Розділ 3
Навчитися бути щасливими й оптимістично налаштованими
“Будьте віруючими. Будь радісними. Не опускайте рук. Усе буде добре”.
З життя Гордона Б. Хінклі
Мати Президента Гордона Б. Хінклі, Ада Бітнер Хінклі, часто казала, що “радісний настрій та усмішка на обличчі допоможуть справитися з майже кожною неприємністю і кожна людина сама відповідає за своє щастя”1. “Позитивне світосприйняття було притаманним” також і його батькові, Брайанту С. Хінклі2. Президент Хінклі згадував: “Коли я був ще молодим і не проти був покритикувати, мій батько казав: “Циніки нічому не сприяють, скептики нічого не створюють, а ті, хто сумнівається, нічого не досягають”3. Молодий Гордон Хінклі під впливом поради й прикладу своїх батьків навчився ставитися до життя з оптимізмом та вірою.
Під час служіння місіонером в Англії старійшина Хінклі старанно дотримувався поради свого батька. Вони з напарником щоранку тиснули один одному руку й казали: “Життя прекрасне”4. Майже через 70 років він запропонував групі місіонерів на Філіппінах робити те саме. “Учора був чудовий день у моєму житті,---сказав він їм.--- Кожний день у моєму житті---чудовий. Я сподіваюсь, кожний день у вашому житті---чудовий і чудовий він для кожного з вас. Я сподіваюсь, ви можете перед виходом з дому потиснути руку своєму напарнику і сказати: “Брате (сестро), життя прекрасне. Що ж пішли, і нехай у нас буде хороший день”. І коли ви повертаєтеся додому ввечері, я сподіваюсь, ви зможете сказати один одному: “День пройшов чудово. У нас був хороший час. Ми допомогли комусь по дорозі. … Ми звʼяжемося з ними пізніше, будемо молитися й сподіватися, що вони прийдуть до церкви”. На місії кожний день має бути хорошим”5.
Ця порада відображала підхід Президента Хінклі до життя. Президент Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, поділився наступним спостереженням стосовно Президента Хінклі та його дружини, Марджорі: “Вони не марнують час, роздумуючи про минуле чи хвилюючись про майбутнє. І що б там не було, вони наполегливо рухаються вперед”6. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, також з Кворуму дванадцятьох, зауважив: “Все буде добре!”---це, можливо, найбільш повторюване запевнення Президента Хінклі сімʼї, друзям і товаришам. “Продовжуйте старатися,---скаже він.--- Будьте віруючими. Будь радісними. Не опускайте рук. Усе буде добре”7.
“У нас є всі підстави бути оптимістами”.
Учення Гордона Б. Хінклі
1
Навіть коли багато людей налаштовані негативно й песимістично, ми можемо підтримувати в собі дух радості й оптимізму.
Існує страшна хвороба песимізму в країні. Це майже епідемія. Нас постійно годують незмінною й прокислою їжею злих наклепів, дрібʼязкової критики, лихослівʼя стосовно одне одного. …
Я тут … і благаю вас припинити пошук бур, а більше насолоджуватися сонячним світлом. Я пропоную, щоб ми більше наголошували на позитивному. Я прошу, щоб ми трошки більше помічали хорошого, щоб ми притишили свої голоси образ і сарказму, щоб ми більш щиро хвалили за доброчесність і старання.
Я не прошу припинити всю критику. Виправлення допомагає зростанню. З покаянням приходить сила. Мудрі ті чоловік і жінка, які, визнаючи помилки, вказані іншими людьми, змінюють свій шлях. Я не закликаю до того, щоб усі наші розмови були солодким медом. Уміння зробити розумне зауваження, щире й чесне,---це здібність, якої треба прагнути й розвивати в собі. Я закликаю й прошу, щоб ми відвернулися від негативізму, який так поширений у нашому суспільстві, і шукали все те чудове в країні і в час, в який живемо, щоб ми більше говорили одне одному про чесноти, ніж про недоліки, щоб песимізм замінився оптимізмом. Нехай наші страхи заміняться нашою вірою8.
У нас є всі підстави бути оптимістами в цьому світі. Так, навколо нас відбуваються трагедії. Так, проблеми є скрізь. Але … ви не можете збудувати і не збудуєте нічого на песимізмі або цинізмі. Ви дивіться вперед з оптимізмом, трудіться з вірою---і все буде добре9.
Не впадайте в розпач. Не здавайтеся. Побачте сонячне світло за хмарами. Настане час, і можливості відкриються для вас. Не дозволяйте пророкам мороку ставити під загрозу ваші можливості10.
Розвивайте в собі почуття радості. Розвивайте в собі дух оптимізму. Ходіть з вірою, насолоджуйтеся красою природи, доброчесністю тих, кого любите, свідченням, яке носите у своєму серці про те, що є божественним11.
Господній план---це план щастя. Шлях буде легшим, тривог буде менше, протиборство буде не таким важким, якщо ми навчимося бути щасливими12.
2.
Замість того, щоб зациклюватися на своїх проблемах, ми можемо дати духу вдячності направляти й благословляти нас.
Як же рясно ми благословенні! Якими ж вдячними нам слід бути! … Розвивайте в собі дух вдячності за благословення життя й за дивовижні дари та привілеї, які кожний з нас має. Господь сказав, що лагідні вспадкують землю. (Див. Мт. 5:5). Я не можу не пояснити: лагідність означає, що людина відчуває вдячність, а не самовпевненість, і вона усвідомлює, що існує сила, більша за їхню власну силу, визнає Бога і приймає Його заповіді. Це початок мудрості. Ходіть з вдячністю перед Тим, Хто дав життя й кожний добрий дар13.
Ніколи ще не було в історії світу прекраснішого часу, щоб жити на землі, ніж цей. Яким же вдячним має відчувати себе кожний з нас за те, що ми живемо в цей чудовий час з усіма дивовижними благословеннями, які є в нас14.
Думаючи про чудеса, які відбулися за час, який я прожив,---а їх загалом відбулося більше, ніж за всю історію людства,---я відчуваю благоговіння і вдячність. Я думаю про автомобіль і літак, про компʼютери, факси, електронну пошту та Інтернет. Усе це настільки дивовижне й чудове. Я думаю про гігантські кроки, зроблені в медицині та санітарії. … І поряд з усім цим---відбулося відновлення чистої євангелії Ісуса Христа. Ми з вами є складовою чуда й дива цієї великої справи і царства, яке поширюється по землі, благословляючи життя людей, де б воно не зʼявлялося. Яку ж глибоку вдячність я відчуваю15.
Ми живемо у повноту часів. Зверніть увагу на цю фразу. Зверніть увагу на слово повноту. Воно означає все те благо, зібране разом [з] минулих часів і відновлене на землі в цьому останньому розподілі.
Моє серце … сповнене вдячністю до Всемогутнього Бога. Завдяки тому, що Він віддав Свого Сина, Який є Богом цього світу, ми так надзвичайно благословенні. У моєму серці відлунюються слова нашого гімну: “Дякуй Богу за усе, що є. Дякуй Богу за життя своє. Дякуй Богу за життя своє. Щиро дякуй Богу за життя своє” (Гімни, № 145)16.
З вдячністю у своєму серці давайте не будемо зациклюватися на тих небагатьох проблемах, які в нас є. Краще давайте рахувати свої благословення і з великою вдячністю, що приходить від великої віри, рухатися вперед, щоб будувати Боже царство на землі17.
Нехай дух вдячності направляє і благословляє ваші дні й ночі. Працюйте над цим. І ви побачите, це принесе прекрасні результати18.
3
Євангелія Ісуса Христа дає нам підставу для радості.
Господь сказав: “Отже, піднесись серцем і звеселись, і припадай до завітів, які ти склала” [УЗ 25:13]. Я вірю, що Він каже кожному з нас: “Будьте щасливі”. Євангелія---це те, що приносить радість. Вона дає нам підставу для радості19.
Ніколи не забувайте, хто ви є. … Ви---справді дитина Бога. … Він---ваш Вічний Батько. Він любить вас. … Він хоче, щоб Його сини і дочки були щасливими. Гріх ніколи не був щастям. Злочестивість ніколи не була щастям. Непослух ніколи не був щастям. Шлях до щастя криється у плані нашого Небесного Батька і у послуху заповідям Його Улюбленого Сина, Господа Ісуса Христа20.
Незалежно від того, що ви робили в минулому, я пропоную вам нелегке завдання--- … упорядкувати своє життя відповідно до вчень євангелії, дивитися на цю Церкву з любовʼю, повагою та вдячністю як на матір вашої віри, жити так, щоб ваше життя було прикладом того, що зробить євангелія Ісуса Христа, аби принести щастя людині21.
“В усьому в житті є так багато причин, щоб жартувати і сміятись. Життя для того, щоб радіти, а не просто терпіти до кінця”.
Покаяння---один з перших принципів євангелії. Прощення---ознака божественності. У вас є надія. У вас попереду життя, і воно може бути сповнене щастя, навіть якщо минуле й було затьмарене гріхом. Це робота зі спасіння людей і допомоги їм в їхніх труднощах. Це і є призначенням євангелії22.
Я зустрічаю дуже багато людей, які постійно нарікають на тягарі їхніх обовʼязків. Звичайно ж, навантаження велике. Треба багато, надто багато робити. Є фінансові тягарі, які додаються до цих навантажень, і через усе це ми схильні висловлювати своє невдоволення---часто вдома, нерідко на людях. Змініть свій спосіб мислення. Євангелія---добра новина. Людина є, щоб їй мати радість [див. 2 Нефій 2:25]. Будьте щасливими! Нехай це щастя сяє на ваших обличчях і промовляє через ваше свідчення. На вас можуть чекати проблеми. Час від часу можуть траплятися трагедії. Але через усе пробивається вражаюче благання Господа:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,---і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,---і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!” (Матвій 11:28–30).
Я насолоджуюсь ось цими словами Дженкінса Ллойда Джоунса, які я вирізав з газети Deseret News кілька років тому: Я зачитаю їх вам. … Він сказав:
“Той, хто уявляє, що блаженство є звичайним станом, змарнує немало часу, бігаючи й вигукуючи, що його пограбували.
Більшість ударів пролітає повз ворота. Мʼясо переважно жорстке. Більшість дітей виростають звичайними людьми. Більшість щасливих шлюбів вимагають неабиякої взаємної терпимості. Найчастіше робота є нудною, а не навпаки. …
Життя схоже на подорож залізницею старих часів: затримки, запасні колії, дим, пил, зола і поштовхи, і все це тільки інколи урізноманітнюється прекрасними краєвидами та захоплюючими поривами швидкості.
А фокус в тому, що ми маємо бути вдячні Господу за те, що Він дозволив нам мати цю подорож”. (Deseret News, 12 June 1973).
Я повторюю, мої брати і сестри: фокус в тому, що ми маємо бути вдячні Господу за те, що Він дозволив нам їхати; а хіба, в дійсності, це не чудова подорож? Насолоджуйтеся нею! Смійтеся з неї! Співайте про неї! Памʼятайте слова автора Приповістей:
“Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості”. (Приповісті 17:22)23.
Нехай у вашому житті буде щось світле. Нехай вам буде весело й радісно, жартуйте, вмійте час від часу сміятися над тим, що є смішним24.
В усьому в житті є так багато причин, щоб жартувати і сміятись. Життя для того, щоб радіти, а не просто терпіти до кінця25.
4
Євангелія---це послання про тріумф, і його слід приймати з ентузіазмом, захопленням і оптимізмом.
Я стою тут сьогодні як той, хто оптимістично ставиться до роботи Господа. Я не можу повірити, що Бог започаткував би Свою роботу на землі, щоб вона не вдалася. Я не можу повірити в те, що вона слабшає. Я знаю, що вона посилюється. … Я маю просту й урочисту віру в те, що правильне буде тріумфувати, а істина буде перемагати26.
Історія про Калева, Осію [тобто Ісуса Навина] та інших ізраїльських розвідників завжди викликала в мене цікавість. Мойсей вів дітей Ізраїля пустинею. На другий рік їхніх мандрів він вибрав представників від дванадцятьох колін, щоб вони розвідали ханаанський край і, повернувшись, повідомили, який той край і які ті люди, що населяють його. Калев представляв коліно Юди, а Осія, син Навинів,---коліно Єфрема. І ось ці дванадцятеро чоловіків пішли у ханаанський край. Вони побачили, що земля там родюча. Повернулися вони через сорок днів. І принесли вони з собою “виноградного первоплоду” як доказ родючості того краю (Чис. 13:20).
Прийшли вони до Мойсея й Аарона і до всієї громади Ізраїлевих синів та й розказали їм про ханаанський край, який “тече молоком та медом, а оце плід його” (в. 27).
Але десятеро з цих розвідників стали жертвою своїх сумнівів та страхів. Вони пустили “злу вістку” про кількість та силу ханаанеян. Вони вирішили, що той народ “сильніший за н[их]” (в. 31). Вони відчували себе як та сарана у порівнянні з велетнями, яких вони побачили в тому краї. Вони стали жертвою своєї боязкості.
Тоді Ісус Навин і Калев стали перед людьми та й сказали: “Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!
Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.
Тільки не бунтуйтесь проти Господа,---і не бійтеся народу того Краю, бо вони---хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!” (14:7–9).
Але люди були більш схильні повірити десятьом, хто сумнівався, ніж повірити Калеву й Ісусу Навину.
І тоді Господь проголосив, що діти Ізраїля повинні будуть блукати у пустині сорок років, допоки не вимре покоління тих, хто ходив із сумнівами та страхом. У Писаннях сказано, що “то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.
А Ісус, … та Калев, … жили з тих людей, що ходили розвідати той Край” (вв. 37--38). Тільки вони двоє з тієї групи вижили в ті чотири десятиліття поневірянь й отримали привілей увійти в обіцяну землю, про яку вони позитивно відгукнулися.
Ми бачимо навколо себе людей, хто не дбає про майбутнє цієї роботи, хто є байдужим, хто говорить про обмеження, хто висловлює побоювання, хто марнує свій час, розкопуючи й пишучи про те, що вони вважають недоліками і що насправді не є важливим. Сумніваючись у минулому [цієї роботи], вони не бачать її майбутнього.
Добре сказано було в старі часи: “Без … видінь люд розбещений” (Пр. 29:18). У цій роботі немає місця для тих, хто вірить лише в євангелію песимізму й зневіри. Євангелія---добра новина. Це послання про тріумф. Це справа, за яку слід братися з ентузіазмом.
Господь ніколи не казав, що не буде труднощів. Наш народ зазнав самих різних страждань, коли ті, хто боровся проти цієї роботи, виступали проти них. Але в усіх тих скорботах вони виявляли віру. Ця робота послідовно рухалася вперед і ніколи, від самого свого початку, не звертала ні на крок назад. …
… Це—робота Всемогутнього. Чи будемо ми як окремі люди йти вперед, залежить від нас. Але Церква ніколи не припинить свій рух вперед. …
Коли Господь забрав Мойсея до Себе, то Він сказав Ісусу Навину: “Будь сильний та відважний… Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити”(Єг. 1:9). Це Його робота. Ніколи не забувайте про це. Беріться за неї з ентузіазмом і захопленням27.
5
Знаючи, що ми діти Бога, ми можемо стати трішечки вищими, піднятися трішечки вище і бути трішечки кращими.
У нашому світі сьогодні існує сумна тенденція серед людей гостро критикувати одне одного. Ви коли-небудь усвідомлювали, що не треба дуже багато розумових зусиль, щоб зробити комусь зауваження, які можуть поранити іншу людину? Намагайтесь робити протилежне. Намагайтесь похвалити. …
Також в нашому суспільстві серед багатьох з нас є сумна тенденція принижувати себе. Є люди, які можуть здаватися нам впевненими в собі, але в дійсності більшість з нас має якесь відчуття власної неповноцінності. Важливо, щоб ви не казали собі цього. … Важливо робити найкраще, на що ми здатні.
Не витрачайте дарма час на те, щоб жаліти себе. Не принижуйте себе. Ніколи не забувайте, що ви---дитина Бога. У вас божественне перворідство. Є щось в вас від самої природи Бога28.
Ми співаємо: “Я Божеє дитя”, (Гімни, № 186). Це не просто домисел, це не такий собі поетичний домисел, це---жива істина. У кожному з нас є щось від божественності, що треба розвивати, що треба зробити видимим, чому треба знайти вираження. Ви, батьки і матері, навчайте своїх дітей, що вони, у самому буквальному розумінні, є синами і дочками Бога. Не існує більшої істини в усьому світі за ось цю---вважати, що ми маємо в собі щось від божественності29.
Повірте в себе. Повірте у свою здатність робити прекрасні й добрі справи. Повірте, що немає настільки високої гори, на яку б ви не змогли піднятися. Повірте, що немає настільки сильної бурі, яку б ви не змогли витримати. … Ви---дитина Бога й маєте безмежні можливості30.
Станьте трішечки вищими, підніміться трішечки вище, будьте трішечки кращими. Докладіть додаткових зусиль. Ви будете щасливіші. Ви пізнаєте нове задоволення, нову радість у своєму серці31.
Звичайно ж, будуть виникати якісь проблеми на цьому шляху. Будуть труднощі, які буде важко подолати. Але вони не триватимуть вічно. [Бог] не залишить вас. …
Шукайте позитивне. Знайте, що Він наглядає за вами, що Він чує ваші молитви і відповість на них, що Він любить вас і цю любов виявлятиме32.
Існує так багато приємного і пристойного, і прекрасного, щоб на ньому будувати. Ми---причасники євангелії Ісуса Христа. Євангелія означає “добра новина”! Послання Господа---це послання про надію та спасіння! Голос Господа---це голос доброї новини! Робота Господа---це робота славетного звершення!
У темну й важку годину Господь сказав тим, кого Він любив: “Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!” (Іван 14:27).
Ці прекрасні слова запевнення є маяком для кожного з нас. Ми справді можемо довіритися Йому. Бо Він ніколи не підведе, а Його обіцяння ніколи на залишаються марними33.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Подумайте про пораду Президента Хінклі “більше помічати” хорошого та “розвива[ти] в собі почуття радості [і] дух оптимізму” (підрозділ 1). Чому нам потрібна ця порада сьогодні? Як ми можемо розвивати в собі почуття радості?
-
Президент Хінклі сказав, що чудові результати приходять, коли ми даємо “духу вдячності направляти й благословляти [себе]” (підрозділ 2). Чому, на вашу думку, приходять ці чудові результати? Які благословення прийшли до вас, коли ви мали духа вдячності?
-
Які думки у вас викликає порівняння життя з “подорожжю залізницею старих часів”? (Див. підрозділ 3). Як “добра новина” євангелії впливає на ваше ставлення до цієї подорожі?
-
Як, на вашу думку, історія про Калева та Ісуса Навина стосується нашого життя? (Див. підрозділ 4). Які приклади ви бачили, коли люди приймали євангелію з ентузіазмом? Як нам знову відновити свій оптимізм, коли ми відчуваємо, що в нас опускаються руки? Що саме збільшило ваш оптимізм стосовно Господньої роботи?
-
Як ви вважаєте, чому існує тенденція принижувати інших і себе? Як ми можемо подолати цю тенденцію? Що ми можемо зробити як окремі люди і сімʼї, аби допомогти іншим “стати трішечки вищими” і “піднятися трішечки вище”? (Див. підрозділ 5).
Відповідні уривки з Писань
Іван 16:33; Филипʼянам 4:13; Мосія 2:41; Алма 34:38; Етер 12:4; УЗ 19:38–39; 128:19–23
Допомога у вивченні
“Вчинки, що ґрунтуються на вивченому, принесуть краще й глибше розуміння (див. Іван 7:17)” (Проповідуйте Мою євангелію [2005], с. 19). Запитайте себе, як ви можете застосовувати євангельські вчення вдома, на роботі і у виконанні своїх церковних обов’язків.