Особливі потреби та надане служіння

З молитвою вивчіть поданий матеріал і, якщо це доречно, обговоріть його з сестрами, яких ви відвідуєте. Звертайтеся до запитань, які допоможуть вам зміцнити ваших сестер і перетворити Товариство допомоги на активну частину свого власного життя.

Віра, сім’я, допомога

“Інші люди завжди мають потреби,—сказав Президент Томас С. Монсон, —і кожен з нас може зробити що-небудь, щоб допомогти комусь. …Якщо ми не губимо себе у служінні іншим, то наше життя має небагато сенсу”¹.

Як візитні вчительки ми можемо щиро любити сестру, яку відвідуємо, і більше про неї дізнаватися. Служіння тим, кого ми відвідуємо, буде природним наслідком нашої до них любові (див. Іван 13:34–35).

Як ми можемо дізнаватися про духовні й мирські потреби наших сестер, щоб служити їм, коли виникатиме потреба? Як візитні вчительки ми маємо право на отримання натхнення, коли молимося про тих, кого відвідуємо.

Важливо також підтримувати постійний контакт з нашими сестрами. Особисто відвідати, зателефонувати, написати записку зі словами підбадьорення, надіслати електронне послання, сісти поруч, сказати щирий комплімент, звернути на неї увагу в церкві, допомогти в час хвороби чи нужди і послужити іншим чином—все це допомагає нам пильнувати і зміцнювати одна одну².

Візитних вчительок просять звітувати про благополуччя й будь-які особливі потреби сестер та про надане їм служіння. Такі звіти і наше служіння сестрам допомагають нам показувати, що ми дійсно послідовники Христа³.

З Писань

Іван 10:14–16; 3 Нефій 17:7, 9; Moроній 6:3–4

З нашої історії

Служіння одне одному завжди було серцевиною візитного вчителювання. Внаслідок неперервного служіння між нами виникають доброта і дружба, які не обмежуються лише щомісячними візитами. Найбільше значення має наша турбота.

“Я хочу благати сестер не перейматися телефонними дзвінками чи візитами раз на квартал або місяць”,—казала Мері Елен Смут, 13-й генеральний президент Товариства допомоги. Натомість вона просила нас “зосередитися на зміцненні тендітних душ”⁴.

Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985) навчав: “Життєво необхідно, щоб ми служили одне одному в царстві”. Однак він зазначав, що не все служіння має бути героїчним. “Так часто наше служіння складається лише зі слів підбадьорення або надання допомоги у мирських завданнях, але які славетні наслідки можуть бути у …малих, але продуманих діянь!”⁵

Фотоілюстрація МЕТЬЮ РІЄРА