх нас. Наша віра в Христа народжується Духом, коли ми слухаємо слово Бога, якого навчають Його уповноважені служителі, як ті, хто зараз живуть, так і ті, хто вже пішли з життя. Коли ми будуємо на такій основі, наша віра зміцнюється молитвами віри, що стали складовою нашого повсякденного життя—а іноді й щогодинного життя.
Постійне бенкетування словами Христа у Книзі Мормона та в інших Писаннях збільшує і поглиблює нашу віру, яка бере свій початок у слові. Покаяння, що основується на вірі, далі живить нашу віру, в той час як удосконалюється наша слухняність. Покаяння додає більше сили нашому хрищенню водою і Духом, щоб уможливлювати відпущення гріхів, вчинених не лише до хрищення, але і після хрищення. Подібне до Христового служіння нашим ближнім є важливою частиною дотримання завітів, що плекає віру в Христа. З часом ми починаємо помічати, як благословення, обіцяні за послух Богові, дійсно приходять у наше життя, і наша віра стверджується та зміцнюється.
Віра також є принципом сили
Те, що я описував досі, стосується рівня віри, яка складається з духовної впевненості і спонукає до хороших справ, а понад усе, до послуху принципам і заповідям євангелії. Це і є істинна віра в Христа і рівень, на якому ми маємо зосереджуватися, навчаючи наших зацікавлених.
Однак є рівень віри, який не лише керує нашою поведінкою, але і дає нам силу змінювати те, що є, і уможливлювати ті події, які інакше не відбулися б. Я кажу про віру не лише як про принцип дії, але і як про принцип сили. Павло стверджував, що саме вірою пророки “царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців [і] жінки діставали померлих своїх із воскресіння” (Євреям 11:33–35). Усе це величні події—але, в певному розумінні, вони не є величнішими за подолання сильної залежності чи подібної перепони на шляху до навернення і хрищення.
Ключ до отримання нами сили через віру—це навчатися, запитувати і діяти відповідно до волі Бога. “Христос сказав: Якщо ви матимете віру в мене, то матимете силу робити все, що я вважаю за доцільне” (Moроній 7:33).
Він однак застерігає: “А якщо ви попросите те, що не є доцільним для вас, це обернеться на ваше засудження” (УЗ 88:65).
Ваша особиста віра в Христа зростатиме надзвичайним чином, якщо ви кожного дня будете прагнути пізнати й виконувати волю Бога. Віра, яка вже є принципом дії для вас, тоді перетвориться також і на принцип сили.
Ілюстрації Кері Генрі