Вчитель, який допомагає спасати душі

Браян Хенсброу

Відділ церковних навчальних матеріалів

Розглядаючи мету, з якою навчав Спаситель, розумієш суть того, як Він навчав. А наша мета є такою ж?

Скажу, що коли думаю про викладання у спосіб Спасителя, то в першу чергу зосереджуюся на тому, як Він навчав. Що він робив? Як він спілкувався з людьми? Зрештою, Він був взірцевим учителем! Але якщо ми хочемо навчати так, як Він, важливо зрозуміти, з якою метою Він навчав. Зрештою ця мета і стане вирішальною як для нас, так і для тих, кого ми навчаємо.

Коли Спаситель навчав, Він не мав на меті заповнити час, або розважити, чи викласти купу інформації. Мета всього, що Він робив—включно викладання—полягала в одному: привести людей до Його Батька. Найбільшим бажанням і місією Спасителя було спасіння дітей Небесного Батька (див. 2 Нефій 26:24). У нашому намаганні навчати так, як Він, ми можемо навчитися керуватися тими ж мотивами, що і Він.

Іншими словами, щоб навчати так, як Спаситель, це означає бути вчителем, який має за мету допомагати у спасінні душ.

Бажання спасати інших

В одній з моїх найулюбленіших історій у Книзі Мормона розповідається про синів царя Мосії, які відмовилися бути царями нефійців заради того, щоб встановити царство Боже серед ламанійців. Вони відмовилися від земного царства заради царства небесного. Вони відмовилися від переваг безпеки і надійності серед нефійців заради того, щоб піти до своїх ворогів—ламанійців,—аби вони могли “можливо … спасти кілька їхніх душ” (Aлма 26:26).

Чим мотивувалися ці Господні служителі? “Вони не могли знести, щоб яка-небудь людська душа загинула; так, навіть самі думки про те, що яка-небудь душа буде терпіти нескінченну муку, робили так, що вони дрижали й тремтіли” (Moсія 28:3). Та мотивація давала їм сили зносити “багато бідувань” (Aлма 17:5, 14).

Ця історія часто надихала мене на такі думки: чи роблю я все можливе, щоб приводити інших людей до Христа? Чи я достатньо зосереджуюся на тому, щоб спасати душі?

Як стати вчителем, який допомагає спасати душі

Коли ми бажаємо навчати, керуючись такими ж причинами, що і Спаситель, принципи того як Він навчає, набирають більшого значення. Вони є більше, ніж методами; вони є моделлю, що допомагає ставати такими, як Він. Планомірно застосовуючи наступні ідеї, а також ті, що містяться в посібнику Навчати так, як навчав Спаситель, ми зможемо не лише навчати як Він, але також бути більше схожими на Нього.

Відразу прагніть одкровення

Аби допомагати в роботі зі спасіння душ, нам потрібне одкровення. Одкровення приходить “рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи” (2 Нефій 28:30)—і це вимагає часу. Тож ми починаємо готуватися рано і часто шукаємо одкровення.

Любіть людей

Любов може бути найпотужнішим засобом, що допоможе вчителю спасати душі. Це може бути дуже просто: знати учнів по імені, розпитувати їх, як пройшов тиждень, сказати, як гарно вони виступили або привітати з визначною подією чи досягненням. Вияв зацікавленості і любові відкриває серця й допомагає тим, кого ми навчаємо, бути сприйнятливими до Святого Духа.

Готуйтеся навчати, пам’ятаючи про потреби учнів

Учитель, який допомагає спасати душі, зосереджується на учнях. Коли ми переглядаємо матеріал уроку, то зосереджуємося на тому, що найбільше відповідатиме їхнім потребам, а не нашим. Ми забуваємо про те, що треба чимось заповнити час, а зосереджуємося, щоб заповнити серце і розум учнів. Ми думаємо не лише про те, що скажемо і зробимо, але про те, що скажуть і зроблять учні. Ми хочемо, аби вони поділилися своїми ідеями, бо це сприятиме єдності, відкриє серця і допоможе їм виявляти віру.

Не відходьте від доктрини

Як правило, вчителі оцінюють ефективність викладання з огляду на активність учнів під час уроку, але це лише одна складова. Якщо наш клас має багато обговорень, але вони мало стосуються доктрини, то ми маємо те, що старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, назвав “теологічним пончиком”. Ми даємо те, що добре смакує, але не живимо учнів життєдайною силою доктрини.

Пророк Джозеф Сміт навчав: “Чоловік спасеться не раніше, ніж отримає знання”¹. Ми повинні допомогти тим, кого навчаємо, здобути найважливіше знання—доктрину Ісуса Христа.

Коли ми і учні ділимося думками та почуттями, то повинні завжди пов’язувати їх з Писаннями і словами пророків останніх днів. Нещодавно брат Тед Р. Каллістер, генеральний президент Недільної школи, навчав: “Ідеальний учитель постійно намагається поєднати коментарі в класі з доктриною. Наприклад, вчитель може сказати: “Випадок, яким ви поділилися, нагадує мені про цей вірш з Писань”. Або “Які євангельські істини ми можемо засвоїти з почутого коментаря?” Або “Я б хотів, щоб хтось склав свідчення про силу тієї істини, яку ми обговорювали”².

Запросіть Святого Духа свідчити

Учитель, який допомагає спасати душі, розуміє, що сказане і зроблене нами, вчителями, має на меті запросити вплив Святого Духа в життя інших людей. Святий Дух є вчителем. Одна з ролей Святого Духа—свідчити про істину, особливо про Батька і Сина. Тож коли ми навчаємо про Них і Їхню євангелію, ми запрошуємо Святого Духа свідчити учням. До міри, яка їм доступна, Його сила зміцнює їхні свідчення і змінює їхні серця. Його свідчення є потужнішим за те, що можна побачити³.

Запрошуйте учнів навчатися і діяти самостійно

Нещодавно я був на уроці Недільної школи, де вчителька почала просити учнів поділитися тим, що мало для них особливе значення під час прочитання тижневого завдання з Писань і як вони застосовували прочитане в житті. Це привело до чудового обговорення думок і відкриттів, які мали учні. Вчителька дуже гармонійно додавала до розмови доктринальні моменти, які вона збиралася викладати. Що найбільше мене вразило—це те, як вона зосередилася на тому, щоб заохочувати учнів на собі відчути силу слова Божого.

Ми, вчителі, повинні мати за мету не лише отримати чудовий досвід у класі, або мати чим заповнити час чи викласти хороший урок. Справжня мета—це іти разом з іншими дорогою, яка веде назад до Небесного Батька та Ісуса Христа. Наша мета—стати вчителями, які допомагають спасати душі.