Служіння в Церкві
Де нам знайти допомогу
Автор живе в штаті Юта, США.
Товариство допомоги—це місце, де сестри в будь-яких ситуаціях можуть і повинні знаходити допомогу, піклуючись, служачи і люблячи одна одну.
Ілюстрація Емілі Шей
Коли ми з сім’єю жили у Лас-Вегасі, шт. Невада, я деякий час служила президентом Товариства допомоги приходу. Я раділа чудовій дружбі з прекрасними сестрами в нашому приході. Мені подобалося планувати надихаючі заходи, проводити збори Товариства допомоги, відвідувати збори з провідниками приходу і служити сім’ям.
Я витрачала багато часу, відвідуючи сестер вдома, щоб поспілкуватися з ними. Я також служила матерям, які були виснажені, хворі або просто переобтяжені—сестрам, які потребували втіхи, як духовної, так і фізичної. Я відчувала себе щасливою та потрібною, і разом з цим виконувала свої обов’язки молодої матері шістьох дітей.
Потім моє життя раптово змінилося.
Моєму чоловіку запропонували кращу роботу в іншому штаті, і він погодився. Через місяць ми упакували речі й залишили наш дім у сонячному Лас-Вегасі, щоб перебратися у маленький орендований будиночок в холодному Каспері, шт. Вайомінг. Саме в тиждень нашого переїзду я дізналась, що вагітна—у мене двійня!
Того вечора, коли ми прибули в наш орендований дім, мій стан здоров’я значно погіршився. Пам’ятаю, як лежала в ліжку, ледь здатна поворухнутись, і дивилась, як мій чоловік піклується про дітей і розвантажує наші речі з машини. Це стало початком найстрашнішого фізичного випробування в моєму житті. Протягом наступних чотирьох місяців мене постійно нудило і в мене майже не було сил, щоб служити своїй сім’ї, піклуватися про наших дітей та, іноді, готувати їжу.
Поки мій чоловік пристосовувався до своєї нової роботи, я пристосовувалася до нашого нового міста і записала наших чотирьох дітей у школу. Наш маленький орендований дім був заповнений вщерть, і кілька тижнів ми жили серед ящиків. Я щоранку проводжала наших маленьких школярів до дверей, а потім проводила цілий день на дивані, поки двоє моїх малюків гралися поруч.
Одного ранку, коли діти пішли до школи, хтось подзвонив у двері. Один з моїх малюків відчинив двері й там стояла сестра з президентства Товариства допомоги нашого нового приходу. Вона тримала кошик з пригощенням і з нею була її дочка. Вона зайшла познайомитися зі мною і запросити в приход.
Мені було соромно.
Я лежала на дивані, все ще в піжамі, тримаючи біля себе відро. Двоє моїх напіводягнених малюків гралися на захаращеній підлозі серед ящиків, які ще потрібно було розпакувати.
Ця чудова сестра зайшла і поставила свій кошик на край стола. Потім вона сіла у нашій захаращеній вітальні й поспілкувалась зі мною, розпитуючи все про мене та нашу сім’ю.
Коли ми говорили, мене охопило смирення. Лише місяць тому я була, як вона: відвідувала людей і пропонувала допомогу. Тепер ситуація змінилась. Я майже весь час лежала вдома на спині серед повного безладу, відчайдушно потребуючи допомоги. Я почувалась самотньою, приголомшеною і опинилась у ситуації, з якою не могла впоратись самотужки. Я була однією з тих сестер, які потребували допомоги. Господь швидко і успішно нагадав мені, що мені потрібен Він і допомога, яка надається через Його слуг.
Коли вона пішла, я дивилася на її вітальний кошик на моєму столі, й це принесло мені полегшення і сповнило світлом. Наступні кілька тижнів я куштувала те, що було в кошику, і була вдячна за початок нашої дружби, оскільки ця сестра приходила знов і знов, надаючи допомогу і підтримку протягом тих важких місяців. Я по-новому навчилася цінувати надію і допомогу, яку одна сестра може принести і надати іншій.
Через кілька місяців ми придбали будинок достатньо великий для нашої зростаючої сім’ї. Моя важка вагітність завершилась народженням двох чудових дітей. А ця добра сестра з Товариства допомоги стала моєю близькою подругою і продовжує зміцнювати й надихати мене своїм свідченням та прикладом. Я часто згадую той важкий ранок, коли вона вперше завітала до мене, і відчуваю вдячність за те, що вона виконала свій обов’язок.
Я свідчу, що всі ми “є жебраками” перед Богом (див. Мосія 4:19). Наші обставини можуть змінитися в будь-яку мить, змушуючи по-новому усвідомити, як сильно ми залежимо від нашого Батька—і від тих, хто служить нам від Його імені. Зараз я знаю більше, ніж будь-коли раніше, що Товариство допомоги—це місце, де сестри в будь-яких ситуаціях можуть і повинні знаходити допомогу, піклуючись, служачи і люблячи одна одну.