Місцеві новини
“Планування—Божествена риса”
У 1911 році група з п’яти чоловіків на чолі з норвежецем Руалом Амундсеном досягли географічного південного полюсу та безпечно повернулися в базовий табір. Вони на п’ять тижнів випередили групу на чолі з британцем Робертом Фальконом Скоттом. Пізніше Амундсен дізнався, що британська група загинула на шляху назад. Амундсену було 38 років. Його підготовка до цієї події почалася тоді, коли на 21-ому році свого життя той вирішив кинути медицину та зайнятися дослідженнями полярних широт. Він систематично готувався до своїх досліджень, бо знав, що успіху не досягти без підготовчої роботи. Для Амундсена було характерно приділяти підготовчій стадії своїх експедицій виняткову увагу. Ці слова дуже точно характеризують його: “Перемога очікує того, у кого все гаразд,—і це називають удачею. Поразка спіткає того, хто не спромігся прийняти вчасно необхідних заходів,—і це називають невдачею”. Подорожі в безлюдяних місцях вимагають ретельного планування, бо неможливо, наприклад, посеред океану повернутися за необхідною річчю, яка виявилася вкрай необхідною. Це також можна порівняти з життям після смерті—ми зможемо в ньому користуватися лише тим, що приготували на землі.
Цього року Президентство Східноєвропейської території надрукувало план нашої “подорожі” до більш близьких стосунків зі Спасителем. Наші керівники попросили нас спланувати своє повсякденне життя таким чином, щоб мати час на наступне—молитва, особисте та сімейне вивчення Писань, День Суботній, відвідування храму, місіонерська робота. Можливою спокусою є думати, що ці процеси є і так природними в нашому житті (“як я можу спланувати духовність, якщо я й так духовний?”, “моє життя і так ‘в нормі’”). Тим не менш, поразки саме в цих простих, але життєво-важливих аспектах можуть унеможливити наше повернення в Небесний дім—саме “через легкість шляху” (див. Алма 37:46). Цар Веніямин розумів значущисть духовної структури життя людини, коли сказав: “Але ось що я можу сказати вам, якщо ви не будете стежити за собою, і вашими думками, і вашими словами, і вашими ділами, і не будете виконувати заповідей Бога, і не продовжуватимете вірувати в те, що ви чули про пришестя нашого Господа, аж до кінця вашого життя, тоді ви повинні загинути” (Мосія 4:30). Думки людини—це насіння її вчинків, які формують звички, які, в свою чергу, окреслюють життя.
З огляду на все вище згадане, ми маємо бути пильними, аби не припуститися фатальних помилок на етапі духовного планування, поки є можливість уникнути серйозних наслідків непродуманих дій. В меншому масштабі—служачи в покликаннях та вирішуючи побутові питання ми маємо навчитися навичкам ефективного планування, від якого залежить якість нашого життя. Завдяки сучасним технологіям кожен може (і кожному слід) вести особистий календар, в якому мають бути заплановані всі важливі події та процеси—час на особистий духовний та фізичний розвиток, важливі сімейні події, зустрічі по роботі, покликанню та інше. Коли ми впорядковуємо своє життя на етапі духовного “сотворіння” (планування), ми маємо більше впевненості в житті, більше часу на процеси, які формують наш характер, наше життя стає більш збалансованим та передбачуваним. Врешті-решт той, хто планує, має перевагу над тим, хто не планує. Крім планування повсякденних подій, нам слід ретельно планувати кроки для досягнення особистих, церковних та робочих цілей. Звісно, що будь-який план не є досконалим, але він визначає напрямок і створює умови для подальшого навчання й зростання. Брати повну відповідальність за планування, прийняття рішень та відповідні наслідки—це та риса, яку ми маємо виховати в собі, щоб стати більш схожими на Небесного Батька.