Послання президентства території
Спасителі на горі Сіон
Відновлення євангелії в її повноті та чистоті дає нам великі благословення. Іноді можна почути, як важко людям розуміти Священні Писання. Але завдяки Першому видінню та багатьом подіям, що відбулися потому, ми можемо бачити принадність, бездоганність і красу вчень нашого Спасителя в останні дні.
Один місіонер, який недавно завершив своє служіння, поділився зі мною історією, яка сталася з ним під час його місії. Чоловік, який цікавився Церквою, сказав, що на одне запитання місіонери ніколи не зможуть йому відповісти. Він відкрив Старий Завіт, Овдій 1:21, та прочитав: “І спасителі прийдуть на гору Сіон”. З переможним виглядом він сказав, що Спаситель один, і місіонери його вчили, що Він один й іншого немає. Його запитання полягало в тому, що то за спасителі у множині. Чоловік був упевнений, що загонить місіонерів у глухий кут, знайшовши щось таке, про що вони ніколи не чули.
Але місіонери з радістю сказали, що їхнє послання базується саме на цьому вірші. Їхнє щастя не мало меж. Чоловік був здивований та уважно слухав кожне їхнє слово, дивлячись, як світяться їхні очі, коли вони діляться радістю відновленої Євангелії.
В Іван 3:5 написано: “… Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже”. Достатньо категорично та однозначно. Висновок з цього вірша простий—якщо людина не була охрищена, то в Царство Боже вона не увійде. Наскільки, згідно з цим віршем, страшно не знати відновлену євангелію. Постає багато запитань щодо милості та любові Бога до Його дітей, а головне—щодо Його справедливості. Але також ми читаємо у 1 Коринтянам 15:29: “Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих?” Тобто вже в ті часи був якийсь обряд хрищення за померлих.
З Нового Завіту ми дізнаємось, що “Він і духам, що в в’язниці були, зійшовши, звіщав” (1 Петра 3:19). Померлим не тільки дано можливість отримати обряди, але й почути євангелію та прийняти її. “Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію…” (1 Петра 4:6). Померлі, які у житті не дізналися про відновлену євангелію та не мали можливості отримати її обряди, завдяки Його милості та справедливості можуть бути спасенними. “Стосовно звільнення духів з в’язниці, звичайно ж, ми віримо, що це може бути зроблено лише після того, як євангелію буде проповідувано їм в дусі, після того, як вони приймуть її, а робота, необхідна для їхнього викуплення, буде виконана заради них живими” (Gospel Doctrine, 438).
Дивовижна, довгоочікувана подія відбулася 3 квітня 1836 року. Про неї написано в УЗ 110. Пророку Джозефу Сміту та Оліверу Каудері в храмі у місті Кертленді явилися небесні посланці, через яких були відновлені обряди євангелії та передані ключі. Серед них був Христос, Який проголосив, що прийняв цей храм та пообіцяв великі благословення, які будуть пролиті завдяки храму і роботі, яка розпочалася з цього храму (УЗ 110:7–10). Потім явився Мойсей та “ввірив ключі збирання Ізраїля” (УЗ 110–111). У вірші 12 ми читаємо про явлення пророка Іліяса, який “ввірив розподіл євангелії Авраама”. А потім “велике і славетне видіння раптом відкрилося” (УЗ 110:13–16). З’явився пророк Ілля, про прихід якого говориться в Малахія 4:5–6.
Відновлення обряду хрищення за померлих—це лише частина того, що зробив пророк Ілля. Найвища мета храмової роботи—це запечатування сімей на вічність.
Ще один місіонер, який недавно повернувся з місії, поділився історією про те, як вони з напарником намагалися навчати батька родини, який не був членом Церкви, але його дружина і діти колись охристилися і пізніше припинили відвідувати збори. Батька цікавило лише дружнє спілкування з місіонерами. Він казав, що достатньо просто бути хорошою людиною, а обряди зовсім не потрібні для щастя. День у день місіонери пробуджували в ньому інтерес до відновленої євангелії. А коли він почав дізнаватися про храм, у нього стало виникати все більше й більше питань. Він дізнався, що сім’ї можуть бути разом навіки, а не доки смерть не розлучить їх, як говориться на церемоніях укладання шлюбу. Він плакав, коли усвідомив, що принадність євангелії в тому, що Бог хоче, аби він, його дружина і діти були разом на всю вічність.
“Повинний бути встановлений зв’язок між батьками й дітьми, дітьми й батьками, поки вся сім’я Бога не буде поєднана в єдиний ланцюг, і всі вони не стануть сім’єю Бога і Його Христа” (“Discourse by President Joseph F. Smith”, Millennial Star, 4 Oct. 1906, 628–629.)
Ми стаємо учасниками спасительної роботи, виконуючи в храмі обряди за померлих. Як без Христа ми не можемо розраховувати на спасіння, так і без нашої роботи ті, хто пішли за завісу, не можуть отримати повноту благословень спасительних обрядів. Саме тому в Овдій 1:21 написано про спасителів. Повнота відновленої євангелії дає нам цей привілей і благословення об’єднання у вічні сім’ї. В УЗ 128:18 написано: “… Бо нас без них не можна зробити досконалими, так само і вони без нас досконалості не можуть одержати”.
Я свідчу вам про те, що відновлена євангелія у своїй повноті дає нам нескінченну, вічну радість. Ми можемо поділитися нею з поколіннями наших сімей, які жили до нас та житимуть після нас. У цьому полягає любов, справедливість і милість нашого Небесного Батька.