Коли недоречно ділитися духовним досвідом?

Ділитися нашим духовним досвідом з тими, хто готовий його почути—це чудовий спосіб зміцнювати віру та свідчення інших людей. Якщо ви, наприклад, відчуваєте спонукання розповісти про відповідь на молитву, інші матимуть більше віри в те, що й на їхні молитви може прийти відповідь. Але якщо у вас був незвичайний або дуже особистий духовний досвід, буде мудрим не ділитися ним, якщо Святий Дух не спонукає вас до цього.

Президент Бойд К. Пекер, президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав:

“Я побачив, що надзвичайні, вражаючі духовні почуття не даються нам дуже часто. І коли вже даються, то даються для нашого особистого настановлення, навчання або виправлення. …

Я твердо вірю в те, що немудро постійно розповідати про незвичайний духовний досвід. Його потрібно плекати й ділитися лише тоді, коли Дух спонукатиме скористатися ним, щоб благословити інших людей. …

Я вірю, що ми маємо пам’ятати про нього і обмірковувати його у своєму серці”¹.