Розділ 25
Ідіть уперед з вірою
“Якщо нам з вами щось і потрібно, … [так це] мати віру такого ґатунку, яка спонукає нас ставати на коліна й благати Господа про скерування, а потім, маючи певну міру божественної довіри, вставати з колін та йти трудитися, щоб досягати бажаних результатів”.
З життя Гордона Б. Хінклі
“Коли я [ще молодим чоловіком] відʼїжджав на місію,---згадував Президент Гордон Б. Хінклі,---мій добрий батько вручив мені картку, на якій було написано чотири слова. Це були слова Господа до старшини синагоги, якому повідомили про смерть його дочки: “Не лякайсь,---тільки віруй!” (Марк 5:36)”1. Коли молодий старійшина Хінклі служив в Англії, він часто опинявся у складних ситуаціях, коли йому необхідно було згадувати ті чотири слова. Пізніше він так описав один з таких випадків:
“Одного дня три чи чотири лондонські газети надрукували рецензії на одну стару перевидану книгу в уїдливому й задирливому тоні, стверджуючи, що ця книга була історією мормонів. Президент Меррілл [мій президент місії] сказав мені: “Я хочу, щоб ти пішов до видавця й опротестував це”. Я глянув на нього і вже був готовий сказати: “Тільки не я”. Натомість покірно сказав: “Так, сер”.
Без жодного сумніву скажу, що я злякався. Я пішов у свою кімнату і відчув те, що, я думаю, повинен був відчувати Мойсей, коли Господь попросив його знову піти й побачитися з фараоном. Я помолився. Мене аж нудило, коли я йшов до станції Гудж-стріт, щоб звідти доїхати підземкою до Фліт-стріт. Я знайшов офіс президента видавництва й подав свою візитну картку секретарці. Вона, взявши її, зайшла в кабінет і швидко повернулася, аби сказати, що президент надто зайнятий, щоб зустрітися зі мною. На це я відповів, що я подолав пʼять тисяч миль [8000 кілометрів] і що я почекаю. У наступну годину вона двічі або тричі заходила в його кабінет; і ось нарешті він запросив мене увійти. Мені ніколи не забути картину, яку я побачив, увійшовши до нього. Він курив довгу сигару, усім своїм виглядом неначе кажучи: “Не заважай мені!”
Я тримав у руці рецензії. Не памʼятаю, що я потім казав. Немов якась інша сила говорила через мене. Спочатку він зайняв оборонну позицію й навіть був войовничим. Потім почав мʼякшати. А завершив він тим, що пообіцяв щось зробити. Протягом години кожному торговцю книгами в Англії було повідомлено, що вони повинні повернути примірники цієї книги видавцеві. Витративши чималі кошти, він надрукував і розмістив на початку кожної книги заяву, в якій стверджувалося, що книгу не слід розглядати як історію, що вона є просто белетристикою і що не було жодного наміру образити шановний мормонський народ. Через багато років він зробив ще одну важливу послугу для Церкви, і кожного року, аж до самої його смерті, я отримував від нього вітальні картки на Різдво”2.
Приймаючи те завдання сходити в офіс видавця, старійшина Хінклі зробив за правилом, якого дотримувався все життя: з вірою приймати виклики; благати Господа про допомогу; а потім іти й робити.
“Віра є, після всього сказаного й зробленого, нашою єдиною справжньою й тривалою надією”.
Учення Гордона Б. Хінклі
1
Віра в Небесного Батька та Ісуса Христа може стати невичерпним джерелом цілеспрямованого життя.
Якщо нам з вами щось і потрібно, щоб домогтися успіху та чогось досягнути в цьому світі, так це мати віру---той динамічний, могутній, дивовижний елемент, яким, як заявив Павло, самі віки [світи] були збудовані (див. Євреям 11:3). Я маю на увазі не якусь ефемерну ідею, а практичну, прагматичну, працюючу віру---віру такого ґатунку, яка спонукає нас ставати на коліна й благати Господа про скерування, а потім, маючи певну міру божественної довіри, вставати з колін і йти трудитися, щоб досягати бажаних результатів. Така віра є ні з чим незрівнянним надбанням. Така віра є, після всього сказаного й зробленого, нашою єдиною справжньою й тривалою надією.
… Віра може стати невичерпним джерелом цілеспрямованого життя. Для гідних справ не існує більш переконливої мотивації, ніж знання, що ми---діти Бога, що Бог очікує, що ми будемо робити щось зі своїм життям, і що Він надаватиме нам допомогу, коли ми шукаємо її. …
… Коли я говорю про віру, я не маю на увазі щось абстрактне. Я вважаю її існуючою, життєво необхідною силою, яка приходить від визнання Бога нашим Батьком, а Ісуса Христа---нашим Спасителем. …
… Віра в Божественну Істоту, у Всемогутнього---ось що є тією великою рушійною силою, яка може змінити наше життя3.
Колись дуже давно я працював на одній з наших залізниць, поїзди якої їздили через [ці] гори. Поїздами я їздив часто. Це було в часи, коли локомотиви були паровими. Ті могутні залізничні монстри були величезними, швидкими та небезпечними. Я часто задумувався, як машиніст наважувався на таку довгу подорож у темряві ночі. Потім я зрозумів, що то була не одна велика подорож, а скоріше---постійне продовження короткої подорожі. Локомотив мав потужний передній ліхтар, який освітлював шлях на відстань 350–450 м. Машиніст бачив тільки цю відстань, і цього було достатньо, тому що цей ліхтар світив перед ним постійно протягом ночі---аж до світанку нового дня. …
І те ж саме з нашою вічною подорожжю. Ми робимо крок за кроком. Роблячи це, ми просуваємося до незнаного, але віра освітлює шлях. Якщо ми розвиватимемо цю віру, то ніколи не будемо ходити в темряві. …
Випробування, з яким стикається кожен член цієї Церкви, полягає в тому, щоб зробити наступний крок, прийняти ту відповідальність, до якої його покликали, хоч він і не відчуває себе підготовленим до неї, і виконувати доручене з вірою, цілковито сподіваючись, що Господь освітить шлях, який у нього попереду4.
2
Віра---це основа свідчення й сила Господньої роботи на землі.
Єдине справжнє багатство Церкви---це віра її людей5.
Прекрасним і чудовим є те, що на тисячі людей вплинуло диво Святого Духа, Якому вони вірять, Якого приймають і стають членами [Церкви]. Їх охрищують. Їхнє життя постійно змінюється на краще. Відбувається диво. Зернятко віри лягає в їхнє серце. Воно збільшується, коли вони дізнаються більше. І вони приймають принцип за принципом, аж поки не мають кожне з дивовижних благословень, які приходять до тих, хто ходить з вірою в цю Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
… Цей дорогоцінний і дивовижний дар віри, цей дар від Бога, нашого Вічного Батька, продовжує залишатися силою цієї роботи і тихим відлунням її послання. Віра лежить в основі всього цього. Віра---суть всього цього. Чи це стосується рішення їхати на місію, чи жити за Словом мудрості, чи платити десятину---це все одно. Саме віра, що в нас, і виявляється в усьому, що ми робимо.
… Сила цієї справи й цього царства---не в матеріальних її активах, якими б вражаючими вони не були. Вона---у серцях її людей. Тому-то вона і є успішною. Тому-то вона велика і далі розширюється. Тому-то і вдається досягти всього того чудового, що було досягнуто. І все це приходить завдяки дару віри, що ним Всемогутній нагородив Своїх дітей, які не сумніваються і не бояться, а йдуть уперед. …
Віра---основа свідчення. Віра лежить в основі відданості Церкві. Віра уособлює собою жертву, яка з готовністю віддається для просування вперед Господньої роботи6.
Євангелія---це добра новина. Вона є посланням про тріумф. Вона є справою, яку слід прийняти із захопленням. …
Давайте не боятися. Ісус---наш провідник, наша сила і наш цар.
Зараз вік песимізму. Нашою є місія віри. Мої брати і сестри повсюди, я закликаю вас знову зміцнити свою віру, рухати цю роботу вперед по всьому світу. …
“Браття, хіба не підемо ми далі у такій величній справі? Рушаймо вперед, а не назад. Сміливіше, браття; і вперед, вперед до перемоги!” (УЗ 128:22). Так написав пророк Джозеф у псалмі віри.
Яким же славетним є минуле цієї великої справи. Воно сповнене героїзму, сміливості, відваги й віри. Яким же дивовижним є її теперішнє, коли ми рухаємося вперед, щоб благословити життя людей скрізь, де б вони не почули послання Господніх слуг. Яким же величним буде її майбутнє, коли Всемогутній продовжуватиме Свою прекрасну роботу, несучи добро всім, хто буде приймати Його євангелію й жити за нею, і навіть надаючи вічне благословення Своїм синам і дочкам з усіх поколінь завдяки самовідданій роботі тих, чиє серце сповнене любовʼю до Викупителя світу. …
Я запрошую кожного з вас, членів цієї Церкви, де б ви не були, стати на свої ноги і з піснею в серці рухатися вперед, живучи за євангелією, люблячи Господа і будуючи царство. Разом ми будемо дотримуватися курсу й триматися віри, і Всемогутній буде нашою силою7.
3
Маючи віру, ми можемо піднятися вище страху і будь-яких перешкод чи труднощів у нашому житті.
Хто серед нас може сказати, що він чи вона не відчували страху? Я не знаю нікого, хто не відчував би його. Звичайно ж, одні відчувають страх сильніше, ніж інші. Хтось здатний швидко його побороти, а хтось потрапляє до нього в пастку, знесилюється ним і навіть заганяється у глухий кут. Ми страждаємо від страху бути осміяними, страху зазнати невдачі, страху самотності, страху бути зневаженими. Хтось боїться теперішнього, хтось---майбутнього. Хтось носить тягар гріха і віддав би майже все, щоб звільнитися від тих тягарів, але боїться змінити своє життя. Давайте визнаємо: страх приходить не від Бога; цей гризотний, руйнівний елемент приходить від супротивника істини і праведності. Страх---цілковита протилежність вірі. За своїми наслідками він є розʼїдаючим і навіть смертельним8.
Павло писав Тимофію: “Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму.
Тож, не соромся засвідчення Господа нашого” (2 Тим. 1:7–8).
Я хотів би, щоб кожний член цієї Церкви розмістив ці слова там, де б він міг бачити їх кожного ранку, коли починає свій день. Вони давали б нам сміливість, щоб висловлюватися, вони б давали нам віру, щоб пробувати, вони б зміцнювали нашу впевненість в Господі Ісусі Христі. Я вважаю, що тоді на землі відбувалося б більше чудес9.
“Тож, не соромся засвідчення Господа нашого” (2 Тимофію 1:8).
Одного дня я розмовляв з другом, який втік зі своєї країни. Коли влада в його країні була скинута, його арештували й кинули у вʼязницю. Його дружині й дітям вдалося втекти, а ось йому довелося більше трьох років перебувати у вʼязниці без можливості звʼязатися з тими, кого він любив. Їжа була нікудишня, умови життя---гнітючі, без жодної надії на покращення.
“Що ж підтримувало тебе у всі ті темні дні?”--- спитав я.
Він відповів: “Моя віра; моя віра в Господа Ісуса Христа. Я поклав свої тягарі на Нього, і після цього вони здавалися набагато легшими”10.
Це так і є. Хвилюватися не треба. Я кажу про це собі кожного ранку. Це спрацює. Якщо ви зробите все від вас залежне, це спрацює. Покладіться на Бога і йдіть вперед з вірою та впевненістю у майбутньому. Господь не полишить нас. Він не полишить нас11.
Хіба не міг би кожен з нас сказати, що якби ми мали більшу віру в Бога, то наші справи йшли б краще, ніж тепер? Якщо у нас є віра, то немає ні надто великих перепон, ні надто важких труднощів. З вірою ми можемо піднятися над всім тим негативним в нашому житті, що постійно тягне нас вниз. Докладаючи зусилля, ми можемо набути здатності гасити в собі ті пориви, що підштовхують до принизливих і злих вчинків. З вірою ми можемо контролювати свої бажання. Ми можемо простягнути руку тим, хто занепав духом і переможений, і ми можемо зігріти їх силою й міцністю своєї власної віри12.
4
Якщо ми виявляємо свою віру, Господь допомагатиме збільшувати її.
Якщо ви віддаєте свій час і таланти служінню, то ваша віра зростатиме, а сумнівів у вас ставатиме менше13.
Церква проситиме вас зробити багато чого. Вона проситиме вас служити в різних якостях. У нас немає оплачуваного духовенства. Служителем цієї Церкви стаєте ви, і коли б вас не покликали служити, дозвольте дати вам пораду: погоджуйтеся, і якщо ви будете так робити, ваша віра буде міцнішати й зростати. Віра подібна до мʼязів на моїй руці. Якщо я користуюся нею, якщо я треную її, вона стає сильною; вона зробить багато справ. А якщо я покладу її у перевʼяз і нічого не буду нею робити, вона ослабне й буде ні до чого не здатною; так буде й з вами. Якщо ви приймаєте кожну можливість, якщо ви приймаєте кожне покликання, то Господь зробить так, щоб ви успішно служили в ньому. Церква не буде просити вас зробити те, що ви не можете зробити з допомогою Господа14.
Я молюся про всіх нас: “Господи, додай Ти нам віри” [див. Лука 17:5]. Збільш нашу віру, щоб перейти через провалля невизначеності й сумнівів. …
… Господи, збільш нашу віру, щоб піднятися над нікчемними обмовниками цієї Твоєї великої і святої роботи. Зміцни нашу волю. Допоможи нам будувати й розширювати Твоє царство за Твоїм чудовим мандатом, щоб ця євангелія могла проповідуватися в усьому світі як свідчення всім народам. …
… Нагороди нас вірою, щоб дивитися вище проблем миті на чудеса майбутнього. Дай нам віру, щоб платити десятину і пожертвування та довіритися Тобі, Всемогутньому, аби відкрилися вікна небес, як Ти пообіцяв. Дай нам віру, щоб робити те, що є правильним, якими б не були наслідки.
Даруй нам віру, коли бурі нещастя збивають з ніг і гнуть нас до землі. У хворобах нехай наша впевненість в сили священства стає сильнішою. Прислухаймося до поради Якова:
“Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Імʼя,
і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме” (Якова 5:14–15; курсив додано). …
Господи, коли ми ходимо долиною смертної темряви, дай нам віри, щоб усміхатися крізь сльози, знаючи, що це---частина вічного плану люблячого Батька, що, переступаючи поріг цього життя, ми переходимо в інше, ще прекрасніше життя, і що завдяки Спокуті Сина Божого всі піднімуться з могили і вірні підуть у піднесення.
Дай нам віру, щоб виконувати роботу з викуплення померлих, аби Твої вічні цілі могли бути досягнуті задля Твоїх синів і дочок у всіх поколіннях.
Батьку, даруй нам віру, щоб дотримуватись поради в малому, що може означати так багато. …
Господи, збільш нашу віру одне в одного і в себе, і в нашу здатність робити хороші й великі справи. …
Батьку, збільш нашу віру. З усього, що нам потрібно, найнеобхіднішим є збільшення віри. Тож, дорогий Батьку, збільш нашу віру в Тебе і в Твого Улюбленого Сина, у Твою велику вічну роботу, в самих себе як Твоїх дітей і в нашу здатність іти й робити за Твоєю волею, за Твоїми приписами, я смиренно молюся про це в імʼя Ісуса Христа, амінь15.
Рекомендації для вивчення і навчання
Запитання
-
Президент Хінклі навчав, що віра в Бога є “тією великою рушійною силою, яка може змінити наше життя” (підрозділ 1). Що з пережитого допомогло вам дізнатися про силу віри? В яких випадках ви помічали, що коли “ми просуваємося до незнаного, … віра освітлює шлях”?
-
Чого ми можемо навчитися з підрозділу 2 стосовно того, що є джерелом сили для Церкви? Як віра і жертва повʼязані між собою? Подумайте, як ви можете відгукнутися на заклик Президента Хінклі “рухати цю роботу вперед по всьому світу”.
-
Чому, на вашу думку, віра має силу допомагати нам в годину випробувань? (Див. підрозділ 3). Як віра допомогла вам подолати страх? Коли віра допомагала вам піднятися над перешкодами?
-
Прогляньте молитву Президента Хінклі у підрозділі 4. Які слова в цій молитві мають для вас особливе значення? Як може віра допомогти нам подолати невпевненість і сумніви? Як може віра допомогти нам дивитися вище проблем, щоб бачити чудеса?
Відповідні уривки з Писань
Іван 14:12–14; Римлянам 5:1–5; 2 Нефій 26:12–13; Мороній 7:33–38; УЗ 27:16–18
Допомога у вивченні
“Якщо ми регулярно і старанно вивчаємо Писання, щиро прагнучи проводу від Духа, то будемо сприйнятливими до знань, готуючись до уроків. Ми також будемо підготовленими до того, щоб одержати підказки Духа, коли навчаємо” (Навчати---немає покликання величнішого [2000], с. 14).