Свято Великодня
Навесні ми разом з іншими людьми у світі святкуємо Великдень—день Христового Воскресіння. Наші оселі прибрані, спечені паски, розмальовані крашанки, підготовлені красиві вишиванки. Вранці багато людей, вдягнувши святкове вбрання, йдуть до церкви.
Усе це зовнішні ознаки свята. Вони дійсно допомагають нам налаштуватися на особливий лад. Але чи достатньо цього для справжнього святкування Христового Воскресіння? Якщо це все, і наступного дня ми забуваємо про суть Великодня, нічого не змінивши в наших серцях, то це саме той випадок, про який ми читаємо в Книзі Мормона: “Бо цей народ наближається до Мене своїми вустами, і своїми губами шанує Мене, але віддалив свої серця від Мене, і своєму страхові до Мене він навчається за приписаннями людей” (2 Нефій 27:25).
Тож яким має бути справжнє святкування Христового Воскресіння? І чому багато хто згадує Його смерть на хресті і Воскресіння, що потім настало, але забувають про Його страждання в Гефсиманії, зцілення хворих і повернення до життя тих, хто помер? Намагаючись відповісти на ці запитання, ми підходимо до двох питань, які поставив Президент Гордон Б. Хінклі, перефразовуючи слова Понтія Пилата, сказані більш як дві тисячі років тому: “Що нам робити з Ісусом, що зветься Христос? Що нам робити з Його вченням, і як нам зробити його невід’ємною частиною свого життя?” (див. Матвій 27:22).
Звісно ж, дотримуватися певних традицій значно легше, ніж намагатися змінити себе, приборкуючи власні неправедні бажання, і приходити до покаяння, приносячи в жертву нашому Спасителю скрушене серце й упокорений дух. Адже Він відстраждав у Гефсиманському саду і помер на хресті, і воскрес, щоб викупити кожного з нас: “Отже, викуплення приходить у Святому Месії і через Нього; бо Він сповнений благодаті й правди. Послухайте, Він віддає Себе в жертву за гріх, щоб задовольнити закон повною мірою для всіх тих, хто має скрушене серце і упокорений дух; і більше ні для кого не можна буде задовольнити закон повною мірою” (2 Нефій 2:6–7); “… бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення,—то не любе воно Тобі буде. Жертва Богові—зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!” (Псалом 50:18–19).
Тому зовнішні елементи свята—це неначе принесення жертви цілопалення. І як перший крок—це й непогано, але за ним мають іти такі вчинки, які б допомагали нашим серцям наближатися до Господа. Ці кроки ми робимо в нашому повсякденному житті, живучи за законами євангелії, наслідуючи приклад Спасителя. Нам необхідно відгукнутися на Його заклик: “Якщо ви Мене любите,—Мої заповіді зберігайте” (Іван 14:15).
Ми знаємо, що перша і найбільша заповідь—любити Господа Бога і свого ближнього. Саме на любові основується увесь закон і пророки. Саме любов має стати для нас, послідовників Ісуса Христа, фундаментом у нашому зростанні. Саме на любові ми маємо зосередити всю свою увагу і зусилля. І тоді все стане на свої місця.
Один із виявів любові—це милосердя. У нас є милосердя, якщо ми лагідні серцем і якщо, отримавши свідчення від Святого Духа, ми визнаємо, що Ісус є Христос. Але якщо наше серце не готове, то ми не зможемо мати віри і надії, а отже ми не підходимо, аби нам бути причисленими до людей Його Церкви.
Але якщо ми взяли на себе ім’я Ісуса Христа і живемо за Його заповідями, то стаємо Його послідовниками. Ми ті, хто відгукнувся на Його заклик прийти до Нього і взяти на себе хоча б маленьку часточку Його ярма. Ми ті, хто готовий ставати поруч з нужденними і підставляти своє плече, аби величний Божий план щастя спрацював для якомога більшої частини людства. Тоді ми будемо гідні почути натхненні слова Господа: “Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця” (Іван 15:14–15).
Яка це радість і насолода—бути друзями Ісуса Христа! І нам вдасться ними бути, якщо ми зосередимося на любові. Розумію, як іноді нелегко буває любити. Особливо тоді, коли тебе ображають, або завдають болю. Але чи хтось обіцяв, що буде легко? Постійна і наполеглива робота над собою потребує значних зусиль. Та лише завдяки їм ми зможемо наближатися до Спасителя.
Я знаю, що Ісус є Христос. Він—Син живого Бога. Він помер на хресті і воскрес на третій день. Я свідчу, що Він переміг смерть, розірвавши її пута і подарувавши кожній людині шанс бути спасенною, отримати можливість повернутися до рідної домівки, до наших Небесних Батьків.