Ліягона
Усе хороше, що дала мені євангелія
Вересень 2024


“Усе хороше, що дала мені євангелія”, Ліягона, вер. 2024.

Голоси святих останніх днів

Усе хороше, що дала мені євангелія

Завдяки людям у церкві я відчув Святого Духа.

фотографія автора та його дружини

У дитинстві героєм для мене був мій дідусь по материнській лінії, мій ачеї. Він мав міцну віру. Я ходив з ним до багатьох церков, однак релігія мене не зворушувала.

Коли я зустрів Джину, яка стала моєю дружиною, вона була активною вірянкою Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона хотіла, щоб я дізнався про Церкву, аби ми могли одружитися в храмі. Але я цього не хотів. Я не був релігійним.

Згодом ми уклали цивільний шлюб. Після народження дитини я так само не цікавився Церквою, однак Джина продовжувала її відвідувати.

Зрештою я вирішив довести їй, що її церква неправильна, і почав ходити до інших церков. Так тривало кілька років, але куди б я не приходив, мені там не було затишно.

Тоді якось у неділю, коли Джина збирала до церкви доньку, я також почав одягатися, щоб іти до церкви. Вона поглянула на мене і спитала: “Що ти робиш?” Я відповів: “Я іду з вами до церкви”. Джина подивилася на нашу доньку і сказала: “Швидше одягайся! А то він передумає!”

Тож ми пішли. Оскільки я відчув Святого Духа завдяки людям у церкві, це було важливим для мого навернення. Після того в наш дім прийшли місіонери. Вони були дивовижними, вчення, якими вони ділилися були прекрасними для мене, і Дух сповнив моє серце (див. Мороній 10:4–5).

Коли я прийшов до дідуся, щоб розповісти йому, що знайшов, він не зрадів. Однак я знав, що мені слід дослухатися до свого серця.

Я приєднався до Церкви, і невдовзі ми з Джиною запечаталися у храмі. Нашу доньку було запечатано до нас, і тепер у нас є ще троє дітей, які народилися в завіті.

Минуло 10 років, перш ніж ачеї проникся повагою до того, у що ми віримо в Церкві. На шкільному випускному вечорі мого сина, він кожному казав мовою навахо: “Я в захваті від цієї сім’ї. Мені подобаються їхні вірування. Їхні діти по-справжньому вміють молитися”.

Я — єдиний член Церкви серед своїх родичів, але я знаю, що вони переконані у щирості мого навернення і вони бачать усе добре, що дала євангелія моїй дружині, нашим дітям і мені.