Місцеві сторінки
“Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї”. (Приповісті 22:6)
Йосип Бродський якось сказав: “Людина—це не сума того, у що вона вірить, на що сподівається. Не сума своїх переконань, а сума своїх вчинків”. Людям притаманно ховати свою істинну сутність за мутними категоріями культури, географії, філософії або національності. А часом і скоювати під цим прикриттям безчинства різного масштабу. Це позбавляє людину необхідності робити самоаналіз і давати чесну відповідь на запитання: “Хто я?” Іноді ми думаємо, наприклад: “Я—батько чудової дитини”, “Я—лікар”, “Я—освічена й розумна людина”, “Я вірю в Бога”—і ти вже хороший, і вже нібито й не треба нічого в собі змінювати і визнавати для себе неприємну правду, що ти, наприклад, боягуз, або кар’єрист, або здатен на підлість, або недобрий, або жадібний, або нечесний тощо. Але ж, щоб здобути щастя, людині важливо перш за все спочатку визначити себе в цих дуже конкретних категоріях, відповісти на ці та інші дуже прості й важливі запитання, а не просто ховатися за частоколом своїх переконань і досягнень. Можливо, тому Спаситель і сказав: “Божеє Царство всередині вас!” (Лука 17:21).
Стан душі людини, її світогляд, її цінності, які відображаються у її вчинках, визначають те, чи відчуває вона внутрішній спокій і чи зможе отримати “мир Божий, що вищий від усякого розуму” (Филип’янам 4:7). Господь організував Свою Церкву і наповнив її багатьма програмами й організаціями для того, щоб допомогти нам отримати “розум Христів” (1 Коринтянам 2:16), ставши дійсно духовними людьми. Людьми, що мають “надійний фундамент” (Геламан 5:12), вміють “дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати” (Ефесянам 6:13), стоять “на святих місцях і не сход[ять]” (Учення і Завіти 87:8). Людьми, які “благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному” (Мосія 2:41), яким “все спрацює на добро” (Учення і Завіти 100:15) і які, зрештою, “голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!” (Об’явлення 7:14–17).
Які “контрольні точки” повинна пройти людина, щоб з найбільшою вірогідністю отримати ці великі благословення? Президент Спенсер В. Кімбол пояснив це так: “Відвідуючи коли Сіону, я використовую дошку, щоб проілюструвати деякі речі, які здаються мені дуже і дуже важливими… Я малюю на дошці декілька кіл і на зовнішньому пишу “Вічне життя або піднесення”. Це, звичайно, наша найвища ціль.
Слідуючи за стрілочкою тісним та вузьким шляхом, що веде до вічного життя, який небагато хто знаходить—на другому колі ми пишемо “Вічний шлюб”. Це ворота до піднесення, і Господь каже Івану: “Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник” (Іван 10:1).
Потім я переходжу до третього кола на дошці і запитую … що в Церкві є найбезпосереднішим і найважливішим внеском у вічний шлюб в якості проміжної цілі на шляху до вічного життя—нашої остаточної мети? Цікаво слухати багато різних відповідей на це запитання…
В решті-решт ми зупиняємося на тому, що за загальною згодою має найважливіше значення для вічного шлюбу. Це, звичайно ж, служіння на місії.
Потім виникає запитання—що написати в наступному колі?… Що ж, є тільки одне, що можна там вказати, і це програма семінарії та інституту, чи не так? Я завжди відводжу цій програмі це важливе місце, оскільки переконаний, що семінарії та інститути можуть багато дати молоді, щоб допомогти їй поїхати на місію, укласти шлюб у храмі, і, зрештою, отримати піднесення. Ця програма є тим самим досконалим засобом у Церкві—всі інші, звичайно ж, також роблять свій значний внесок” (Spencer W. Kimball, Circles of exaltation).
Отже, ми бачимо шлях, окреслений для молоді Господом:
-
Семінарія та інститут;
-
Місія;
-
Вічний шлюб;
-
Вічне життя або піднесення.
Чи можливо отримати ці благословення і захист, оминаючи ці “кола піднесення”? Вірогідно, що можливо, але це значно складніше і менш ймовірно. Чи дає дотримання цих кроків гарантований результат? Старійшина Л. Том Перрі пояснив: “96% випускників інституту отримали храмовий ендаумент; 98% з тих, хто отримав ендаумент, уклали шлюб у храмі; 96 % чоловіків-випускників інституту відслужили на місії” (Л. Том Перрі, “Receive Truth”, генеральна конференція, жовтень 1997 р.)
В якості заголовку до цієї статті я використав вірш з книги Приповістей: “Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї” (Приповісті 22:6). Ми вчинимо мудро, якщо допоможемо нашій молоді почати якомога раніше йти “колами піднесення”. У 2022 році ми почнемо вивчати Старий Завіт у семінарії. Усіх, кому виповниться 14 років у тому році, ми запрошуємо приєднатися до цієї божественної програми. Порадьтеся і вирішіть, коли вам краще це зробити—з січня чи з вересня. Тих, кому вже виповнилося 18 років, ми запрошуємо на заняття інституту релігії. Там кожен зможе знайти собі тему до душі та вибрати зручний час!
Я свідчу про те, що на цих заняттях панує Дух Божий. Дух, який допомагає не тільки знаходити важливі для себе відповіді, але й ставити ще більш важливі для себе запитання. Запитання про власне буття, “бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому” (Матвій. 7:8). “Отже … життєрадісно робімо все, що в нашій владі; а тоді стіймо спокійно з найглибшою впевненістю, щоб побачити Боже спасіння і руку Його, яку буде явлено” (Учення і Завіти 123:17).