Посібники для Початкового товариства та проведення спільних заходів
Навчання дітей з особливими потребами

Навчання дітей з особливими потребами

Спаситель навчав: “І всіх твоїх дітей буде навчено Господом; і великим буде мир серед твоїх дітей” (3 Нефій 22:13).

Провідники Початкового товариства мають важливий обов’язок навчати євангелії Ісуса Христа всіх дітей, включаючи тих, хто має якісь вади. Початкове товариство—це місце, де кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, її люблять, про неї піклуються і її приймають. У такому оточенні кожній дитині легше зрозуміти любов нашого Небесного Батька та Ісуса Христа, а також відчути і розпізнати вплив Святого Духа.

Кожна дитина дорогоцінна для Бога. Кожній потрібні любов, повага і підтримка.

Радьтеся з іншими людьми, намагаючись задовольнити потреби дітей вашого Початкового товариства, які мають особливі потреби.

  1. Радьтеся з батьками дитини. Як правило, батьки знають своїх дітей краще, ніж будь-хто інший. Вони можуть розповісти вам, як задовольняти потреби дитини, як довго вона здатна утримувати увагу та її найулюбленіші способи навчання. Наприклад, деякі діти особливо добре реагують на музику, інші—на історії, ілюстрації, уривки з Писань або рухи. Використовуйте різноманітні навчальні методи, обов’язково включаючи ті, які є найефективнішими для кожної дитини.

    візуальні підказки

    Деякі діти з особливими потребами гарно реагують на візуальні підказки. Використовуйте підказки, подібні до зображених тут, щоб показати, коли настає час молитися, мовчати або співати.

    Фігурки можна знайти на сайті: sharingtime.lds.org

    Натисніть тут, щоб знайти фігурки.

  2. Радьтеся з іншими провідниками і вчителями Початкового товариства. Моліться і працюйте разом, щоб знайти способи того, як допомогти кожній дитині навчатися євангелії Ісуса Христа і відчувати, що її люблять.

  3. Радьтеся під час ради приходу. Провідники священства та інших допоміжних організацій можуть мати ідеї стосовно того, як допомагати дітям з особливими потребами. В одному приході група первосвящеників запропонувала надати “дідуся для Початкового товариства”, щоб він щотижня сидів з малим хлопчиком, у якого був аутизм. (В ідеалі це має бути одна й та ж людина кожного тижня). Це допомагало хлопчику зосереджуватися на уроці і відчувати, що його люблять.

Старійшина М. Рассел Баллард навчав: “Безсумнівно, ті з нас, кому було ввірено цих дорогоцінних дітей, отримали священне, благородне управительство, бо саме нас Бог призначив, щоб оточувати сьогоднішніх дітей любов’ю і вогнем віри, та розумінням того, ким вони є” (“Great Shall Be the Peace of Thy Children,” Ensign, Apr. 1994, 60).

дитина