Літні місіонери: відгукнутися на заклик пророка
Літні місіонери по всьому світу розповідають про великі винагороди тим, хто подолав перепони, аби служити на місії.
Чанта і Саунтара Лонграт жили в своєму домі в Каліфорнії, США, розмірковуючи над тим, що їм робити. Вони підготували своїх чотирьох дітей до служіння на місії, а тепер знали, що прийшла їхня черга. Прийняти рішення було важче, ніж вони сподівалися: вони так сумуватимуть за онуками! Також були певні проблеми зі здоров’ям. А що робити з домом і всією власністю, поки їх не буде?
Лонграти не єдині, хто має подібні занепокоєння щодо служіння на місії. Насправді, старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, визначив чотири категорії перепон, які виникають у роботі літніх місіонерів: страх, сімейні клопоти, пошуки відповідного місця служіння на місії і фінанси1.
Подолання цих перепон вимагає великої віри. Цю рису Лонграти продемонстрували тоді, коли почули звернення Президента Томаса С. Монсона у жовтні 2010 року на генеральній конференції із закликом про необхідність більшої кількості місіонерів. “Ми так сильно відчули Духа,—згадують вони.— Ми хотіли йти за пророком, тож подали документи для служіння на місії”.
Лонгратів покликали служити гуманітарними місіонерами в Лаос, країну, де вони народилися, виросли й одружилися. Їхні страхи зникли під час підготовки до служіння: сім’я їх підтримала, проблеми зі здоров’ям було вирішено, і вони здали свій будинок в оренду. Вони відчували впевненість, роблячи те, що заповідав Спаситель: “Приходь, та й іди вслід за Мною, узявши хреста” (Maрк 10:21).
Літні люди можуть служити на місії в багато способів і в багатьох місцях. Як показують наступні історії, служачи на місії повного чи неповного дня, як подружні пари, так і одинаки, у своїй країні чи за кордоном, літні люди можуть з вірою долати перепони, що виникають на їхньому шляху.
Подолати страх
“Страх перед невідомим або страх, що у нас недостатньо духовних навичок чи знання необхідної мови може відбити бажання служити. Однак Господь сказав: “Якщо ви будете готові, ви не злякаєтеся” (УЗ 38:30). Ваше життя—це ваша підготовка. … Просто рушайте і будьте собою”2.
Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Страх може звести місіонерську роботу нанівець. Деякі люди бояться, що у них немає відповідних навичок і знань, аби служити. Інші переймаються тим, як жити в іншій частині світу або працювати з людьми, яких вони не знають.
Сестра Марта Марін з Веракруса, Мексика, мала подолати певні страхи під час служіння місії повного дня в центрі працевлаштування в Пуеблі, Мексика. Вона не дуже вміло користувалася комп’ютером, а це є важливим для роботи в центрі працевлаштування. Однак завдяки допомозі й підтримці її напарниці та інших людей, з якими вона працювала, Марта здобула необхідні навички. “Ця перепона перетворилася на благословення,—каже вона.— Я знаю, що не самотня у цій роботі”.
Сестру Сондру Джоунс з Юти, США, покликали служити на Маршаллові острови разом з Нелдоном, її чоловіком. “Я була налякана до смерті, думаючи про те, у що я вв’язалася. Я ніколи не почувала себе впевнено, навчаючи євангелії”,—розповідає вона. Після перших думок про те, що їй нічого дати, вона вирішила зосередитися на своїх талантах і вміннях. Сондра полюбила людей на Маршаллових островах і служила їм, як могла: підстригала волосся та навчала їх шити.
За її підрахунками, упродовж 18 місяців вона зробила приблизно 700 стрижок. Щиро ділячись своїми талантами, Сондра змогла служити й розвивати стосунки з сотнями людей: членами Церкви, зацікавленими та іншими членами громади.
Вирішення сімейних питань
“Який більший дар можуть піднести дідусь і бабуся своїм нащадкам, ніж сказати словом і ділом: “У нашій сім’ї ми служимо на місії!”3
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Думка про те, що треба залишити дітей, які переживають труднощі, або підростаючих онуків, здається багатьом людям нестерпною. І все ж, місіонери помічають, що їхнє служіння зміцнює їх сім’ї так, як вони ніколи не сподівалися.
Раймонд і Гвен Петерсен з Вайомінгу, США, відслужили чотири місії. Від’їзд на другу місію—вдруге на Самоа—спочатку був випробуванням для дітей, які не розуміли, навіщо їхнім батькам служити на ще одній місії.
Сім’я швидко помітила, які великі благословення принесло те служіння. “Усі вони процвітали!—каже сестра Петерсен.— Одне подружжя, яке не могло мати дітей, було благословлено народженням хлопчика, а в іншій сім’ї сталося дивовижне зцілення від раку. Ще в одній сім’ї з важкою дитиною намітився прогрес, а для решти то був найкращий рік у веденні бізнесу”.
Вся сім’я зміцнилася у вірі завдяки їхній старанній праці. “Зараз чотири наші онуки служать на місії і кажуть, що ми їх надихнули на служіння,—каже сестра Петерсен.— Що може бути більшою винагородою?”
Пошуки відповідного місця служіння на місії
“Мене постійно дивує, як Святий Дух співставляє якості і потреби кожного місіонера і подружньої пари з дуже різноманітними обставинами місіонерського служіння по всьому світі”4.
Старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Служіння літніх місіонерських подружніх пар необхідне в центрах працевлаштування, офісах місій, центрах сімейної історії, храмах і центрах для відвідувачів та інших місцях. Ті, хто надсилає документи, можуть подавати запит, де вони хотіли б служити, але в кінцевому підсумку покликання приходить від Господа через Його пророка. Господь знає відповідне місце служіння на місії для кожної незаміжньої сестри чи подружжя, які мають таке бажання.
Джордж і Гайн Чейз з Нової Зеландії зрозуміли, що їхнє місіонерське покликання було саме для них. Вони були приємно здивовані, коли так багато їхніх професійних та сімейних талантів допомагали їм виконувати гуманітарну роботу в Папуа Нова Гвінея.
Старійшина Чейз був теслею і міг допомагати оцінювати й організовувати такі проекти, як викопування водяних колодязів. Сестра Чейз 18 років працювала офіс-менеджером. “Мої адміністративні та комп’ютерні навички були безцінними”,—каже вона. Разом зі старійшиною Чейзом вони поєднали свої таланти, щоб проводити семінари з працевлаштування, допомагати місцевим жителям навчатися розподіляти час, організаторським здібностям, провідництву, гігієні та вмінню спілкуватися.
Разом Чейзи використовували досвід, здобутий у церковних покликаннях, і перед усім—досвід батьківства. Коли Чейзи працювали над розподілом шкільного приладдя й покращенням догляду за немовлятами, їхній батьківський досвід допоміг їм оцінити труднощі в місцевих сім’ях і школах.
Фінансове забезпечення
“Порадьтеся з рідними і єпископом чи президентом філії. Якщо слуги Господа будуть знати ваші матеріальні умови, ви зможете отримати вічні благословення служіння на місії повного дня”5.
Старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Багато подружніх пар бояться, що у них немає достатньо грошей, щоб служити на місії. Вони думають про свої витрати на проживання, медичне обслуговування, оренду житла й не знають, як усе це оплатити. Провідники Церкви з розумінням ставляться до цих реальних проблем і внесли зміни до правил, які полегшують ці тягарі (див. вставку зліва). Але перш за все вирішення фінансових питань вимагає віри, ретельного планування і певних жертв.
Леонард і Вера Чісанго із Зімбабве пережили певні труднощі навіть незважаючи на ефективне планування. Вони готувалися до служіння на місії упродовж усього подружнього життя, і вони знали, що зможуть прожити на пенсію та інвестиції під час першої місії в Йоганнесбурзькому Південноафриканському храмі. Але під час їхнього служіння несподівано стався великий економічний спад, і їхні інвестиції значно втратили в ціні.
За допомогою сім’ї подружжя Чісанго продовжувало служити. Благословення за ту жертву були винагородою: бізнес їхнього сина йшов добре, дочку підвищили на роботі, й діти навчилися співпрацювати, щоб матеріально допомагати батькам.
Багато літніх місіонерів свідчать, що благословення за служіння набагато перевищують матеріальні затрати. Старійшина Петер Саклі, канадський місіонер, який зі своєю дружиною Келлі служив у офісі території у Гонконгу, висловив почуття багатьох: “Я змінив оплачувану роботу на благословенну роботу”.
Подолання труднощів шляхом зміцнення віри
“Багато смиренних святих останніх днів бояться, що вони не готові до місіонерської роботи. Але таких майбутніх місіонерів Господь запевнив: “Віра, надія, милосердя й любов, з оком, єдиноспрямованим до слави Бога, роблять його правомочним для цієї роботи”6.
Старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Щоб подолати чотири перепони, які заважають служити літнім місіонерам, старійшина Хейлз запропонував простий спосіб: “Майте віру. Господь знає, де ви потрібні”7. Віра долає страх, зміцнює сім’ї, допомагає літньому місіонерові знайти відповідне місце для служіння і допомагає вирішити фінансові питання.
Багато років тому така віра зростала у юної польської дівчинки Станіслави Габель. Пізніше в житті завдяки вірі вона прийняла відновлену євангелію, а потім, уже дорослою, служила у центрі сімейної історії в Юті.
Служіння відкрило сестрі Габель маловідомий секрет: “Місія допомагає зберігати молодість”. Вона усміхається і каже: “Коли ви забуваєте про свої труднощі, то навчаєтеся бути вдячними. Ви навчаєтеся ставати подібними до Христа, служачи іншим людям, а це є підготовкою до життя з Небесним Батьком. Місія може змінити життя літніх людей”.
Саме так і відбувається, а також із життям тих, кому вони смиренно служать.
Чанта і Саунтара Лонграт, які переїхали до Каліфорнії, США, показують на Лаос—країну, де вони народилися, виросли і зараз служать на місії.
Сондра Джоунс служила жінкам на Маршаллових островах (зліва разом з чоловіком Нелдоном).
Марта Мартін (верхня справа) служила на місії повного дня в центрі працевлаштування у Пуеблі, Мексика.
Раймонд і Гвен Петерсен служили дві місії серед самоанських святих останніх днів.
Джордж і Гайн Чейз служили директорами гуманітарного служіння в Папуа Нова Гвінея.
Петер і Келлі Саклі служили в офісі Гонконзької території.
Леонард і Вера Чісанго служили в Йоганнесбурзькому Південноафриканському храмі (справа).
Станіслава Габель допомагає відвідувачам Сімейно-історичної бібліотеки в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта.
Фотографія Йоганнесбурзького Південноафриканського храму зроблена Крейгом Дімондом © IRI
Вгорі зліва: Літні місіонери, служачи в Солт-Лейк-Сіті, Юта, допомагають біженцям з різних країн перебратися в їхні нові домівки. Серед них сім’я Нтабвоба з Руанди, яка недавно запечаталася в храмі.
ВГОРІ: ФОТОГРАФІЯ РОБЕРТА КЕЙСІ