І час врожаю настане
Родина Філіппоні пізнала, що закон врожаю, як в фізичному, так і в духовному сенсі, вимагає наполегливості, терпіння і молитов.
Для Оскара Філіппоні та його сім’ї робота в полі ніколи не була легкою. Вітер, засуха, поломки техніки, слабкий попит на ринках та інші виклики, здавалось, іноді наче змовлялися, щоб протидіяти найкращим зусиллям родини.
“Кожного дня тут, у чакра—на нашій землі— ми повинні шукати натхнення і одкровення, щоб жити з того, що дає нам земля”,—каже Оскар, який працює фермером на 40 гектарах землі в Лоуєр Чубут Рівер Уоллей, розташованій у південній Аргентинській провінції Чубут. “Щодня ми стикаємось з викликами”.
Одним з найбільших викликів для сім’ї Філіппоні є те, що вони не завжди знають, коли їхні невтомні зусилля принесуть плоди. Однак вони пізнали, що важка праця і наполегливість зрештою винагороджуються сповна.
“Праця в полі не винагороджує ваші зусилля кожного дня чи кожного тижня,—пояснює Оскар. —Ми працюємо кожного дня, окрім неділі,—щотижня, щомісяця—і не завжди бачимо, як ця праця приносить нам гроші, тому нам потрібно мати економічні плани. Іноді пройдуть місяці або навіть рік, перш ніж ми насолодимося результатами нашої праці. Ми повинні завжди пам’ятати, що робота, яку ми виконуємо зараз, потім принесе нам врожай”.
Зі своєю дружиною Ліліаною і двома їхніми дітьми, Деніелом і Марією Селесте, Оскар вирощує люцерну і розводить худобу.
“Іноді у нас є гроші, а іноді немає, оскільки все витрачається на обслуговування ферми,—каже він. —Іноді виходять з ладу машини. Іноді ми не можемо продати наших тварин, коли вони готові на продаж. Але якщо ми розмірковуємо і молимося, залишаємося терпеливими і не втрачаємо надії, то протягом одного-двох днів все вирішується само по собі. Хтось приходить і каже: “Че,1 у тебе є худоба на продаж?” Питання розв’язане і ми рухаємось далі. Працювати у полі важко, але завдяки нашим щоденним зусиллям, ми отримуємо все необхідне”.
Орієнтири
Деніел каже, що завдяки роботі в полі, він щодня має можливість замислюватися над благословеннями і викликами з перспективи євангелії. “Яке це благословення розмовляти з Господом і зосереджувати увагу на впливі Духа, коли тебе не відволікають шум, музика чи реклама”,—каже він про роботу в полі.
“Легко бути членом Церкви, коли живеш у такому місці, як оце, в оточенні рідних на природі,—додає Ліліана. —Це допомагає мені пам’ятати, що ми залежимо від Господа і що все, що ми маємо, отримуємо завдяки Йому. Майже все, що ми робимо тут, уособлює якийсь принцип євангелії. Оскар завжди повертається в дім з цікавими думками, на які його надихає робота на фермі чи з худобою”.
Наприклад, коли Оскар оре поле, він вибирає собі орієнтир—дерево або валун вдалині—завдяки якому він може рівно орати рядок. “Не має значення, якщо на його шляху зустрінуться перешкоди,—каже Ліліана. Він не може відхилятися від курсу, оскільки хоче, щоб рядки були рівними”.
Оскар додає: “Якщо я озирнуся назад, щоб побачити наскільки рівний мій рядок, я зіб’юся з курсу. Тому я зосереджую свою увагу на орієнтирі і просуваюсь вперед”.
Як у чакра, каже він, так і в Церкві. “Щоб залишатися на курсі в нашому житті, ми повинні дивитися на Господа, читати Писання і дотримуватися заповідей. Якщо ми дозволяємо собі відволікатися, то втрачаємо наші орієнтири і наші шляхи стають викривленими”.
Духовний врожай
Сім’я Філіппоні відвідує філію Церкви в сусідньому Гаймані. У цьому містечку, заснованому емігрантами з Уельсу в 1870-х роках, налічується 6000 мешканців, і члени Церкви мають безліч нагод тримати своє світло високо піднятим. “Ми повинні щодня бути якомога кращими, оскільки люди завжди дивляться на нас”,—каже Ліліана.
Щоб зацікавити людей євангелією, потрібен час і цей процес може бути повільним. Подібно до фізичного закону врожаю, духовний закон врожаю вимагає терпіння. Але завдяки наполегливості цієї сім’ї у житті за принципами євангелії, люди дізнаються про норми святих останніх днів і ставляться до них з повагою.
Раніше, коли Оскар був урядовим службовцем, він постійно відкидав пропозиції випити кави, чаю та алкоголю. “Минуло кілька років,—каже він,—і співробітники стали делікатнішими, почали підтримувати мене і запитували: “Якого лимонаду тобі налити?” Іноді вони навіть цікавилися Церквою. Оце і є врожай”.
Особливо рясним є духовний врожай пізнання і життя за принципами євангелії у самій сім’ї.
Врожай—це благословення, що приходять завдяки служінню Оскара патріархом Трельюського Аргентинського Північного колу, Ліліани—президентом Товариства допомоги філії та іншого служіння у численних різних покликаннях, здійснюваного членами сім’ї протягом багатьох років.
Врожай—це благословення від дотримання святості Суботнього дня та життя за законом десятини. “Небесні отвори дійсно відчиняються—якщо не відразу, тоді через процес постійного послуху”,—каже Оскар.
Врожаєм було те, що всі діти в сім’ї Філіппоні закінчили школу і всі чотири сини відслужили на місії повного дня. Завдяки освіті та служінню на місії вони змогли отримати роботу і стали провідниками, чого в іншому випадку могло б не статися.
Врожаєм були запитання до Марії Селести, отримані від однолітків, які хочуть дізнатися про служіння її брата на місії повного дня, її релігійні вірування і те, чому вона уникає вечірок, що починаються пізно ввечері в суботу.
І врожаєм є нашіптування і заспокійливий вплив Святого Духа, який допоміг сім’ї уникнути трагедії одного пізнього вечора, коли вони думали, що в їхній дім вдерлися грабіжники. Деніел прокинувся, коли почув звуки і приготувався захищати їхній будинок, але гаданим грабіжником виявився сусід, у якого зламалась машина, і який прийшов по допомогу.
“Я зрозумів, що це Дух заспокоїв мене, щоб ми розв’язали ситуацію, не вдаючись до надмірних заходів,—каже Даниїл. —Потім ми молилися і дякували Небесному Батькові за те, що не сталося нічого поганого”.
Коли ми дійсно віддаємо себе в руки Богові, кажуть члени сім’ї Філіппоні, Він благословляє нас, задовольняючи наші потреби, і ми стаємо знаряддями в Його руках. Це процес, який вимагає наполегливості, терпіння і молитви. Він також вимагає великої віри і праці. Але у призначений Господом час буде врожай.