Наші домівки, наші сім’ї
Гекони, цвіркуни й час із дітьми
Автор живе в штаті Мейн, США.
Я ніколи не уявляла, що рептилії матимуть вплив на мої стосунки з сином.
Ілюстрація Девіда Гріна
Мій син Даллін завжди любив рептилій. А я, на противагу, ніколи їх не любила. Ми дозволили йому завести рептилію за умови, що тваринка, яку він обере, поміститься в шланг пилососа, якщо вона опиниться поза кліткою, поки він буде в школі. Ми розглянули кілька варіантів—від жаб до ігуан,—перш ніж зупинилися на двох бархатистих леопардових геконах на ім’я Фаз і Даян.
Нові улюбленці Далліна приєдналися до нашої сім’ї, коли йому було сім років. Однією особливістю утримування геконів, про яку я не знала, було те, що їх раз на тиждень треба годувати цвіркунами—живими цвіркунами. Упродовж років ми з Далліном вирушали на “перегони за цвіркунами”. Найчастіше це було в незручний час, зазвичай увечері, коли ми намагалися випередити годинник перед закриттям зоомагазину.
Даян прожила лише три роки, але Фаз прожив багато років і був здоровим та веселим. Майже під кінець навчання у школі Далліну дали завдання підготувати виступ на уроці риторики з використанням наочних матеріалів. Він звернувся до мене з чоловіком за ідеями. Ми запропонували йому розповісти про леопардових геконів, тому що він уже знав про них так багато і міг принести Фаза як наочність. Тоді Даллін сказав нам, що Фаз помер.
“Справді? Коли він помер?”— запитала я з недовірою.
Даллін сказав нам, що Фаз помер тиждень тому.
“Він у моїй кімнаті, але не хвилюйтеся. Він не буде смердіти. Я поклав його у два пакети”.
Побачивши наше здивування, Даллін пояснив: “Я проводжу експеримент. Хочу побачити, як він розкладається”.
Експеримент Далліна перетворився на дещо більше за спостереження того, як розкладається гекон. Він уповільнював процес, поміщаючи Фаза в морозильник на пару тижнів, а потім виймаючи його, щоб він знову розкладався.
Минув рік. Коли Даллін уже був на місії, я мила морозильник і в глибині знайшла Фаза, все ще загорнутого у два пакети. Оскільки я готувала для Далліна посилку, то подумала, що було б цікаво продовжити цей маленький експеримент. Я обережно поклала Фаза в коробку, загорнула в красивий чорний у білий горошок папір і акуратно поклала в посилку з написом: “У твоїй посилці сюрприз”. Потім я з нетерпінням чекала відповіді.
Він писав: “Я думав про того гекона з того часу, як знову отримав його. Правду сказати, не стільки про гекона, скільки про час, який ми кожного тижня проводили в автомобілі, коли їхали за цвіркунами або в інших справах. Ти ділилася ідеями, історіями та своїм свідченням, поки ми їхали в машині. То було хорошим приводом, щоб поїхати з тобою і поговорити (я не дуже багато говорив, однак слухав)”.
Ми купували цвіркунів. Хто б міг подумати? Ми, батьки, не завжди можемо передбачити, що саме справлятиме вплив. Часто це відбувається непомітно. Це може траплятися, коли ми ввечері вкладаємо дітей у ліжко, разом катаємося на лижах або просто їдемо машиною кудись у справах. Нам треба знаходити час, щоб побути з дітьми.
Спаситель показав найвеличніший приклад турботи про дітей. Після того як Він цілий день навчав нефійців, Христос сказав людям привести до Нього своїх маленьких. Він став на коліна серед дітей і помолився. Після молитви Він заплакав. Після цього “Він узяв їхніх малих дітей, одного за другим, і благословив їх, і молився Батькові за них” (3 Нефій 17:21).
Ті діти знали, що Ісус їх любить. Він охоче провів з ними час. Він слухав їх, молився за них і благословив. Ті, хто був свідком цього, сповнилися такої сили, що, згідно з літописами, “око ніколи не бачило, також і вухо ніколи не чуло досі такого великого і дивовижного, як те, що Ісус, як ми побачили і почули, говорив Батькові” (3 Нефій 17:16).
Вплив, який Ісус Христос мав на тих дітей, тривав упродовж поколінь. Якщо ми виявляємо зацікавленість і приділяємо час нашим дітям, навіть якщо ми просто їдемо з ними купувати цвіркунів, то можемо сподіватися, що наш вплив також триватиме упродовж поколінь.