Ми говоримо про Христа
Любити своїх ворогів
Я знав про Господню заповідь любити інших, у тому числі наших ворогів, але коли дивився на солдата, то не любив його.
Я зростав у окупованій країні. Солдати-окупанти погано ставилися до мого народу. Багато людей у моєму місті було арештовано, побито, поранено чи навіть убито солдатами без явної причини. Одного разу, коли мені було 16 років, солдати прийшли в університет, де я навчався, і вистрілили в голову одному зі студентів. Упродовж двох годин вони не дозволяли відвезти його до лікарні. Того дня в моєму серці зародилася ненависть до тих солдат. Я не міг пробачити їм біль, якого вони завдавали моєму народові, й не міг забути вигляд того студента.
Коли в 25 років я приєднався до Церкви, мені було важко відвідувати богослужіння через такі обмеження, як контрольно-пропускні пункти, комендантська година та інше. Мені доводилося ризикувати життям, щоб якось прокрастися повз них і прийняти причастя та побути в товаристві святих останніх днів. Я був єдиним членом Церкви у сім’ї та в моєму місті, і це було важко. Я хотів бути з членами Церкви, однак майже кожного тижня мене не пропускали солдати.
Одного Суботнього дня, коли я намагався пройти через контрольно-пропускний пункт, солдат сказав, що мені не дозволяється проходити й наказав повертатися додому. Я поглянув на солдата і згадав слова Спасителя: “Любіть ворогів своїх” (див. Maтвій 5:43–44).
Я тоді зрозумів , що не люблю того солдата. Ненависть, яку я відчував підлітком, зникла після того, як я приєднався до Церкви, однак я не любив своїх ворогів. Спаситель Ісус Христос дав нам цю заповідь, однак моє серце не могло любити тих солдатів-окупантів. Багато днів це не давало мені спокою, особливо тому, що в той час я готувався піти до храму.
Одного дня я натрапив на такий уривок з Писань: “Моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа” (Moроній 7:48). Я відчував, що Мормон промовляв особисто до мене і показував мені, як любити.
Я вирішив звернутися по допомогу до Небесного Батька. Я постився і молився, щоб Він допоміг мені полюбити своїх ворогів. Довгий час я не відучував жодних змін, але я не знав, що Небесний Батько поступово змінював моє серце. Десь через рік, коли я намагався пройти крізь один з контрольно-пропускних пунктів, солдат сказав, що мені заборонено проходити. Цього разу в мене були інші відчуття. Коли я подивився у вічі того солдата, то відчув до нього неймовірну любов. Я відчув, як сильно Небесний Батько любить його, і я побачив у ньому Божу дитину.
Зараз я знаю, як і Нефій, що Господь не дає нам заповідей, якщо не приготував шлях до того, щоб ми виконали те, що Він нам заповідав (див. 1 Нефій 3:7). Коли Христос давав нам заповідь любити наших ворогів, Він знав, що з Його допомогою це можливо. Він може навчити нас любити інших, якщо ми довіряємо Йому і вчимося на Його величному прикладі.
“Як завжди, Христос є нашим прикладом. Своїми вченнями та Своїм життям Він показав нам шлях. Він пробачав нечестивих, грубих і тих, хто бажав завдати Йому болю і нашкодити Йому” (Дітер Ф. Ухтдорф, “Милостиві отримають милість,” Ліягона, трав. 2012, с. 76).
Suffer Ye Thus Far, художник Уолтер Рейн, копіювання заборонено