“Урок 7 Підготовчий матеріал для уроку: Приймати справедливість, милість і любов Бога”, Ісус Христос і Його вічна євангелія. Матеріал для вчителя (2023)
“Урок 7 Підготовчий матеріал для уроку”, Ісус Христос і Його вічна євангелія. Матеріал для вчителя
Урок 7 Підготовчий матеріал для уроку
Приймати справедливість, милість і любов Бога
Мойсей навчав, що Єгова “справедливий і праведний” (Повторення Закону 32:4). Він також сказав, що Господь “милосердний і милостивий” (див. Вихід 34:6). Чи замислювалися ви коли-небудь про те, як Небесний Батько та Ісус Христос можуть бути і справедливими і милостивими? Ці Їхні божественні риси не тільки навчають про Божу любов до вас, але також є і прикладом того, як ви можете виявляти любов до інших.
Примітка: У Писаннях титул Бог може стосуватися або Небесного Батька, або Ісуса Христа. Вони обоє мають усі божественні якості. Усе, що ми дізнаємося про Одного з Них, цілковито стосується й Іншого (див. Іван 14:9; 17:21).
Частина 1
Чого мене може навчити справедливість Бога про Його любов?
Дехто з людей вважає, що “Бог Старого Завіту” відрізняється від “Бога Нового Завіту”. Вони вважають Бога Старого Завіту, Єгову, мстивим, вимогливим і суворим. А Бог Нового Завіту, на їхню думку, Ісус Христос, є добрим, прощаючим і милосердним. Але, як ми дізналися з попереднього уроку, “[Ісус Христос] був Великим Єговою Старого завіту і Месією Нового” (“Живий Христос: Свідчення апостолів”, ChurchofJesusChrist.org). Як може Той Самий Бог бути вимогливим і добрим, злим і довготерпеливим, справедливим і милосердним?
Ці, на перший погляд, взаємовиключні риси вказують на глибочінь і широчінь Божого характеру. Розуміння того, як Він може мати всі ці риси, дозволяє нам більше довіряти Йому. Подумайте, які проблеми можуть виникнути у нашому житті, якщо ми будемо дивитися на божественні риси Бога як на взаємовиключні: Він є або справедливим і вимогливим, або співчутливим і прощаючим. Читаючи Писання, думайте про те, як усі риси Бога виявляються в Його досконалій любові.
Почнімо з такої риси, як справедливість. Які думки викликає у вас це слово? Іноді у Писаннях Божа справедливість може здаватися жорстокою. В деяких історіях у Старому Завіті вживаються такі слова, як будете биті ще і гнівити, щоб описати Божу справедливість, яка виявляється Ним до непокірних і злочестивих (див. Ісая 1:5; Єремія 32:30. Наприклад, через непокірність народу було знищено вогнем з небес Содом і Гомору (див. Буття 19:15–25), дім Ізраїля був розсіяний Асирією (див. 2 Царів 15:27–31), народ Юди був забраний у полон вавилонянами (див. 2 Царів 24:10–16). Одним словом, злочестиві часто відчували на собі тяжкість Божого правосуддя.
Коли ми читаємо про Божий гнів, ми не повинні вважати, що у нас, занепалих людей, почуття гніву і його виявлення є такими ж, як і Божий праведний гнів. Як нагадує нам пророк Ісая: “Бо ваші думки—не Мої це думки, а дороги Мої—то не ваші дороги, говорить Господь” (Ісая 55:8).
Президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, дав таке пояснення:
Знов і знов ми читаємо в Біблії і в сучасних Писаннях про гнів Бога до нечестивих і про вилив Його гніву на тих, хто порушує Його закони. Як гнів і його прояв може слугувати доказом Його любові? … Любов Бога настільки досконала, що Він з любовʼю вимагає від нас виконувати Його заповіді, оскільки Він знає, що тільки через дотримання Його законів ми зможемо стати такими досконалими, як Він. Тому гнів Бога і прояви цього гніву не суперечать Його любові, а є її доказом. (“Любов і закон”, Ліягона, лист. 2009, с. 27)
Час виявлення Божої справедливості є також ознакою любові Бога до Своїх дітей. Прикладом може бути історія про Ноя і потоп. У дні Ноя “земля була зіпсутою перед Богом” (Мойсей 8:28). Дуже поширеним було насильство, і люди постійно чинили зло. Майже упродовж 120 років Ной попереджав людей, що якщо вони не покаються, їх буде знищено потопом (див. Мойсей 8:17–30). Вони ігнорували благання Бога, яким Він з любовʼю звертався до них, і всі, за винятком Ноя та його сімʼї, були знищені потопом (див. Буття 8:15–21).
На перший погляд ця подія може здатися просто встановленням суворого та вимогливого правосуддя. Але відповідно до видіння, яке мав пророк Енох про дні Ноя, ми отримуємо чудове уявлення про взаємозв’язок між Божою справедливістю та Його любов’ю.
Про цю зворушливу сцену старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав так:
Тільки ця одна захоплююча сцена краще навчає істинній природі Бога, ніж це міг би донести будь-який теологічний трактат. …
Який незгладимий образ Божої участі в наших долях! … Як легко любити того, хто так особливо любить нас! (“Велич Бога”, Ліягона, лист. 2003, сс. 71–72).
Думаючи про те, що для вас означає Божа любов, поміркуйте, як її описати іншим. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
Існує багато способів, щоб описати божественну любов і розказати про неї. Сьогодні ми часто чуємо вислови, що Божа любов—“безумовна”. І хоч в якомусь сенсі це так, але у Писаннях така її ознака як безумовна ніде не зустрічається. У Писаннях Його любов скоріше описується як “велика і прекрасна любов” [Учення і Завіти 138:3], “досконала любов” [1 Івана 4:18; Мороній 8:16], “викупительна любов” [Алма 5:26], і “вічне кохання” [Єремія 31:3]. Ці вислови кращі, тому що слово безумовна може передавати помилкове враження про божественну любов, наприклад, що Бог толерантний і вибачає все, що ми робимо, бо Його любов безумовна; або що Бог не ставить нам ніяких вимог, бо Його любов безумовна, або що всі спасуться в небесному царстві Бога, бо Його любов є безумовною. Божа любов безкінечна й буде тривати вічно, однак що вона означає для кожного з нас, залежить від того, як ми відповідаємо на Його любов. (“В любові Моїй перебуватимете”, Ліягона, лист. 2016, с. 48)
Частина 2
Як те, що Господь має милість, навчає нас про Його любов?
Добре відчувати, що Бог благословляє нас, коли ми слухняні. Але важко відчувати на собі наслідки зробленого нами неправильного вибору. І коли наслідки є тяжкими, це може бути жахливим. У такі моменти ми можемо благати Господа про милість.
Однак у багатьох інших випадках, ті, хто грішать, не усвідомлюють, що їм потрібна Божа милість. Можете згадати випадок з Коріантоном, сином Алми молодшого. Коріантон після того як залишив свою місію і вчинив деякі тяжкі гріхи, відчував “несправедливість” в тому, що грішника має бути покарано і він має зазнати нещастя (див. Алма 42:1).
Ісус Христос, Який глибоко й особисто любить вас і всіх, стоїть між нами і справедливістю, яка на нас чекає (див. Мосія 15:9). Він вже заплатив за наші гріхи нестерпним болем. І Він хоче запропонувати милість тим, хто кається (див. Учення і Завіти 19:16–18). Президент Дітер Ф. Ухтдорф, у той час другий радник у Першому Президентстві, навчав:
Ми не можемо заслужити свій шлях на небеса; вимоги справедливості є перепоною, яку ми не владні подолати самотужки.
Але не все втрачено. …
Наші гріхи, навіть якщо вони будуть, як багряниця, можуть стати білими, як сніг. Оскільки наш улюблений Спаситель “дав Самого Себе на викуп за всіх” (1 Тимофію 2:6), вхід до Його вічного царства відкривається для всіх нас. (“Око віри”, Ліягона, трав. 2015, с. 108).
Знову подумайте про видіння Еноха, яке він бачив про потоп. Енох дізнався, що в духовному світі навіть бунтівливі, які загинули під час потопу, можуть зрештою вийти й стати “праворуч Бога”, якщо вони виявили віру в Ісуса Христа і покаялися у своїх гріхах (Мойсей 7:57; див. також Мойсей 7:38, 55–56; Учення і Завіти 138:6–8, 28–37).
Старійшина Лінн Г. Роббінс, сімдесятник, навчав, що Господь Своєю благодаттю надає нам багато шансів, щоб змінитися:
Ми всі дивуємося благодаті Спасителя, який дає нам другий шанс, щоб подолати гріх, або невдачі серця.
Ніхто не знаходиться на нашій стороні більше за Спасителя. …
Знаючи, що пряма і вузька дорога буде усипана випробуваннями і що невдачі будуть для нас щоденним явищем, Спаситель заплатив безкінечну ціну, щоб дати нам стільки шансів, скільки буде потрібно, аби скласти іспит нашого смертного випробування. …
Оскільки ми не хочемо припиняти наш розвиток, поки не станемо такими, як Спаситель, нам потрібно продовжувати підніматися щоразу, як падаємо, з бажанням і далі зростати й розвиватися, незважаючи на наші слабкості. (“До семидесяти раз по семи”, Ліягона, трав. 2018, сс. 22, 23)