Не можу придумати кращого способу розпочати свій день, ніж вивчення Писань
Привіт! Мене звати Сергій. Мені 24 роки. Менш ніж 6 місяців минуло, як закінчилось моє служіння на місії повного дня. Служіння на місії було дивовижним етапом мого життя. Мені не вистачить слів, щоб описати ті дива, свідком яких я став. Тож не дивно, що після повернення додому, я повчав сумувати за місією, за напарниками, за друзями, яких ми навчали, за містами, в яких я побував, за членами Церкви в тих містах… Проте найбільше я сумував за тим сильним, але лагідним щоденним впливом Святого Духа. Цей вплив нікуди не зник, але стало важче зосереджуватися на ньому. Він став, як радіохвиля, яку стало набагато важче впіймати. Звісно, я почав шукати такий собі підсилювач сигналу. Однією з деталей, якої мені не вистачало, виявився інститут релігії.
Я почав навчання в церковній системі освіти під назвою Pathway. Однією з умов навчання в цій програмі є відвідування класів інституту релігії. Керівники Pathway запропонували мені приєднатися до міжнародного класу, проте я відчув, що маю шукати місцевий клас інституту. Завдяки допомозі місцевих провідників священства я зміг знайти клас цікавий мені за темою і за графіком проведення занять. Я думав, що вони будуть проходити о 8:00, але виявилось, що вони починаються о 6-й ранку. Хоч це й складно прокидатися рано-вранці, проте я не можу придумати якогось кращого способу, щоб розпочати свій день, ніж колективне вивчення Писань. Таке навчання задає тон і дає натхнення на весь мій день. Я також помітив, що часто під час занять інституту до мене приходять думки та натхнення стосовно мого покликання. Я отримую скерування про те, що я маю робити й кому я маю служити, Писання оживають перед моїми очима з новою силою і я маю бажання наближатися до Господа, виконуючи довірену мені роботу. Це все дуже схоже на відчуття, які я мав кожного дня на місії. Це ніби віднайти зв’язок зі старим другом.
Я дуже вдячний за ці уроки інституту релігії. Вони дійсно допомагають мені в духовному виживанні, про яке казав Президент Нельсон. Чесно кажучи, мені все ще важко вилазити з ліжка так рано-вранці, але це того варте. Особливо, коли я бачу, що мої однолітки теж приймають рішення прийти на заняття. Їхній приклад, їхні історії та думки, якими вони діляться, надихають мене старатися бути хорошим прикладом для оточуючих, щоб допомагати світлу Христа торкатися душ людей.