Чи заспокоїть Він мої бурі?
Нік Джентайл, шт. Юта, США
Працюючи вчителем п’ятого класу в приватній школі у шт. Массачусетс, США, я зустрівся з адміністраторами, щоб обговорити навчальну програму, в якій були певні речі, що суперечили принципам документу “Сім’я: Проголошення світові”. Однак мої намагання відстоювати істини щодо шлюбу й сім’ї і сприяти об’єктивності, повазі та розумінню призвели до бурі непорозумінь, висміювання і переслідувань.
Іноді я почувався подібно до апостолів, які під час бурі, поки Ісус спав, перетинали у човні Галилейське море. Я відчував, що моя віра, подібно до їхньої почала слабшати, і я також запитував: “Учителю, чи Тобі байдуже, що [я гину]” (Maрк 4:38). Я вірю, що Ісус у давнину дійсно заспокоїв бурю і хвилі, але коли мої випробування ставали дедалі сильнішими, мені ставало важче вірити, що Він заспокоїть мої шторми.
Одного дня адміністратор школи попросив мене пояснити мої занепокоєння всім викладачам і персоналу на загальних навчальних зборах. Коли я готувався до тієї презентації, мої особисті молитви, вивчення Писань та відвідування храму ставали все більш і більш щирими і я відчув, як Дух скеровує мене, щоб я знав, що сказати.
Коли настав час виступити перед колегами, мене сповнили мужністю слова пророка Джозефа Сміта: “Життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено” (УЗ 123:17).
Говорячи, я відчув, як Дух сповнює мене миром і силою. Я свідчив про велику любов Бога до Його дітей і про їхню божественну природу, чудовий потенціал і вічну цінність. Я навчав, що Божі заповіді є проявом Його любові, бо вони вказують шлях до більшого щастя. І я проголосив, що Ісус Христос може зціляти рани, спричинені природою і вихованням.
Я не встиг й помітити, як сплили відведені мені 30 хвилин. Я повільно відійшов від подіуму, зібрав свої папери і подивився вгору. Священна тиша сповнила всю кімнату. Дехто усміхався, а інші плакали. Вчителі, які мали інші погляди, подякували мені за сміливість і переконаність. Одна з колег визнала, що коли я промовляв, її серця торкнувся “особливий дух”. Інші сказали мені, що вони ніколи не чули такого чуйного і шанобливого виголошення своїх переконань і що мої слова допомогли їм побачити, що слід змінити у навчальній програмі школи.
Господар, Який заспокоїв лють бурі, наказавши: “Мовчи, перестань” (Марк 4:39), зробив це знову—цього разу для мене!
Завдяки цій події я пізнав, що ми ніколи не залишаємося на самоті, коли відстоюємо істину. Господня допомога завжди поруч. Він обіцяв: “Я йтиму перед вашим лицем. Я буду праворуч і ліворуч від вас, і Мій Дух буде у ваших серцях, а Мої ангели—навколо вас, щоб підтримувати вас” (УЗ 84:88).
Від усього серця я свідчу, що Він є Бог-Визволитель. Я знаю цю істину, оскільки Він врятував мене. Він вгамував мої бурі.