“Урок 20 Підготовчий матеріал для уроку: Знаходити собі місце в отарі Доброго Пастиря”, Ісус Христос і Його вічна євангелія. Матеріал для вчителя (2023)
“Урок 20 Підготовчий матеріал для уроку”, Ісус Христос і Його вічна євангелія. Матеріал для вчителя
Урок 20. Підготовчий матеріал для уроку
Знаходити собі місце в отарі Доброго Пастиря
Де ви шукаєте заспокоєння, коли відчуваєте себе самотніми, загубленими, забутими чи сумуєте? Старійшина Гарі Е. Стівенсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Я відчуваю глибокий спокій від усвідомлення того, що “Господь—то мій Пастир” [Псалом 22(23):1; курсив додано] і що Він знає кожного з нас і ми знаходимося під Його дбайливим доглядом” (“Пасти душі”, Ліягона, лист. 2018, с. 111). Під час навчання подумайте, як вам знаходити “глибокий спокій”, дізнаючись, що Добрий Пастир любить вас особисто й нескінченно.
Частина 1
Як я можу знати, що Добрий Пастир дбає про мене?
У біблійні часи справжній пастух любив і дбав про своїх овець. Усі вівці були пораховані й мали імена. Щодня пастух водив своїх овець на водопій і пасовисько. Коли його овечки відбивалися, пастух шукав їх. Вночі пастухи заганяли овець в огороджений загін, який називався кошара. Пастух лягав на вході в кошару, щоб захищати своїх овець від хижаків.
На відміну від нього, наймит наглядав за стадом овець лише тому, що отримував за це платню. Він не любив їх. Як тільки виникала загроза, наймит кидав овець і тікав (див. Іван 10:12–13).
За допомогою цього образу Ісус навчав, що Він є Добрим Пастирем.
Вивчайте, готуючись до уроку
Прочитайте Іван 10:11, 14–16 і подумайте, що ми можемо дізнатися про Ісуса Христа як про Доброго Пастиря.
Ісус Христос, явившись ламанійцям і нефійцям після Свого Воскресіння, сказав їм, що вони були тими “іншими вівцями”, про яких Він говорив людям в Єрусалимі (3 Нефій 15:21). Він пояснив, що були ще й “інші вівці”, які також почують і побачать Його (див. 3 Нефій 16:1–3). Спаситель проголосив: “Я знаю Своїх овець, і всіх їх перечислено” (3 Нефій 18:31).
Про любов Доброго Пастиря до Своїх овець чудово навчає Псалом 22(23). Cтарійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, “Цей улюблений псалом нагадує нам, що Бог завжди є Богом окремих людей і що Його піклування є надзвичайно особистим” (For Times of Trouble [2012], 206).
Вивчайте, готуючись до уроку
Прочитайте Псалом 22(23):1–4 та знайдіть, як Добрий Пастир хоче дбати про вас і тих, кого ви любите.
Розмірковуйте, готуючись до уроку
Як саме Добрий Пастир дбав і турбувався про вас? Розмірковуючи про Його любов, ви можете прочитати слова гімну “Господь—Добрий Пастир” (Гімни, № 52) чи послухати його або подивитися відео “Good Shepherd” (Добрий Пастир) (3:04).
Частина 2
Як я можу допомагати в роботі Доброго Пастиря?
Безумовно, апостоли мали відчувати себе самотніми після того, як їхній Пастир залишив їх і вознісся на небеса. Ви можете уявити собі їхні здивування й радість, коли пізніше вони, ловлячи рибу, знову побачили Його на березі. Вийшовши з човнів на берег, вони споживали з Ним їжу. При цьому Ісус тричі спитав Петра, чи той любить Його. Кожного разу Петро відповідав: “Так”. І кожного разу Господь наказував Петру пасти Його овець та ягнят (див. Іван 21:15–17).
Президент Бонні Х. Кордон, генеральний президент Товариства молодих жінок, розповіла про ту подію так:
Зосереджуючись на Своїх вівцях, Спаситель хотів, щоб Петро робив те, що робив би Він, якби був там. Він попросив Петра стати пастирем.
… Президент Рассел М. Нельсон дав нам подібне запрошення, щоб ми пасли овець нашого Батька у святіший спосіб і робили це шляхом служіння [див. Рассел М. Нельсон “Служіння”, Ліягона, трав. 2018, с. 100].
Щоб ефективно прийняти цю настанову, ми повинні розвинути серце пастиря і розуміти потреби Господніх овець. Тож, як ми можемо стати пастирями, якими Господь потребує, щоб ми стали?
Як і з усіма запитаннями, ми можемо звернутися до нашого Спасителя, Ісуса Христа—Доброго Пастиря. (“Стати пастирем”, Ліягона, лист. 2018, с. 74–75).
Одного разу під час земного священнослужіння Спасителя юдейські релігійні провідники критикували Ісуса за те, що Він їв з грішниками. У відповідь на це Він розповів притчу про загублену вівцю.
Вивчайте, готуючись до уроку
Прочитайте Лука 15:4–7 і знайдіть, чого може навчити вас ця притча про те, як мати серце пастиря.
Старійшина Стівенсон навчав:
Брати і сестри, наші найбільші випробування і найбільші нагороди можуть прийти, коли ми служимо загубленим вівцям. Члени Церкви у Книзі Мормона “пильнували своїх людей, і живили їх тим, що стосується праведності” [Мосія 23:18]. Ми можемо наслідувати їхній приклад, коли пам’ятаємо, що служіння “скеровується Духом, є гнучким і пристосованим до потреб кожного члена Церкви” [“Ministering with Strengthened Melchizedek Priesthood Quorums and Relief Societies”, ministering.ChurchofJesusChrist.org]. (“Пасти душі”, Ліягона, лист. 2018, с. 112).
Записуйте свої думки
Подумайте про когось із ваших знайомих, хто, можливо, відчуває себе скривдженим, самотнім, сумним або хто, можливо, відбився від отари Доброго Пастиря. Що ви можете зробити, щоб допомогти цій людині, відчуваючи в собі серце пастиря?
Частина 3
Що мені робити, якщо я не відчуваю, що належу до отари Доброго Пастиря?
Може іноді траплятися, що хтось із ваших знайомих відчуває себе серед святих останніх днів, так би мовити, не у своїй тарілці або не відчуває своєї приналежності до Церкви. (Ви навіть можете побачити й себе в цій категорії). Деякі відчувають себе так через те, що вони нові члени Церкви, вони відчувають збентеження через вибір, зроблений ними у минулому, через те, що вдягаються або виглядають не так, як інші, через те, що мають економічні чи сімейні проблеми, хвилюються через те, що їхні свідчення слабнуть, що вони мають проблеми з психічним здоров’ям, що відчувають потяг до осіб своєї статі або через те, що сором’язливі, неактивні або належать до расової меншини.
Якщо ви відчуваєте себе відстороненими, не прийнятими, засудженими або проігнорованими, зверніться до Спасителя, аби Він запевнив вас, що ви дорогі для Нього і що Він хоче, щоб ви були в Його отарі (див. Учення і Завіти 18:10; Алма 31:35; Ісая 43:4). Нефій навчав, що Спаситель запрошує “усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовляється, хто приходить до Нього, від чорного і білого, звʼязаного і вільного, чоловічої статі і жіночої; … і всі є однаковими для Бога, що Юдей, і що Іновірець” (2 Нефій 26:33).
Сестра Шерон Юбенк, радниця у генеральному президентстві Товариства допомоги, пропонує нам дивитися на Спасителя, коли “ми не відчуваємо себе прийнятими чи такими, яких можна прийняти”:
У Новому Завіті показано, які великі зусилля зробив Ісус, щоб охопити всі прошарки народу: прокажених, митарів, дітей, галілеян, блудниць, жінок, фарисеїв, грішників, самарян, вдів, римських солдатів, перелюбників, ритуально нечистих. Майже у кожній історії Він спілкується з кимось, хто традиційно не був прийнятим у суспільстві. (“Христос—Світло, що сяє у темряві”, Ліягона, трав. 2019, с. 74)
Розмірковуючи про своє місце в отарі Доброго Пастиря, прочитайте наведене нижче висловлювання старійшини Роберта Д. Хейлза, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів .
Всі ми належимо до громади святих, усі ми потребуємо одне одного і всі ми працюємо над досягненням тієї самої цілі. Будь-хто з нас міг би ізолювати себе від приходської сім’ї через наші відмінності. Але ми не повинні відгороджуватися або ізолюватися від можливостей через відмінності, які ми відчуваємо в собі. Натомість давайте ділитися своїми дарами й талантами з іншими, приносячи їм яскравість надії й радості, і, роблячи так, самим відчувати натхнення” (“Belonging to a Ward Family”, Ensign, Mar. 1996, 16).
Записуйте свої думки