Як учні Христа живуть у часи війни і жорстокості
Принципи з Книги Мормона допомагають нам жити з вірою і надією у неспокійні часи.
Ми живемо у часи, коли поширені війни і жорстокість. У новинах щодня з’являються сюжети про ці жахливі події. Господній пророк, Президент Томас С. Монсон, сказав: “Ми прийшли на цю землю у неспокійні часи”1. Він підтверджує слова Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008): “Ми живемо в час, коли жорстокі люди роблять жахливі й огидні справи. Ми живемо в пору війни”2.
Хоча це сувора реальність, нам не слід цьому дивуватися. У Писаннях сказано, що в останні дні Сатана “пішов воювати” (Об’явлення 12:17) з вірними і що “мир буде забрано з землі” (УЗ 1:35).
Бог бачив наперед наші дні й покликав пророка Джозефа Сміта явити Книгу Мормона, щоб допомогти нам (див. УЗ 1:17, 29; 45:26). З 239-ти розділів Книги Мормона у 174-х (73 відсотки) йдеться про війну, тероризм, вбивства, політичні і таємні змови, загрози, родинні змови та інші небезпечні дії.
Чому літописці Книги Мормона описали так багато війн? Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) дав відповідь на це питання: “З Книги Мормона ми дізнаємося, як учні Христа жили у часи війни”3. Наступні думки можуть допомогти нам жити у неспокійні часи.
Слухняність веде до визволення
Багато разів у Книзі Мормона Господь визволяв Своїх учнів, якщо ті дотримувалися Його заповідей4. Нефій навчав: “Лагідні милості Господа огортають усіх, кого Він обрав, через їхню віру, щоб зробити їх сильними і навіть надати їм рятівну силу ” (1 Нефій 1:20). Далі Нефій описав, як Господь визволив його батька від людей, що намагалися його вбити, вивів їхню сім’ю з Єрусалима, який мало бути зруйновано, спас його і його братів від спроби Лавана вбити їх, і врятував його, коли Ламан і Лемуїл вдалися до насильства (див. 1 Нефій 2:1–3; 3:28–30; 4; 7:16–19; 18:9–23).
Алма сказав своєму сину Шиблону: “Я б хотів, щоб ти запам’ятав, що наскільки ти будеш покладати довіру свою на Бога, настільки тебе буде визволено від твоїх випробувань, і твоїх бід, і твоїх скорбот” (Алма 38:5). Мормон також зазначив, що “тих, хто був вірним у виконанні заповідей Господа, було визволено в усі часи” (Алма 50:22). Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, ще раз підтвердив цей принцип такими словами: “Послух дає можливість Богові безперешкодно проливати благословення. Він благословить Своїх слухняних дітей, звільнивши їх від залежності й страждання”5.
У Книзі Мормона також показано, що навіть кілька праведних людей можуть принести мир і безпеку цілому місту (див. Геламан 13:12–14).
Війна може бути закликом до покаяння
Коли ми забуваємо про Бога, Він закликає нас згадати про Нього. Спочатку Він милосердно звертається до нас, наприклад, через особисті спонукання і пророків. Але, якщо ми не реагуємо, Він вдається до більш суворих заходів. Іноді Він допускає, щоб ставалися війни і насильство, як один з Його крайніх засобів, аби допомогти нам повернутися до Нього6.
Мормон сказав: “І таким чином ми бачимо, що доки Господь не покарає Свій народ багатьма скорботами, так, доки Він не вразить їх смертю, і жахом, і голодом, і всілякою пошестю, вони не згадують про Нього” (Геламан 12:3). Війна може бути нагадуванням про те, що слід покаятися і повернутися до Бога.
Бог полегшує страждання під час війни
Якщо Божим учням доводиться страждати від наслідків війни, Бог полегшує їхні страждання. Коли Алму і його послідовників було приведено у залежність, вони одразу ж звернулись до Господа (див. Мосія 23:27–28), і Він, не зволікаючи, сказав їм у відповідь: “Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, навіть коли ви у залежності; … щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах” (Мосія 24:13–14).
Яків сказав тим, хто був чистим серцем у його дні: “Дивіться на Бога з твердістю розуму, і моліться Йому з надзвичайною вірою, і Він заспокоїть вас у ваших стражданнях, і Він захищатиме вашу справу, і нашле справедливий вирок на тих, хто прагне вашого знищення” (Кн. Якова 3:1).
Сучасні пророки підтверджують цю істину. Старійшина Джозеф Б. Віртлін (1917–2008), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Хоча [Бог] не завжди втручається у хід подій, Він пообіцяв вірним, що вони матимуть спокій, навіть у їхніх випробуваннях і стражданнях”7.
Президент Бенсон сказав: “Хоча іноді часи стають небезпечними, … якщо ми тільки покладаємо свою довіру на Бога та дотримуємося Його заповідей, нам не слід боятися”8.
Деяких людей покликано свідчити проти злочестивості
Хоча учні Христа можуть бути врятовані від війни, декого з них покликано постраждати або померти, щоб бути свідками проти злочестивих. Це сувора реальність, яку буває нелегко сприйняти чи зрозуміти. Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадав нам про те, що “вірні не будуть повністю захищеними від подій на планеті”9. Президент Хінклі припустив, що дехто з нас “можливо навіть будуть покликані страждати”10.
Книга Мормона містить кілька розповідей про нелюдське ставлення та жорстокість, щоб допомогти нам зрозуміти, чому учні Господа і, зокрема, пророки, а також безвинні жінки і діти іноді страждають і помирають під час війни. Наприклад, злочестиві священики царя Ноя зв’язали пророка Авінадія “і бичували його шкіру хмизом, так, аж до смерті”. Перед смертю Авінадій свідчив: “Якщо ви вб’єте мене, ви проллєте невинну кров, і це також предстане як свідчення проти вас в останній день” (Мосія 17:10, 13).
У Книзі Мормона описане ще одне жахливе вбивство, коли злочестиві законники і судді з Амонійги спалили жінок і дітей новонавернених. Алму і Амулека привели на місце, де мученики приймали смерть, і змусили дивитися на це безжалісне нищення.
“Коли Амулек побачив муки жінок і дітей, яких поглинав вогонь, він також мучився; і він сказав Алмі: Як ми можемо бути очевидцями цього жахливого видовища? Тому давай простягнемо наші руки, і застосуємо силу Бога, яка є в нас, і врятуємо їх від полум’я”.
Алма відповів: “Дух стримує мене, щоб я не простирав мою руку; бо знай, Господь приймає їх до Себе, в славі; і Він дозволяє, щоб вони могли зробити це, або щоб люди могли зробити це з ними, згідно з закам’янілістю їхніх сердець, так щоб вироки, які Він винесе проти них у Своєму гніві, були справедливими; і кров невинних буде стояти як свідчення проти них, так, і волатиме могутньо проти них в останній день” (Алма 14:10–11).
Праведні, які помирають на війні, входять до покою Господа
Коли ми оплакуємо втрату відданих Господу близьких людей, Книга Мормона запевняє нас, що вони увійшли до покою Господа і знайшли щастя. Мороній наголошує на цьому такими словами: “Бо Господь допускає, щоб праведних було вбито, щоб Його правосуддя і вироки зійшли на злочестивих; отже, вам не треба гадати, що праведних загублено через те, що їх убито; але знайте, вони входять до покою Господа Бога свого” (Aлма 60:13).
У Книзі Мормона написано, що після битви, коли “тіла багатьох тисяч … розсипаються в купах на лиці землі”, і серед них тіла деяких відданих учнів Христа, ті, хто залишилися живими, “дійсно оплакують втрату своїх рідних, [і] усе ж таки вони втішаються і радіють надією, і навіть знають, згідно з обіцяннями Господа, що [ті] встануть, щоб жити праворуч від Бога, в щасті, яке ніколи не скінчиться” (Алма 28:11–12).
Князь миру
Книгу Мормона було явлено, щоб благословити тих, хто живе у часи війни і жорстокості. Описані в ній події і вчення приносять надію, сповнюють серце втіхою і дають можливість побачити божественну перспективу. Ми дізнаємося, що завдяки слухняності Богові визволено багатьох людей, що війна може бути закликом повернутися до Бога і що Бог полегшує страждання Своїх учнів, які змушені страждати. Ми також дізнаємося, що праведні, яких покликано померти під час війни чи від насильства, свідчитимуть проти злочестивих і що ці учні увійдуть до покою Господа.
Зрештою Книга Мормона навчає нас, як мир може запанувати в серцях і домівках учнів Христа, і в їхніх країнах. Вона є чудовим знаряддям, щоб привести нас до Ісуса Христа, Князя миру.
Деяких з учнів, таких як Авінадій (його зображено на малюнках вгорі та внизу), було покликано постраждати або померти, щоб свідчити проти злочестивих.
Вгорі: Нефій чотири дні був зв’язаний, доки Ламан і Лемуїл не покаялися і не відпустили його (див. 1 Нефій 18:9–21). Справа: Жодного з 2000 юнаків у війську Геламана не було вбито під час битви (див. Алма 56:44–57).
Зліва: Вони поводилися зі мною з великою жорстокістю, художник Уолтер Рейн, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви; справа: Вони покладали свою надію на Бога, художник Уолтер Рейн, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви
Етер (вгорі) та Мороній (сторінка 34) бачили, як війни знищили їхні цивілізації (див. Етер 13:13–14; Мороній 1:1–4).
Вгорі зліва: Авінадій запечатує своє свідчення, художник Рональд Кросбі, копіювання заборонено; знизу зліва: Авінадій свідчив проти них, художник Уолтер Рейн, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви; справа: Дивовижними були пророцтва Етера,художник Уолтер Рейн, з люб’язного дозволу Музею церковної історії
Тільки я єдиний залишився, художник Уолтер Рейн, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви