Руки Господа
Служіння—невід’ємна складова віри, тому сестри Київського колу Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів зібралися, щоб послужити дітям з дитячих будинків, розташованих у Київській області. Перед настанням зимових холодів вони вирішили сплести теплі шапочки та виготовити шарфики тим, кому вони дуже потрібні.
Під час служіння панувала затишна і благоговійна атмосфера. Усі тихо розмовляли і слухали надихаючу музику. Увійшовши до просторої зали, де відбувалося служіння, можна відразу було відчути той настрій, який охопив усіх присутніх: світлий, добрий і радісний. І хоча сестри були зосереджені на роботі, на їхніх обличчях сяяли щирі усмішки.
“Коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Мосія 2:17). “Я дуже люблю цей вірш з Писань,—сказала Олена Демченко.—Кому б я не служила, я завжди думаю, що роблю це для Господа. Особливо, коли можу підставити свої руки, щоб допомоги дітям. Мені дуже хочеться, щоб ті діти, кому ми зараз готуємо теплі речі, відчули, що вони не самотні, щоб вони відчули нашу любов, турботу і те, що вони—діти Бога”.
Тетяна Полякова, яка також брала участь у проекті, розповіла: “Колись моя донька потрапила до лікарні. З нею в палаті лежала дівчинка з інтернату. У неї було одне єдине платтячко, і я ніколи в житті не бачила, щоб хто-небудь ставився до речей так дбайливо, як вона. Помилувавшись платтячком, вона дуже акуратно його складала. Її ніхто не провідував, і тому я попросила чоловіка, щоб він, окрім їжі, приніс для неї ще що-небудь. Він приніс яскраві носові хустинки. Яка ж вона була щаслива! Розглядала їх, як картини. Я буду пам’ятати це все своє життя. Тому коли переді мною постав вибір—їхати на служіння дітям чи на прибирання в парку, де також у цей день відбувалося служіння нашої Церкви, я, звичайно ж, вибрала служіння дітям. Думаю, дуже важливо, з якими почуттями ми це робимо. Вірю, що ті речі, які ми пошиємо чи сплетемо, зігріють дітей нашим теплом”.
“Мені здається важливим у нашій сьогоднішній зустрічі те, що ми відчуваємо особливу єдність,—зауважила Катерина Ніпорка.—Коли ми збираємося разом, щоб допомогти іншим, це викликає в нас почуття радості й любові одна до одної, а також до тих, кому ми служимо”.
“Мене сповнює вдячність до усіх, хто прийшов на служіння,—сказала Тетяна Подводова, президент Товариства допомоги Київського Українського колу.—Я відчуваю ніжність до тих, кому ми служимо. Коли ми помолилися і заспівали гімн, у серце увійшли тиха радість і благоговіння”.
Президент Спенсер В. Кімбол навчав тому, що Бог, зазвичай, задовольняє наші потреби через інших людей (див. Учення Президентів Церкви: Спенсер В. Кімбол, 2006, с. 88), і плоди праці сестер, які взяли участь у служінні, ще раз підтвердили, що зібравшись разом, ми багато можемо зробити для того, щоб життя інших стало кращим.