Розділ 12
Послух: просто живіть за євангелією
“Євангельський шлях---шлях простий. … Упокорюйте себе й ходіть у послуху”.
З життя Гордона Б. Хінклі
Коли Гордону Б. Хінклі було років 14, у Солт-Лейкській скинії з ним стався один випадок, який спонукав його до прийняття важливого рішення. Пізніше він згадував:
“Я [слухав] розповідь Президента Гебера Дж. Гранта про те, як він читав Книгу Мормона, коли був ще хлопчиком. Він розказував про Нефія і про великий вплив, який Нефій мав на його життя. А потім голосом, який зазвучав з такою переконливістю, якої мені ніколи не забути, він процитував ось ці прекрасні слова Нефія: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Неф. 3:7).
Ось тоді й прийшло в моє юне серце рішення старатися робити те, що наказав Господь”1.
Гордон Б. Хінклі завжди носив те рішення у своєму серці. Через багато років, уже коли він був Президентом Церкви, його вчення відлунювали це послання, яке він почув ще в юності. Звертаючись до групи святих останніх днів на регіональній конференції, він сказав:
“У мене брали інтервʼю багато журналістів. І питають вони ось про що: “Якою буде ваша тема як Президента Церкви?” Я просто кажу: “Та ж сама, яку я чув, як її повторювали в цій Церкві Президенти Церкви та апостоли стільки, скільки я це памʼятаю: Просто живіть за євангелією, і в серце кожного, хто так живе, прийде переконаність в істині, за якою він живе”2.
На своїй першій генеральній конференції в якості Президента Церкви Президент Хінклі звернувся до всіх із закликом старанніше жити за євангелією:
“Зараз, дорогі брати та сестри, для нас настав час трохи підрости, підвести очі й сягнути розумом більш повного усвідомлення і розуміння величної тисячолітньої місії цієї Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Настала пора бути сильними. Настав час просуватися вперед, не вагаючись, добре розуміючи значення, масштаб та важливість нашої місії. Настав час чинити правильно, незважаючи на можливі наслідки. Настав час переконатися, що ми виконуємо заповіді. Настав час виявляти свою доброту і любов до тих, хто страждає, хто в біді, хто блукає в пітьмі. Настав час бути дбайливими і порядними, чемними та привітними одне до одного в усіх наших стосунках. Іншими словами, ставати більш подібними до Христа”3.
Президент Хінклі й далі продовжував наголошувати на цьому посланні. Через десять років він повторив ці слова на генеральній конференції і на завершення сказав: “Ви повинні оцінити, наскільки нам вдалося втілити в життя той заклик десятирічної давнини”4.
Приклад послуху, поданий Нефієм, надихнув юного Гордона Б. Хінклі.
Учення Гордона Б. Хінклі
1
Ми---завітний народ, і великими є зобовʼязання, що приходять з цим завітом.
Ми---завітний народ, а це---дуже серйозно. Коли було відновлено цю роботу і Господь назвав цілі того відновлення, Він сказав, що однією з причин відновлення було те, щоб знову міг бути встановлений Його вічний завіт. Той завіт … був укладений між Авраамом і Єговою, коли могутній Єгова дав чудове й урочисте обіцяння Аврааму. Він сказав, що сімені Авраама буде як піску морського, що всі народи будуть благословенні через нього. Він уклав завіт з ним, що Він буде їхнім Богом, а вони будуть Його народом. … І тоді там було встановлено стосунки, які мали б вічні наслідки у вічному житті всіх, хто вступає в завіт. Його глибинний смисл є дивовижним: якщо ми будемо чинити так, як належить чинити дітям Бога, то Він буде нашим Богом, щоб благословляти нас, любити нас, направляти нас, допомагати нам.
Тепер, у цьому розподілі, той вічний завіт був знову підтверджений. В дійсності ми уклали той завіт, коли були охрищені. Ми стали частиною Його божественної сімʼї, як це й було. Усі діти Бога належать до Його сімʼї, однак між Богом і дітьми Його завіту---якось незвичайно й дивовижно---існують особливі стосунки. І приєднавшись до Церкви, … ми стаємо частиною завітного народу; і кожного разу, приймаючи причастя, ми робимо це не тільки на спомин про жертву Божого Сина, Який віддав Своє життя за кожного з нас, але й щоб також взяти на себе імʼя Ісуса Христа й урочисто пообіцяти виконувати Його заповіді, а Він урочисто обіцяє нам, що Він буде благословляти нас Своїм Святим Духом.
Ми---завітний народ, і великими є зобовʼязання, що приходять з цим завітом. Ми не можемо бути звичайними людьми. Ми повинні бути вище натовпу. Ми повинні стати трішечки вищими. Ми повинні бути трішечки кращими, трішечки добрішими, трішечки щедрішими, трішечки любʼязнішими, трішечки вдумливішими, трішечки уважнішими до інших5.
Ми---народ, який вступив в урочистий завіт і взяв на себе імʼя Господа Ісуса Христа. Давайте ж трішки більше старатися виконувати заповіді, жити так, як просив нас жити Господь6.
“Кожного разу, приймаючи причастя, … ми беремо на себе імʼя Ісуса Христа й урочисто обіцяємо виконувати Його заповіді”.
2
Господь сподівається, що ми будемо жити за євангелією в усьому.
Ми живемо в часи компромісів і мовчазної згоди. У ситуаціях, з якими ми щодня стикаємося, ми знаємо, що є правильним, але під тиском своїх однолітків та слухаючись облудних голосів тих, хто нас переконує, ми поступаємося. Ми йдемо на компроміс. Ми мовчки погоджуємося. Ми поступаємося, і нам соромно за себе. … Нам необхідно розвивати в собі силу, щоб йти за своїми переконаннями7.
Євангельський шлях---шлях простий. Деякі з вимог можуть видаватися вам елементарними й непотрібними. Не відкидайте їх зневажливо. Упокорюйте себе й ходіть у послуху. Я обіцяю: результати, що прийдуть, будуть настільки дивовижними, що їх варто побачити, і принесуть таке задоволення, яке варто відчути8.
Благаю, давайте всі трохи старанніше намагатись жити відповідно до того божественного потенціалу, що є в нас. Ми можемо робити краще, ніж ми робимо. Ми можемо бути кращими, ніж ми є. Якщо ми будемо постійно тримати перед собою цей образ божественного спадку, Батьківства Бога і братерства людей як реальності, то ми будемо трішечки толерантнішими, трішечки добрішими, трішечки більш готовими піднімати, підтримувати тих, хто навколо нас, та допомагати їм. Ми будемо менш схильні опускатися до того, що явно є негідним нас9.
Релігія, до якої ви належите,---сім днів на тиждень, а не тільки в неділю. … Вона---увесь час: двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень, 365 днів на рік10.
Господь сподівається, що ми будемо тримати своє життя у порядку, що ми будемо жити за євангелією в усьому11.
3
Бог буде рясно благословляти тих, хто ходить у послуху Його заповідям.
Господь сказав Іллі піти й сховатися біля потоку Керіті, що там він буде пити воду з того потоку і що круки будуть приносити йому їжу. У Писаннях про Іллю написано просто й чудово: “І він пішов, і зробив за Господнім словом” (1 Цар. 17:5).
Не було сперечань. Не було вибачень. Не було ухилянь. Ілля просто “пішов, і зробив за Господнім словом”. І його було збережено від жахливих нещасть, що прийшли до тих, хто глузував і сперечався, і сумнівався12.
Усе написане в Книзі Мормона---це історія, яка розповідає про людей, які, коли були праведними, коли поклонялися Ісусу Христу, то процвітали на землі й були рясно і щедро благословенні Господом; а коли грішили, збивалися з дороги й забували свого Бога, то опинялися в злиднях, війнах та бідах. Ваша безпека, ваш спокій, ваше процвітання залежать від послуху заповідям Всемогутнього13.
“Дотримуйся Моїх заповідей постійно, і вінець праведності отримаєш ти”. [УЗ 25:15]. Таким було обіцяння Господа Еммі Хейл Сміт. Це обіцяння Господа кожному з нас. Щастя залежить від виконання заповідей. До святих останніх днів … злидні можуть прийти тільки через порушення тих заповідей. А для кожного, хто виконує їх, обіцяно вінець … праведності і вічної істини14.
Справжня свобода полягає в дотриманні порад Бога. Сказано було в давнину, що “заповідь Божа---світильник, а наука---то світло”. (Пр. 6:23).
Євангелія---це не філософія репресій, як багато хто вважає. Вона---це план свободи, який дисциплінує бажання й направляє поведінку. Її плоди---приємні, а винагороди її---щедрі. …
“Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!” (Гал. 5:1).
“Господь же---то Дух, а де Дух Господній,---там воля”. (2 Кор. 3:17)15.
Наша безпека полягає в покаянні. Наша сила йде від послуху заповідям Бога. … Давайте твердо стояти проти зла, і вдома, і за кордоном. Давайте жити гідно благословень небес, змінюючи своє життя, де це необхідно, і покладаючись на Нього, Батька нас усіх16.
Нам немає чого боятися. Бог стоїть за штурвалом. Він буде у всьому сприяти для блага цієї роботи. Він буде рясно благословляти тих, хто ходить у послуху Його заповідям. Таке Його обіцяння. В Його здатності виконати те обіцяння ніхто з нас сумніватися не може17.
4
Церковні провідники вказують шлях і запрошують членів Церкви жити за євангелією.
Є такі, хто каже: “Церква не буде вказувати мені, що думати про це, про те чи про інше або як мені жити”.
Ні, відповідаю я, Церква не буде вказувати жодній людині, як вона має думати або що вона має робити. Церква буде показувати шлях і запрошувати кожного її члена жити за євангелією та насолоджуватися благословеннями, що приходять завдяки такому життю. Церква нікому не буде вказувати, але вона буде радити, вона буде переконувати, вона буде закликати і вона буде сподіватися на відданість тих, хто визнає себе її членами.
Ще бувши студентом університету, я сказав якось своєму батьку, що, на мій погляд, генеральні авторитети переступили межі своїх повноважень, захищаючи якусь певну позицію. Він був дуже мудрим і хорошим чоловіком. Він сказав: “Президент Церкви навчав нас, і я підтримую його як пророка, провидця і одкровителя та маю намір дотримуватися його поради”.
Я … прослужив у генеральних радах цієї Церкви [багато] років. … Я хочу залишити вам своє свідчення: хоч я сидів, буквально, на тисячах зборів, де обговорювалися церковна політика і церковні програми, але не було ні одних зборів, де б не прагнули керівництва від Господа або де було б хоч якесь бажання з боку хоч когось із присутніх відстоювати або зробити те, що б зашкодило комусь чи змушувало когось до чогось18.
Я кажу кожному і всім, що у нас, [тих, хто сидить на генеральних радах Церкви], немає особистого порядку денного. У нас є тільки Господній порядок денний. Є такі, хто критикує, коли ми щось радимо або проти чогось застерігаємо. Будь ласка, знайте, що наші благання мотивовані не егоїстичними бажаннями. Будь ласка, знайте, що наші застереження мають причини і підстави. Будь ласка, знайте, що рішення виступати на різні теми не приходить без обмірковування, обговорення й молитви. Будь ласка, знайте, що наше єдине прагнення---допомогти кожному з вас у ваших проблемах, ваших випробуваннях, у ваших сім’ях, у вашому житті. … Немає жодного бажання навчати чогось іншого, ніж чого б навчав Господь. …
Наша відповідальність окреслена Єзекіїлем: “Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому,---і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене”. (Єз. 3:17).
У нас немає будь-якого егоїстичного бажання, крім того бажання, щоб наші брати і сестри були щасливі, щоб спокій і любов наповнювали їхні домівки, щоб вони були благословенні силою Всемогутнього в їхніх різних починаннях у праведності”19.
Бог у Свій спосіб постійно робить відомим Свою волю стосовно Свого народу. Я залишаю вам своє свідчення про те, що провідники цієї Церкви ніколи не попросять нас робити те, чого б ми не могли б зробити без Господньої допомоги. Ми можемо відчувати себе непідготовленими. Те, що нас просять зробити, може нам не подобатися або не відповідати нашим уявленням. Але якщо ми спробуємо зробити це з вірою, молитвою та рішучістю, то нам це вдасться.
Я залишаю вам своє свідчення про те, що щастя святих останніх днів, мир святих останніх днів, поступ вперед святих останніх днів, процвітання святих останніх днів і вічне спасіння та піднесення цього народу залежить від послуху порадам священства Бога”20.
5
Рішення в малому можуть призвести до величезних наслідків.
Я можу описати принцип, … дотримання якого буде значно збільшувати ймовірність того, що наші рішення будуть правильними і, відповідно, наш розвиток і наше щастя в житті будуть безмірно зростати. Ось цей великий принцип---тримайтеся віри. …
Я не можу розказати вам в подробицях, як приймати рішення з кожного питання. Але я можу пообіцяти: якщо ви будете приймати свої рішення відповідно до євангельських норм та вчень Церкви і якщо ви будете триматися віри, то ваше життя принесе прекрасний, добрий плід і у вас буде багато радості й досягнень21.
Багато років тому я працював на залізниці. … Це було в ті дні, коли майже всі їздили пасажирськими поїздами. Одного ранку мені подзвонив мій колега з Ньюарка, шт. Нью-Джерсі. Він сказав: “Прибув поїзд номер такий-то, але без багажного вагону. Десь загубився багаж приблизно 300 пасажирів, і вони розлючені”.
Я негайно пішов на роботу, щоб зʼясувати, куди міг бути відправлений той вагон. Я зʼясував, що його належним чином завантажили і належним чином відправили в Окленд, шт. Каліфорнія. Він був доставлений на нашу залізничну дільницю в Cолт-Лейк-Сіті, [а потім зрештою прибув у] Сент-Луїс. Там він мав бути переведений на іншу колію і по ній доставлений в Ньюарк, шт. Нью-Джерсі. Але дещо неуважний стрілочник в Сент-Луїсі перевів маленьку стальну пластинку, гостряк залізничної стрілки, всього на три дюйми [7,5 сантиметра], а потім натиснув на важіль, щоб відчепити вагон. Ми виявили, що багажний вагон, що мав прибути в Ньюарк, шт. Нью-Джерсі, насправді опинився в Новому Орлеані, шт. Луїзіана, за 1500 миль [2400 кілометрів] від місця призначення. Усього три дюйми, на які недбалий робітник перевів стрілку на залізниці в Сент-Луїсі, відправили цей вагон помилковим шляхом і на вражаюче велику відстань від місця його справжнього призначення. Так само і в нашому житті. Замість того, щоб йти вірним курсом, ми дозволяємо якійсь помилковій ідеї вести нас в інший бік. Відхилення в русі до нашого справжнього місця призначення може бути дуже маленьким, але якщо воно триває й далі, то це дуже маленьке відхилення призводить до великого розриву й ми виявляємо, що знаходимося далеко від місця, куди мали намір прибути. … Саме дрібниці, на яких повертається життя, значно змінюють наше життя22.
Якось я підійшов до воріт однієї великої ферми. Я підняв клямку й відчинив ворота. Рух петель був настільки малий, що його ледь можна було помітити. Але протилежний бік воріт описав велику дугу радіусом в шістнадцять футів. Дивлячись тільки на рух петель, ніхто б ніколи й уявити не міг, яка величезна дія стається в результаті майже непомітного руху.
Те ж саме і з рішеннями в нашому житті. Деякі незначні думки, деякі незначні слова, деякі незначні вчинки можуть призвести до вражаючих наслідків23.
Президент Хінклі порівняв наші рішення з петлями на фермерських воротах.
6
Живучи за євангелією, ми зміцнюємо Церкву й допомагаємо поширювати Божу роботу по всій землі.
Способом свого життя ми можемо зробити [Церкву] сильнішою. Давайте ж зробимо євангелію своїм мечем і щитом. …
… Яким чудовим буде майбутнє, оскільки Всемогутній рухає Свою прекрасну роботу, по-доброму впливаючи на всіх, хто прийматиме Його євангелію й житиме за нею24.
Я бачу дивовижне майбутнє в цьому непевному світі. Якщо ми будемо міцно триматися своїх цінностей, якщо ми будемо будувати на своєму спадку, якщо ми будемо ходити у послусі перед Господом, якщо ми будемо просто жити за євангелією, то будемо благословлятися рясно й чудово. На нас будуть дивитися як на особливий народ, який знайшов ключ до особливого щастя25.
Нехай же кожний чоловік, кожна жінка і кожна дитина вирішать виконувати Господню роботу краще, більше і з більшою силою, ніж це було раніше. Якість життя---ось що веде до змін. Наше рішення жити за євангелією Ісуса Христа---ось що веде до змін. Це---індивідуальна справа. Якщо ми всі молимося, Церква стає набагато сильнішою. І те ж саме з кожним принципом євангелії. Давайте ж долучатися до цієї справи, яка рухається вперед, яка поширюється по всій землі. Ми не можемо просто тихо стояти; нам слід рухатися вперед. Вкрай важливо, щоб ми так робили. Особисте переконання, яке живе в серці кожного з нас,---це реальна сила цієї Церкви. Без нього у нас дуже мало чого є; з ним у нас є все26.
Я запрошую кожного з вас, члени цієї Церкви, де б ви не були, встати і з піснею у своєму серці рушити вперед, живучи за євангелією, люблячи Господа й будуючи царство. Разом ми будемо йти цим курсом і триматися віри, а нашою силою буде Всемогутній27.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Чому ми як Господній завітний народ, “не можемо бути звичайними людьми”? (Див. підрозділ 1). Як саме завіти, які ви уклали з Богом, впливають на ваше щоденне життя?
-
Президент Хінклі навчав, що “нам необхідно розвивати в собі силу, щоб йти за своїми переконаннями” (підрозділ 2). Як іноді ми поступаємося своїми переконаннями? Як ми можемо збільшити нашу здатність протистояти спокусі?
-
Як ми можемо застосовувати до себе історію, розказану Президентом Хінклі про Іллю? (Див. підрозділ 3). Що б ви відповіли людині, яка відчуває, що заповіді є надто обмежувальними? Коли ви помічали, що послух заповідям приносить свободу, безпеку і спокій?
-
Прогляньте пояснення Президента Хінклі про те, як церковні провідники дають пораду і застерігають (див. підрозділ 4). Які ви мали благословення завдяки виконанню поради церковних провідників?
-
Чого ми можемо навчитися із розказаної Президентом Хінклі історії про загублений багажний вагон? (Див. підрозділ 5). Чому незначні рішення або дії можуть стати причиною великих змін у нашому житті? Які незначні рішення можуть стати причиною великих змін у вашому житті? Як ми можемо краще розпізнати малі відхилення, які можуть відвести нас від Божого шляху?
-
Як життя за євангелією допомагає нам справлятися з непевністю, що панує у світі? (Див. підрозділ 6). Як може життя за євангелією зробити наше життя простішим? Подумайте, як ви можете більш активно зміцнювати Церкву й допомагати Божій роботі поширюватися по всій землі.
Відповідні уривки з Писань
Повторення Закону 4:39–40; Євреям 5:8–9; УЗ 64:33–34; 93:26–28; 98:22; Авраам 3:24–26; Уложення віри 1:3
Допомога у вивченні
“Читання, вивчення і розмірковування—це не одне й те саме. Ми читаємо слова й можемо отримувати ідеї. Ми вивчаємо й можемо відкривати для себе певні ситуації та зв’язки у Писаннях. Але коли ми розмірковуємо, то запрошуємо одкровення від Духа. Як на мене, розмірковування—це обдумування і молитва після уважного прочитання і вивчення Писань” (Генрі Б. Айрінг, “Служіть з Духом”, Ensign або Ліягона, лист. 2010, с. 60).