Свобода вибирати Христа

Євгенія (Джинджер) Зінченко

Я завжди вважала, що релігія позбавляє мене можливості робити власний вибір.

Ще немовлям мене охристили в православній церкві України. Коли я зростала, мене бентежив той факт, що я ніколи не приймала рішення христитися. Я почала думати, що релігія не давала мені свободи вибирати самостійно.

Тож згодом я перестала вірити в Бога чи в щось духовне.

Одного дня я розмовляла з подругою, яка була у Чехії і навчалася за програмою, організованою Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Вона також запросила мене взяти участь у цій програмі. Спочатку мене це не цікавило, але через деякий час я вирішила спробувати.

Мені сподобалося загальне позитивне спрямування того навчання, тож я поступилася і зареєструвалася.

Але те, що програма була зосереджена на Ісусі Христі, мене не зацікавило.

Або ж мені так здавалося.

Суперечливі почуття

Ця академія змусила мене жити не так, як я звикла. По-перше, я дізналася, що мені не можна пити каву в студмістечку!

Моя свобода вже вислизала крізь пальці.

Разом з тим, кожен ранок починався з обов’язкових духовних зборів. Я переважно спала під час них, тому що мені було нецікаво. Я приїхала лише для того, щоб навчатися, а потім прожити своє життя так, як хотілося мені.

Але через деякий час я помітила, що люди навколо мене серйозно сприймають учення Ісуса Христа. В Україні багато людей ходили до церкви лише кілька разів на рік, але тут усі завжди говорили про Христа. Вони були добрими, хорошими і позитивно сприймали життя.

Я почала думати, яким би було моє життя, якби я також вірила в Нього. Іноді я навіть ловила себе на думці: “А як би на це поглянув Ісус?”

Чи це реально?

Я була збентежена. Я розповіла одному зі своїх друзів у академії про те, що в мені борються суперечливі почуття. Він запропонував мені спробувати помолитися про свої почуття.

Одного туманного ранку я вирішила знайти тихе місце, щоб помедитувати на природі. Я не знаю, що на мене найшло, але замість того, щоб медитувати, я звернулася до Бога зі своїми сумнівами. Я сказала: “Гаразд, давай поговоримо”.

І я промовила найдовшу молитву у своєму житті.

Я просто хотіла знати, чи дійсно Бог та Ісус Христос існують.

Під час молитви сонце пробилося крізь туман. Я відчула його тепло на своїй шкірі і тепло у своєму серці. Я відчувала, ніби чиясь рука лежить на моєму плечі, кажучи, що Вони поруч зі мною.

Послання було чітким: Вони були реальними. Вони знали про мене.

Я також зрозуміла ще дещо.

Дивлячись на тих, хто жив за євангелією Ісуса Христа, я не помітила, щоб їх змушували робити те, чого вони не хотіли робити, або почувалися обмеженими через свою віру. Я бачила, як вони вибирали жити як Ісус Христос, тому що вони цього хотіли.

У Книзі Мормона пророк Мороній дає своє обіцяння, запрошуючи, а не наказуючи: “Якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа” (Мороній 10:4).

Я зрозуміла, що також хочу вибрати Його.

Недосконале учнівство

З того часу й надалі я серйозно ставилася до того, щоб більше дізнаватися про Ісуса Христа. Я слухала місіонерські уроки. Я вивчала Книгу Мормона. Я молилася щодня. Я навіть охристилася! (Цього разу це був мій вибір!) Усе це було таким новим для мене, але я відчувала, як моє серце змінюється.

Мені все ще треба багато чого навчитися, і я така недосконала, але я завжди кажу собі: “Давай просто спробуємо сьогодні бути, як Христос. Просто продовжуй докладати зусиль”.

Старійшина Жоакін Е. Коста, сімдесятник, чудово навчав: “Іноді віра в Ісуса Христа може здаватися чимось неможливим, майже недосяжним. Ми можемо думати, що аби йти до Христа, необхідно мати силу, міць і досконалість, яких у нас немає, і ми не можемо знайти силу, щоб набути всього цього. Але… віра в Ісуса Христа дає нам силу почати йти цим шляхом”.

Ісус Христос може змінити нас, якщо ми дамо Йому шанс і будемо продовжувати докладати зусилля. Він не обмежує нашу свободу. Натомість завдяки Спокуті Він пропонує нам навіть більше: радість, зцілення і надію.

У нас є свобода вибирати Його кожного дня, і я вдячна за чудеса, які приносить у моє життя вибір іти за Ним.

Авторка живе у Києві, Україна.