“На якому етапі циклу гордовитості перебуваєте ви?”, Ліягона, груд. 2024.
На якому етапі циклу гордовитості перебуваєте ви?
Щоб вийти з циклу гордовитості, ми маємо усвідомити, що кожне благословення, яке ми отримуємо, походить від Небесного Батька.
У Книзі Мормона часто зустрічається модель поведінки, яку зазвичай називають “цикл гордовитості”. Цей цикл повторюється так часто, що виникає відчуття, ніби Господь і Його пророки намагаються навчити нас чогось важливого, що, можливо, його було включено в літопис для того, аби це стало Господнім застереженням для кожного з нас у наші дні.
12:00 — Пік гордовитості
Скориставшись годинником як метафорою, уявімо, що цикл гордовитості починається на дванадцятій годині — це пік гордовитості. На дванадцятій годині циклу гордовитості ми, подібно до нефійців у давнину, відчуваємо себе настільки успішними, такими розумними і такими популярними, що починаємо відчувати себе непереможними. Нам подобається, коли нас хвалять за наші успіхи, і нас дратує, коли інших людей хвалять за їхні успіхи.
На дванадцятій годині ми, як правило, не дослухаємося до порад. На жаль, ми часто доходимо висновку, що нам навіть не потрібен Бог або Його служителі. Ми не сприймаємо їхніх порад. У нас все чудово виходить самотужки. Ми забуваємо або відкидаємо те, про що навчав цар Веніямин: що ми “навіки в боргу перед [нашим] небесним Батьком, щоб віддавати Йому все, що [ми] має[мо], і себе” (Мосія 2:34).
Наші сучасні пророки застерігають нас від неправедної гордості. Президент Езра Тефт Бенсон (1899–1994) назвав її “загальнолюдським гріхом” і “великим каменем спотикання для Сіону”. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, порівняв гординю з “особистим Рамеумптом, святим місцем, яке виправдовує заздрість, жадібність і марнославство”. Гордовитість віддаляє нас від Бога. Вона веде нас по циклу гордовитості до другої години, де ми ображаємо Святого Духа.
2:00 — Покладатися на рамено плоті
Спочатку ми можемо думати, що без жодних для себе наслідків можна ображати Святого Духа. Нефій писав, що диявол “приспить [нас] до плотської безпечності… Усе гаразд у Сіоні, [на нашу думку]; так, Сіон процвітає, усе гаразд” (2 Нефій 28:21). Цікаво, що на другій годині циклу гордовитості, якщо ми чесні самі з собою, в дійсності ми не почуваємося повністю щасливими. Нас гризе відчуття, що ми просуваємося не в тому напрямку. Ми намагаємося дати відсіч незручним течіям циклу гордовитості. Ми чіпляємося за спогади про минулі успіхи і вперто покладаємося на рамено плоті. Це серйозна помилка.
Ісус навчав: “Я — Виноградина, ви — галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви” (Іван 15:5). Коли ми ображаємо Духа, то відокремлюємо себе від джерела всього духовного живлення, і рано чи пізно ми почнемо в’янути. Без допомоги Господа і без впливу Духа гравітаційне тяжіння циклу гордовитості тягне нас вниз до провалу на четвертій годині.
4:00 — Безглузда невдача
Господь навчав Джозефа Сміта: “Бо хоч людина може мати… силу творити могутні діяння, усе ж таки якщо вона хвалиться своєю власною силою, і зневажає поради Бога, і йде за диктатами своєї власної волі й тілесних бажань, вона мусить упасти” (Учення і Завіти 3:4).
Ми можемо вибирати свою поведінку, але ми не можемо вибирати наслідки своєї поведінки. На четвертій годині циклу гордовитості ми відчуваємо болісні наслідки нашої нерозумної гордині. Ми можемо втратити роботу. Ми можемо втратити дівчину або хлопця. Ми можемо втратити повагу тих, хто для нас найважливіший. Гірше того, ми можемо втратити повагу до себе. І ми залишаємося віч-на-віч зі своїми слабкостями. Як і Мойсей, ми усвідомлюємо, що, зрештою, не є такими вже й важливими, а ми так “ніколи не вважа[ли]”.(Мойсей 1:10).
18:00 — Смирення, лагідність, покірність
Ніхто з нас не любить думати про невдачі і страждання, але, як не парадоксально, ми часто виявляємо, що вони є великими благословеннями, оскільки підштовхують нас у циклі гордовитості до смирення, яке відповідає шостій годині. Ми більше не намагаємося вразити оточуючих. Ми починаємо дивитися на все більш ясно і більш чесно. Ми спокійніше сприймаємо критику і можемо усміхатися, дивлячись на власні помилки і слабкості. Справа не в тому, як зауважив один християнський письменник, що ми нехтуємо собою, а в тому, що ми менше зосереджені на собі.
На шостій годині циклу гордовитості ми стаємо по-справжньому смиренними і лагідними. Смирення і лагідність є основоположними принципами євангелії. Ми часто говоримо про віру, надію і милосердя. Але пророк Мормон каже, що існує ще й четверта чеснота, яка робить можливими інші три:
“І ще, ось я кажу вам, що [людина] не може мати віри і надії, якщо вона не буде лагідною і невибагливою серцем.
Якщо вона не буде такою, її віра і надія марні, бо ніхто не приймається до Бога, крім лагідних і невибагливих серцем; і якщо людина лагідна і невибаглива серцем і визнає силою Святого Духа, що Ісус є Христос, вона тоді мусить мати милосердя” (Moроній 7:43–44).
Ще одна риса з Писань, яку часто асоціюють зі смиренням на шостій годині, — це покірність. Цар Веніямин навчав, що “тілесна людина є ворогом для Бога… і буде, на віки вічні, доки вона не… стане як дитина, смиренною, лагідною, покірною, терпеливою, сповненою любові, бажаючою підкорятися усьому, що Господь вважає за належне заподіяти їй, саме як дитина підкоряється своєму батькові”(Мосія 3:19).
Кажуть, що лагідність — це не визнання нашої слабкості, а скоріше визнання справжнього джерела нашої сили. Лагідність — це не слабкість. Коли ми смиренні і лагідні, ми не хвалимося собою; ми хвалимо Бога.
На шостій годині циклу гордовитості, коли ми по-справжньому смиренні й лагідні, ми повертаємося назад до Бога, бо часто нам нікуди звернутися. Наші серця зараз скрушені, а дух упокорений. Скрушене серце — це серце, яке через набутий досвід навчилося бути слухняним і чуйним до наказів Учителя. Лише зі скрушеним серцем ми можемо бути по-справжньому корисними і продуктивними у служінні Господу. Писання пояснюють, що скрушене серце приносить спокій і надію та, зрештою, є передумовою для вічної слави (див. 2 Нефій 2:7; Учення і Завіти 97:8).
8:00 — Благословення Святого Духа
Коли ми віддаємо наші скрушені серця Богові і є смиренними, Господь починає вести нас за руку і давати відповідь на наші молитви (див. Учення і Завіти 112:10). Під Його проводом ми продовжуємо цикл гордовитості до восьмої години, коли ми знову запрошуємо Святого Духа в наше життя.
Вплив Духа змінює наші серця. Наші серця змінені, і ми “не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро” (Мосія 5:2). Ми починаємо дотримуватися Божих заповідей, і Він починає виливати на нас Свої благословення — благословення, які Він завжди бажав дати нам, бо такою є Його природа, але ми відмовилися прийняти їх через нашу нерозумну гординю. Ми починаємо отримувати благословення завдяки виконанню законів, на яких вони ґрунтуються (див. Учення і Завіти 130:20–21). Ми платимо десятину, а Господь відкриває отвори небесні та проливає так багато благословень, що ми не можемо вмістити їх усі (див. Малахія 3:10).
10:00 — Благословенне щастя
Наш смиренний послух заповідям дає силу нашому просуванню циклом гордовитості до десятої години, коли ми відчуваємо, що досягаємо благословенного щастя. До нас приходить успіх. Це не має нас дивувати; це обіцяння, що міститься в Писаннях: “Я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному” (Мосія 2:41).
Десята година циклу гордості — це приємне і чудове місце, але, на жаль, це також небезпечне місце. Люди навколо нас починають хвалити нас за всі наші успіхи. На жаль, ми починаємо їм вірити.
Якщо ми не обережні, похвала може затьмарити нашу розсудливість і породити в нас нечестиве бажання чути все більше й більше похвали та компліментів. Як і наш давній супротивник (див. Мойсей 4:1), ми шепочемо собі, що заслуговуємо на похвалу, бо, безсумнівно, ми це зробили.
“І таким чином ми можемо бачити віроломність, а також нестійкість сердець дітей людських; так, ми можемо бачити, що Господь у Його великій безкінечній великодушності благословляє і дає процвітання тим, хто покладає довіру на Нього.
Так, і ми можемо бачити в той самий час, коли Він дає процвітання Своїм людям, так, збільшуючи їхні поля, їхні отари, і їхні стада, і їхнє золото, і срібло, і всілякі коштовності кожного виду і роду… так, і в цілому роблячи все заради добробуту і щастя Свого народу; так, тоді настає час, коли вони камʼяніють серцями своїми і забувають Господа Бога свого, і топчуть під ногами Святого — так, і все через їхній спокій і їхнє надзвичайно велике процвітання” (Геламан 12:1–2).
12:00 — Знову на піку гордовитості
Повільно — і навіть не усвідомлюючи до кінця, як це відбувається, — ми знову наближаємося до дванадцятої години, піка гордині; ми настільки переймаємося тим, щоб усі навколо нас хвалили, що забуваємо дивитися вперед, забуваючи про падіння, яке чекає на нас, бо “[завжди] перед загибіллю гордість буває” (Приповісті 16:18). І так триває цикл.
Але давайте будемо відвертими. Більшість з нас, як і нефійці в давнину, вже пройшли кількома колами циклу гордовитості. Раніше я думав про те, як нефійський народ міг прожити весь цикл за період лише в п’ять років. З того часу я прийшов до переконання, що ми можемо пробігти цей цикл за п’ять років, і ми можемо пробігти його за п’ять хвилин. Це згубна модель мислення і поведінки, що пронизує наше суспільство. Вона настільки поширена, що іноді її важко розпізнати.
Як вийти з циклу гордовитості
Чи ми приречені вічно перебувати у цьому нескінченному циклі відчаю? Невже немає способу вирватися з циклу гордовитості? Є. Насправді, у циклі гордовитості є дві точки виходу: перша веде до нашого вічного знищення, а інша — до нашого вічного щастя.
На четвертій годині, коли нас спіткає невдача або страждання і здається, що все втрачено, якщо замість того, щоб стати смиренними, ми сердимося, втрачаємо надію або піддаємося жалю до себе чи якщо ми починаємо звинувачувати інших, зокрема Бога, у своїх нещастях, тоді ми вирвемося з циклу гордовитості. Але ми підемо вниз до знищення, як це сталося з нефійцями в давнину.
Однак на десятій годині, коли нам здається, що ми не можемо зробити нічого неправильного, коли все йде добре, тоді, якщо замість того, щоб стати гордовитими, ми станемо вдячними, то вийдемо з циклу гордовитості. Але тоді ми вийдемо вгору, до Бога. Щоб вийти з циклу гордовитості, ми маємо усвідомити, що кожне благословення, яке ми отримуємо, походить від Небесного Батька. Він є джерелом усього доброго в нашому житті — джерелом кожного благословення. Нам слід засвоїти вчення царя Веніямина, що всі ми “залежимо від однієї й Тієї Самої Істоти, тобто Бога, в усьому майні, що ми маємо, і в їжі, і в одежі, і в золоті, і в сріблі, і в усіх багатствах, які ми маємо кожного виду ” (Moсія 4:19).
Успішно вирватися на десятій годині від потужного тяжіння циклу гордості непросто, але можливо. У нас є кілька прикладів з нефійського літопису, які є доказом цього. Обміркуйте такий:
“Незважаючи на їхні багатства, або їхню силу, або їхнє процвітання, вони не підносилися в гордовитості своїх очей; і не так швидко вони забували Господа Бога свого; але вони надзвичайно упокорилися перед Ним.
Авжеж, вони памʼятали, які великі справи Господь звершив для них, що Він визволив їх від смерті, і від пут, і від вʼязниць, і від усіляких скорбот, і Він визволив їх з рук їхніх ворогів.
І вони молилися Господеві Богу своєму постійно, так що Господь благословив їх, згідно зі Своїм словом, так що вони ставали сильними і процвітали” (Aлма 62:49–51; див. також Aлма 1:29–31).
Ймовірно, кожен з нас знаходиться на певному етапі циклу гордовитості. Де знаходитеся ви? Якщо ви на четвертій годині, якщо вам здається, що все втрачено і ви повний невдаха, не впадайте у відчай. Ви — у хорошому місці. Не звинувачуйте інших у своїй невдачі. Смиренно поверніться до Бога і визнайте свою залежність від Нього.
“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки” (Приповісті 3:5–6).
Але якщо ви перебуваєте на десятій годині, гріючись у фальшивому світлі успіху, будьте обережні. Уникайте схильності милуватися собою і ставати гордовитими. “Пригадай, як Бог тебе благословив”. Дотримуйтеся поради з Писань: пам’ятайте все, що Господь зробив для вас (див. Мороній 10:3). Як нагадує нам причасна молитва, ми укладаємо завіт пам’ятати Його не годину чи дві, а завжди (див. Учення і Завіти 20:77, 79). Нам не слід легковажно ставитися до Нього чи Його жертви. Нам слід постійно бути вдячними Йому за кожне благословення.
Усе добре йде від Бога. Він є джерелом кожного благословення, яке ми отримуємо. Якщо ми наповнимо наші серця вдячністю за Його милостиву доброту, це захистить нас від гордовитості і прокладе шлях до виходу з циклу гордовитості.
З виступу “Цикл гордості”, виголошеного в Університеті Бригама Янга 7 листопада 2017 року.