Як простити саму себе
Автор живе в штаті Юта, США.
Мені не потрібно було продовжувати карати себе, оскільки Ісус Христос вже спокутував мої гріхи.
Вже минуло п’ять місяців, а я ще не могла простити себе. Відтоді, як я стала на слизький путь і вчинила те, чого соромилась, я відчувала наче скочуюсь по спіралі вниз. Відчуття сорому ставало все сильнішим щоразу, коли я робила щось, на мою думку, неправильне. Я не могла відчувати мир.
Я молилася про прощення і навіть відчула, що Бог простив мене. Але я не могла простити саму себе. Як же я могла, якщо я згрішила? Я продовжувала бичувати себе знов і знов, заважаючи собі рухатися вперед.
Відчуваючи це, я поїхала на літню молодіжну конференцію, де ми значною мірою зосередили наше навчання на Спокуті Спасителя. Одного дня я знайшла уривок у книзі Еноша, де було сказано: “Енош, твої гріхи прощені тобі, і ти будеш благословен.
“І я, Енош, знав, що Бог не може обманювати; отже, моя провина була змита” (Енош 1:5–6).
Мене вразили ці слова. Я усвідомила, що, подібно до мене, Енош вчинив щось неправильне і потребував прощення. Він навіть описав свої зусилля, щоб отримати прощення, як боротьбу перед Богом (див. Енош 1:2). Але зрештою, після того, як Енош молився цілий день і ніч, він відчув мир. І коли він запитав: “Господи, як це сталося?”, Господь відповів: “Через твою віру в Христа” (Енош 1:7, 8).
Ось воно що! Енош мав віру в Ісуса Христа. Якщо Енош міг дозволити, щоб Спаситель змив його провину, чому б і мені не дозволити Йому принести такий самий мир у моє життя? Відтоді щоразу, коли я відчувала, що не можу простити себе, я думала про любов Ісуса Христа і Його прощення. Я молилася про здатність позбутися своїх поганих почуттів і більше не відчувати сорому. На це пішов деякий час, але після багатьох молитов я вже не мала того жахливого відчуття постійно. Я нарешті відчула мир.
Завдяки цьому досвіду я багато чого дізналась про благодать Христа. Після того, як я згрішила, я відчула смуток для Бога, молилась, покаялась і відчула підтвердження, що Бог мене простив. Втім я продовжувала карати себе. Зрештою я усвідомила, що мені не слід змушувати себе страждати за вчинення того гріха, оскільки Ісус Христос вже сплатив за нього Своєю Спокутою. Йому безперечно було важко і болісно, але Він все одно прагнув відстраждати, щоб не довелося страждати мені.
Відтоді я навчилася покладатися на Ісуса Христа і дозволила Його миру сповнити моє життя завдяки зміцненню стосунків з Ним та Небесним Батьком. Я намагаюся молитися і читати Писання, особливо Книгу Мормона, кожного дня. Я намагаюся брати участь у надихаючих заходах і користуватися пристойними медіа.
Я все ще роблю помилки, але я знаю: якщо я каюся і роблю все, що в моїх силах, Ісус Христос благословить мене Своєю благодаттю. Покладаючись на Нього і Небесного Батька, я більше не відчуваю почуттів провини і сорому. Мені знайомий мир, який приносить віра в Ісуса Христа, і, завдяки йому, я міцніша.