Десідерія Яньєс: піонер серед жінок
Після того як завдяки сну вона знайшла відновлену євангелію, ця перша свята останніх днів у Мексиці стала непохитною піонеркою Церкви.
Ілюстрація Кетлін Петерсон
Якось уночі на початку 1880 року Десідерія Яньєс спала в затишному селі, розташованому на порослих кактусами пагорбах у Нопалі, Мексика. У своєму сні вона побачила брошуру під назвою Voz de Amonestación (Голос застереження), яка змінить її життя і надасть духовне скерування. Коли вона прокинулася, то знала, що чоловік, який видає брошуру, знаходиться в Мехіко1. Вона також розуміла, що фізично не зможе дістатися до міста, розташованого за 120 км, але вона вирішила, що буде діяти за спонуканнями, отриманими у сні, і знайде рішення.
Віра сім’ї
Десідерія розповіла про свій сон синові—Хосе. Він повірив їй і замість неї поїхав у Мехіко. Він почав активно розмовляти з людьми і врешті-решт познайомився з членом Церкви Плотіно Родаканаті, який направив його до готелю Сан-Карлос2.
У готелі Хосе знайшов старійшину Джеймса З. Стюарта, який займався коректурою друкованого примірника брошури Парлі П. Пратта Voz de Amonestación—тієї брошури, яку Десідерія бачила уві сні. Після того як Хосе поговорив зі старійшиною Стюартом про сон Десідерії, місіонер дав Хосе кілька інших церковних брошур, оскільки Voz de Amonestación ще не було завершено і старійшина Стюарт записав цю цікаву розмову у свій щоденник3.
Пройшовши багато курних миль, Хосе повернувся до матері. Дізнавшись, що брошура дійсно існує, Десідерія зрозуміла, що сон справдився. Вона вивчила принесені Хосе брошури і основоположні вчення євангелії, що містилися в них, які зворушили її душу. Жінка захотіла охриститися.
Зустріч з місіонерами
Оскільки старійшина Стюарт все ще закінчував Voz de Amonestación, старійшину Мелітона Трехо, місіонера з Іспанії, прислали до Нопали, щоб знайти Десідерію і Хосе. 22 квітня 1880 року старійшина Трехо охристив Десідерію Кінтанар де Яньєс, Хосе Марію Яньєса і дочку Хосе—Кармен. Десідерія була 22 людиною, охрищеною в Мексиканській місії, і першою жінкою в центральній Мексиці4.
Пізніше того ж року Хосе знову приїжджав до Мехіко і повернувся додому з 10 примірниками брошури Голос попередження. Десідерія нарешті отримала брошуру, яку бачила уві сні. Для неї брошура була матеріальним нагадуванням того, як Господь звернувся до неї особисто і привів її до відновленої євангелії.
Перша Книга Мормона іспанською мовою
У 72-річному віці Десідерія зрозуміла, що її здоров’я погіршується. У 1886 році вона вже не виходила зі свого маленького будиночка в Сан-Лопес поблизу Нопали. Одного жахливого вечора грабіжники увірвалися в її дім, побили її та втекли з 3000 американських доларів5. Десідерія вижила. Замість того щоб упасти у відчай, Десідерія з вірою чекала на Господню допомогу. Вона вже зрозуміла, завдяки своєму сну, що Господь знає про її ситуацію.
Тоді у жовтні 1886 року один з апостолів і два президенти місій несподівано приїхали у ту місцевість. Хосе Яньєс розповів їм про страждання своєї матері. Брати швидко приїхали у дім Десідерії. Десідерія була рада зустрічі зі старійшиною Ерастусом Сноу, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросила його покласти руки їй на голову для надання благословення священства.
Під час візиту братів новий президент місії Хорас Каммінгс здивував Десідерію важливою новиною. Він сказав їй, що перший переклад Книги Мормона іспанською мовою знаходиться на завершальній стадії у Солт-Лейк-Сіті. Десідерія відразу ж попросила примірник Писань, які мали надійти.
Через місяць президент Каммінгс повернувся в дім Десідерії з примірником книги. Він так написав про цю зустріч: “Відвідав літню сестру Яньєс, яка вже недієздатна, і подарував їй не переплетену Книгу Мормона, яку я попросив прислати з Юти. То був перший примірник іспанською мовою, який ми отримали в Мексиці. … Здається, вона була дуже задоволена”6. То був останній візит місіонера до Десідерії за її життя на землі.
Відокремлена, але не забута
У 1889 році, рівно через 10 років після того як відновлена євангелія з’явилася у центральній Мексиці, провідники Церкви відчули спонукання перемістити обмежені ресурси Церкви для створення колоній на півночі Мексики. Члени Церкви поблизу Мехіко, знаходячись на відстані 1600 км від колоній, почувалися як вівці без пастиря, оскільки місіонери переїхали на північ. Хоча Десідерію оточувала її сім’я, вона знала, що їм доведеться жити за євангелією в ізоляції. Це означало, що за життя вона ніколи не матиме благословення приєднатися до Товариства допомоги або отримати храмові благословення.
Але вона знала, що Господь знає її. Через Своїх служителів Господь виявив своє бажання служити кожному в Своїй кошарі. Завдяки сну, благословенню священства і Книзі Мормона Десідерія могла свідчити про абсолютну впевненість у тому, що Бог піклується про її духовні й мирські потреби. Хоча це знання не захищало від труднощів і випробувань у житті, воно давало їй упевненість, що Господь завжди полегшить її тягарі.
Довготривалий спадок
У 1903 році місіонери знову повернулися на південь Мексики. То був перший візит, починаючи з 1886 року. Вони зустрілися з Хосе, який коротко розповів, що Десідерія витерпіла до кінця і залишила спадок віри, сказавши, що і його дружина, і його мати “померли, маючи непохитну віру в мормонізм” і що він “сподівається померти у мормонській вірі”7.
Після свого сну Десідерія обрала шлях євангелії, ставши латиноамериканською піонеркою в Церкві. Насіння віри, посіяне нею завдяки сну в 1880 році, не загинуло; воно проросло, оскільки Десідерія уклала завіт хрищення і витерпіла випробування з вірою. Десідерія могла легко залишити той духовний шлях, оскільки вона і її сім’я жили за євангелією в ізоляції від основної Церкви, але вона втрималася. Вона знала, що Бог дбає про неї і наглядає за тією невеличкою частиною світу, де вона жила.
Хоча Десідерія не могла виходити з дому, вона стала прикладом віри, старанності, послуху і сили не лише для своєї сім’ї, але також для кожного з нас у наших намаганнях зберігати піонерський дух.