До нових зустрічей
Ті, хто в останньому фургоні
З виступу на жовтневій генеральній конференції 1947 року “To Them of the Last Wagon” (Тим, хто в останньому фургоні)
В останньому фургоні були відданість, вірність, цілісність, а понад усе—віра в Братів та в Божу силу.
Фотографія відGetty Images
Я б хотів дещо розповісти про останній фургон у кожному з довгих обозів, що повільно долали свій шлях рівнинами. …
Там у кінці, в останньому фургоні, вони не завжди могли бачити Братів, які йшли попереду, і блакитне небо їм часто застилала величезна густа хмара куряви. Однак день за днем ті, хто був у останньому фургоні, просувалися вперед, змучені та стомлені, з болем у ногах, іноді майже повністю виснажені, однак спираючись на віру в те, що Бог їх любить, що відновлена євангелія є істинною і що Господь веде і скеровує Братів, які йдуть попереду. Іноді ті, хто був у останньому фургоні, коли їхня віра сягала свого піку, мигцем бачили слави целестіального світу, але це здавалося таким далеким, і видіння так швидко зникало, бо тягар потреб і втома, і тривога, а іноді й розпач ніколи не відступали.
Коли видіння згасало, серце опускалося. Але вони знову молилися і рухалися вперед, майже без похвали, з дуже незначним підбадьоренням і без жодних лестощів. … Однак у останньому фургоні були відданість, вірність, цілісність, а понад усе—віра в Братів та в Божу силу і в доброту. …
Тож крізь куряву і багно … вони пробиралися вперед через каньйони до долини, яка обіцяла їм спочинок і домівку. …
Однак для тисяч цих міцних душ незламної віри і виняткових здібностей це не було кінцем подорожі.
Брат Бригам [Янг] знову кликав їх під стяги царства Божого і посилав засновувати поселення в долинах, ближніх і далеких, у неозорих горах, де можна було знайти прихисток. Тож знову вони накладали ярмо на волів, запрягали їх у фургони і … повільно прокладали шлях до нових долин, знову покладаючи довіру, бо мали велику віру в мудрість і божественне скерування свого Мойсея. …
І тисячі за тисячами тих десятків тисяч, починаючи з перших і до сьогодення, усі є Божими обранцями; вони виконали своє покликання і підкорилися долі так само смиренно і повною мірою, як і брат Бригам та інші в свої покликаннях, і Бог за це їх нагородить. Вони були піонерами у слові, у думці, у ділі та у вірі, так само як і ті, хто виконував важливіші завдання. Розбудова цієї гірської імперії не здійснювалася таємно жменькою обраних, але величезною кількістю людей, які потоком лилися з різних країн, які приїхали і трудилися, з вірою йдучи за Богом покликаними провідниками. …
Тож цим скромним, однак величним душам … я смиренно виражаю свою любов, повагу, моє благоговійне шанування.