Як допомагати іншим людям отримати Господнє зцілення
Автор живе в штаті Юта, США.
Ми стаємо цілителями, коли сприяємо тому, щоб Господнє зцілення благословило людей, які страждають від фізичних, розумових або духовних хвороб.
Звільнення, художник Дженеді Пейдж, копіювання заборонено
Якось у неділю я прочитала вірш з Писань: “Істинно, істинно, Я кажу вам, це є Моя євангелія; і ви знаєте те, що ви повинні робити в Моїй церкві; бо ті діяння, які ви бачили, коли Я робив, є тими, які ви теж будете робити” (3 Нефій 27:21; курсив додано).
Я собі подумала: “Якими були діяння Христа на землі?” У першу чергу я подумала про дві речі: служіння і зцілення. Служити я можу, а як щодо зцілення? Звичайно ж, я неспроможна зцілювати інших, чи не так?
Я й сама нещодавно почала одужувати після операції, яка спричинила серйозну алергічну реакцію. Я відразу ж подумала про тих, хто допомагав мені під час процесу зцілення, і список був довгим. Якщо вони допомагали мені одужувати, то чи не могла б і я робити те саме щодо інших?
Кожен з нас може бути цілителем1. Навколо нас багато людей, які страждають від фізичних, розумових і духовних хвороб. Їх може благословити ваша допомога.
Відвідування хворих
У Moсія 4:26 сказано: “Я б хотів, щоб ви передали від вашого майна бідним, кожна людина згідно з тим, що вона має, тобто нагодувати голодних, одягти роздягнених, відвідати хворих і надати їм допомогу, духовну і матеріальну, згідно з їхніми потребами”.
Коли людина страждає від хвороби—чи то фізичної, чи розумової, чи духовної—вона може бути дуже самотня. Люди проводять багато годин на самоті в спальні чи в лікарняній палаті, намагаючись одужати, і їхній дух часто буває пригніченим. Оскільки темрява проникає все глибше, відвідування турботливого друга або члена сім’ї може принести світло в їхнє життя.
Те, як ми відвідуємо хвору людину, також може бути важливим. Кілька жінок відповіли на моє запитання, як інші люди допомагали їм під час процесу одужання. Джуді з Аризони, прокоментувала: “У важкі часи дуже допомагає здатність вислуховувати. Вислуховувати і не судити”. Здатність терпляче, щиро і з любов’ю вислухати є великою підтримкою тим, хто хоче одужати.
Лінда з Каліфорнії, США, розповіла, як їй допомогло відвідування подруги: “Я пам’ятаю тих особливих людей у своєму житті—особливо тих, хто дійсно міг вислухати й надати пораду під впливом натхнення від Духа. Овдовівши у 30 років з п’ятьма малими дітьми на руках, я глибше відчувала любов Небесного Батька і Спасителя завдяки моїй добрій подрузі Карен. Вона завжди відчувала, що мені потрібно, і завжди була готова вислухати. Я ніколи не почувалася самотньою, оскільки вона була постійним нагадуванням того, що як дочка Бога я маю чудовий зв’язок з Ним”.
Брати-служителі й сестри-служительки особливо вправно можуть оволодівати мистецтвом зцілення. Важливо відчувати потреби тих, хто страждає. Іноді короткий візит є доречним, оскільки хвора людина дуже стомлена. Іноді хворі самотні й нудьгують, тоді довший візит є тим, що вони потребують. Важливо також відчувати їхні індивідуальні особливості. Дехто хоче приватності й спокою, в той час як інші хочуть активної взаємодії й підтримки. Ми повинні спочатку визначити їхні потреби, а потім відповідним чином допомагати.
Нести тягарі один одного
Алма дуже красномовно описав наше зобов’язання наслідувати приклад Спасителя, коли в Книзі Мормона запитував віруючих, чи готові вони “прийти до кошари Бога і називатися Його народом, і … нести тягарі один одного, так щоб вони були легшими” (Moсія 18:8).
Кожен з нас несе багато тягарів. З ними важко справлятися, коли ми хворі або боремося з розумовими розладами чи духовними труднощами. Цілитель—це той, хто допомагає нести тягарі інших людей, коли вони страждають.
Шеннон з Юти, США, розповіла, як її сусіди допомагали їй: “У той день, коли ми поховали нашого маленького сина, ми повернулися з цвинтаря й побачили, що наші сусіди упродовж тих годин, поки ми були на похованні, зібралися разом і повністю змінили ландшафт нашого двору. Вони посадили красиві кущі, дерева, квіти й навіть новий газон. Хоча ми були поглинуті невимовним сумом, їхній вдумливий вияв любові й підтримки був для нас початком процесу зцілення. Кожного року, коли наш прекрасний двір оживає, він служить нагадуванням про те, що любов і життя є вічними. Той досвід став для нас дійсно священним і сповненим символізму. Ми його ніколи не забудемо”.
Коли мені поставили діагноз раку молочної залози, я служила президентом Товариства допомоги і балотувалася на переобрання до нашої міської ради. Мій чоловік втратив роботу, і в нас було багато інших серйозних випробувань у той час. Мої радниці глибоко прониклися закликом “нести тягарі один одного” й допомогли нести той тягар, який лежав на мені. Мій єпископ узяв на себе деякі з моїх обов’язків. Мій чоловік узяв на себе приготування їжі й догляд за домом. Я відчула смирення, спостерігаючи, що мої тягарі не зникли, але натомість їх зі мною розділили багато-багато людей, які виявили дар зцілювати.
Утішення
Алма також навчав, що послідовники Христа бажають “сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття” (Мосія 18:9).
Надавати втішення означає виявляти співчуття, доброту, вдумливість, турботу, любов і милосердя. Це означає огорнути хворих або стражденних люблячими обіймами, аби допомогти їм вистояти у стражданнях.
Луанн (ім’я було змінено) стикнулася з духовними й моральними труднощами. Ось її думки про тих людей, які її втішали: “Вони бачили не мене в тому стані, в якому я була, а мій прихований потенціал, потенціал стати кимось більшим, мудрішим і добрішим. Я озираюся на колишню себе й іноді почуваюся трохи збентеженою через свою необізнаність. Мені й досі трохи соромно за свої провини й гріхи. Однак після гострого відчуття збентеження й сорому в моє життя завжди проливається зцілюючий бальзам, яким є благодать, милість, прощення і любов. Коли я бачу навколо себе людей, які виявляють мені все це, жало зникає. І я бачу, що вони допомагають мені зцілитися. Можливо, було б точніше сказати, що вони створюють навколо мене атмосферу безпеки—такий собі кокон благодаті, у якому Спаситель, Головний Цілитель, може на мене впливати. Змінювати мене. Змінювати моє серце”.
Фрагмент картиниГілеадський бальзам, художник Енні Генрі Нейдер
Втішаючи хворих, дуже важливо спрямувати їх до Головного Цілителя. Сабріна з Юти сказала: “Немає кращого зцілення за те, яке може надати та людина, яка допомагає знайти шлях або повернутися до Бога. То може бути просте нагадування про давно відому істину: ти намагаєшся бути впертішим, ніж потрібно, і робиш усе своїми силами, не покладаючись на Бога”.
Необхідно бути чутливими до Духа, щоб утішати й допомагати хворим бути налаштованими позитиво. Був у моєму житті період, коли я не могла добре спати упродовж багатьох місяців—за всю ніч я мала дві-три години неспокійного сну. Я дуже страждала від почуття занепокоєння й виснаження. Я була у багатьох лікарів, однак це не дало жодного результату. Нарешті, одна подруга порадила звернутися до лікаря-святого останніх днів, який відразу ж поставив мені правильний діагноз. Однак те, що він сказав після цього, мене здивувало: “Меррілі, найголовніше, що тобі необхідно зробити, це передати своє занепокоєння Богові”. Після цього він порадив кожного дня короткий час розмірковувати про документ “Живий Христос: Свідчення Апостолів”.
Кілька разів я спробувала зануритися в ці розмірковування, однак безуспішно. Але я відчайдушно хотіла вилікуватися. Наступного дня я спокійно роздумувала про сильні слова: “Ми складаємо свідчення про реальність Його незрівнянного життя і безмежну доброчесність Його великої спокутної жертви”2. Мене сповнила радість, коли я заглибилася думками у свідчення про нашого великого Цілителя і зрозуміла, що знайшла втішення і спокій для своєї душі.
Звертати увагу
Вивчаючи Писання у спробі наслідувати Ісуса в тому, як Він зцілював, ми читаємо, що Ісус постійно робив одне й те саме: Він звертав увагу на людей навколо Себе.
Христос помічав людей. Він розмовляв з самарянською жінкою попри табу, які існували в тогочасній культурі. Він приділив час, щоб благословити дітей. Він їв з митниками й грішниками та служив прокаженим і вигнанцям. Він приділяв увагу кожному.
Як послідовники Христа, які намагаються оволодіти Його здатністю зцілювати, ми можемо почати дивитися на людей очима Христа. Ми можемо знайти час, щоб привітатися, усміхнутися, запитати, як пройшов день. Ми можемо ніколи не дізнатися про вплив того цілющого бальзаму, яким були наші зусилля, на людей, що потерпають від самотності, депресії, хвороб, слабкості або страждань. Навіть прості вияви любові можуть мати сильний вплив.
Якщо ми виконуємо роботу Христа і беремо участь у зціленні інших людей, на нас проливатимуться великі благословення. Як казав Христос: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,—те Мені ви вчинили” (Maтвій 25:40). Йому, хто зцілював кожного з нас, Йому, Хто огортав нас обіймами любові частіше, ніж ми навіть знаємо, Йому, Хто запропонував нам цілющий бальзам Його Спокути, ми можемо запропонувати наші незначні зусилля, щоб допомогти у зціленні наших братів і сестер. Таким і є істинне мистецтво зцілення.