Храм—найсвітліше місце на землі
Храм для моєї доньки Іванни—це найсвітліше місце на землі. Коли їй було два роки, вона вперше відвідала храм у Німеччині. Дорога туди була довга і важка, особливо для маленької дитини, тому я думала, що вона більше не захоче їхати туди. Але Іванна просила, навіть зі сльозами, щоб я брала її з собою кожного разу, коли їхатиму до храму знову. І я це робила.
В одній із поїздок президент храму звернув увагу на маленьку Іванку, яка сиділа і чекала на мене біля входу. В той день він виписав їй “храмову рекомендацію”, де стояв його підпис, було написане її ім’я і те, що вона може приходити до храму. І хоч ця рекомендація не була справжньою, для Іванки вона була найдорожчим документом.
З того дня Іванка, гарно одягнена, йшла по переходу до дверей і натискала на дзвінок біля дверей, оскільки вона була маленька і не могла сама їх відчинити. Виходив храмовий служитель і проводив Іванку до храму, де вона сідала на стілець і могла чекати мене годинами. Її це не бентежило, головне—що вона була у храмі.
Коли Іванні мало виповнитись 11 років, вона почала запитувати мене, чому в храмі не можна служити з 11 років. Я пояснювала, що ми маємо бути підготовленими до того моменту, коли ввійдемо в Дім Господа, і ці правила встановив Сам Бог. Але Іванну моя відповідь не заспокоїла. Тоді я порадила їй поставити своє запитання в листі пророку і запитати, чи може бути змінений вік для дітей, щоб їм відвідувати храм. Я навіть і не думала, що Іванна напише листа. Але вона написала. Чоловік її старшої сестри дав їй адресу, і вона відправила листа, про якого ми навіть не здогадувались. Листа вона відправила в березні, і 5 травня їй прийшла відповідь від помічника Першого Президентства Церкви.
Ми були дуже раді і здивовані, що маленьку дівчинку з України почув пророк. В листі була висловлена подяка за її листа і повідомлялося, що вік для членів Церкви, які беруть участь в обрядах хрищення та конфірмації за померлих, не зміниться.
Іванна була щаслива, що їй відповіли. Тепер вона точно знала, що їй доведеться чекати цілий рік, щоб отримати дозвіл на виконання роботи за померлих. Я її підбадьорила, сказавши, що цей рік швидко пролетить, а зараз у неї є можливість послужити живим, тим, хто потребує допомоги.
Рік минув дуже швидко, і коли Іванна вперше служила у храмі—це було для неї дійсно велике свято. Зараз дочці 14 років, і кожного місяця вона відвідує храм, для неї це складова її життя і важливе служіння.